В перші роковини Української Центральної Ради.

Дня 20 марта уплив рік часу, відколи за інїціятивою під полїтичним оглядом найбільше виробленої української партії, а саме соціялдемократичної робітничої партії, повстала Українська Центральна Рада, яка взяла в свої руки керму українського руху. Зорґанїзувавшись тодї з представників усїх культурних і полїтичних орґанїзацій, Українська Центральна Рада була наново вибрана на всеукраїнськім національнім зїздї у квітнї, а потім і зреформована тим робом, що прийняла в себе Всеукраїнські Радп селянських, салдатських і робітничих депутатів і представників національних меншостей, які живуть на Українї.
Будучи сурроґатом українського парляменту, У. Ц. Рада не вспіла передати своїх уповноважень Українським Установчим Зборам. Большевицька траґедія, що татарським лихолїттєм насунула на Україну, перешкодила скликанню Українських Установчих Зборів і справу їх скликання розвяже У. Ц. Рада в сих днях.
Кермуючи ся виключно інтересами українських трудових мас, Українська Центральна Рада довершила дїла, за яке з глибокою подякою згадуватиме Україна по віки, вона "возвеличила малих отих рабів нїмих" і створила з них суверенний український народ. А успіхи величезної працї У. Ц. Ради тим гіднїйші подиву, чим більше тернистий був шлях, який вона пройшла за рік свого істнування, шлях тяжкого, крівавого визволювання України з лаб московських централїстів: кадетів, Керенського, большевики. Найболючійша була большевицька навала й вона повинна дати Українї науку раз на все — нїколи та в нїякій формі не шукати федеративного звязку з Московщиною.
Провід У. Ц. Ради був у щасливих руках третього найвизначенїйшого дїяча нової, відродженої України, по Шевченкови та Драгоманову, проф. Михайла Грушевського. Його дотеперішній досвід у громадянській працї, познайомленнє з соборною Україною, знамените знаннє історії України й загальної, енерґічність, ідейність і безприкладна працьовитість робили його провід незаступним і певним успіху. Сї великі й рідкі прикмети голови У. Ц. Ради заважили дуже при пляновім етаповім розвитку українського національного руху від записки, представленої свого часу мінїстрам бувшої Росії в Петроградї через перший, третій і четвертий Універсали — до повної державної незалежности України.
Чим був проф. М. Грушевський для Ц. Ради, тим був найталановитший теперішнїй український письменник Володимир Винниченко яко голова Генерального Секретаріяту, який заступила пізнїйше Рада народнїх мінїстрів з Всеволодом Голубовичем на чолї. Цїкаво для прикладу пригадати собі згадану вище записку з її проханнями й ті завдання, які виголосив голова новозреконструованої Ради, народнїх мінїстрів яко програму свого мінїстерства, хоч які великі недостачі та прогалини виказує отся програма, напр. нема пляну працї може найважнїйшого серед теперішніх обставин мінїстерства для української держави, — мінїстерства просвіти. Ось згадана програма Добросусїдські відносини до всїх держав. Змагати до того, щоб усї держави признали самостійність Україпи, заключеннє миру з Росією, переговори з Румунїєю. Се щодо заграничної полїтики, а щодо внутрішньої: охорона ладу, заведеннє окремої мілїції, удержаннє всїх здобутих революцією свобід. Військове мінїстерство створить переходову армію, яка пізнїйше перемінить ся в фахове військо. Народня армія ново орґанїзуєть ся на демократичній підставі. При заграничній торговлї переводить ся принцип державного монополю або повний державний нагляд. Для комунїкаційних справ передбачено нові засади. Залїзницї є національним добром з узглядненнєм приватної інїціятиви. Почта й телєґраф мають як найшвидше розпочати комунїкацію з заграницею. Стації іскрових телєґрам удержавлюють ся. Мінїстерство харчових справ має при помочи окремих уповновласненних для поодиноких українських земель забезпечувати міста потрібними продуктами й пособляти розвиткови торговлї. Земельну реформу проводять повозреформовані сїльські комітети.
Доля українського парляменту — Ц. Ради та виконавчої влади, давнїйшого Ґен. Секретаріяту й теперішньої Ради народнїх мінїстрів з веселими й трівожними хвилями пережита не тільки Радою і її мінїстерством, але й усїм національно свідомим українським народом. Не один біль був би заощадив ся, колиб Україна створила була в свій час сильну, здисциплїновану національну армію. Чого не зроблено в минувшинї, те треба конче наздігнати в теперішности й будучинї, бо тільки сильна, на европейський зразок зорґанїзована українська армія може захистити здобутки революції й повну самостійність держави українських трудових мас, Української Народньої Республики.
Україна переживає тепер під кождим оглядом переломовий момент і ми певні, що коло Української Центральної Ради сконсолїдують ся всї українські партії, всї стани України, всї народи, що живуть на Українї, всї будуючі елєменти й поможуть Українській Центральній Радї й Радї народнїх мінїстрів вивести неушкодженою українську державу з теперішньої переломової хвилї на шлях повної самостійности Української Народньої Республики.
У. Ц. Радї за довершене найглибша подяка, а для дальшої працї найкращі бажання від українського народу, зокрема від усїх полонених-Українцїв.
Слава Українській Центральній Радї!
Слава її Голові проф. Михайлови Грушевському!
Слава Радї народнїх мінїстрів!
Хай живе самостійна Українська Народня Республика!

31.03.1918

До теми