Кождий нарід стараєсь осягнути самостійність, а тілько той може бути самостійним, котрий розпоряджає як найбільшими средствами матеріяльними. Аби-ж то осягнути, старають ся люде всякі предприємства, які тілько найменшу користь приносять, забрати в свої руки.
Ми Русини не використали ще тих предприємств — одно: через брак фахових людей, а друге: через нашу байдужність. Крайна вже пора — пробудитись нам і старати ся взяти в свої руки як найбільше предприємств, котрі хосен приносять і незалежність вироблюють.
А що громада великій чоловік — як каже пословиця, — то показують в практицї наші институції: Торговля, друкарня товаририства имени Шевченка, "Днїстер" і т. д.
Отже кидаю гадку, аби спільними силами отворити у Львові руску робітню суконь жіночих і білого платя на взір польского товариства "Praca kobiet", котре від кільканацять лїт истнує і своїй цїли відповідає.
Чи-ж нас так мало, щоби ми не могли отворити такої робітнї — дати нагоду заможнїйшим дївчатам учитись а біднїйшим дївчатам заробити — межи своїми?
Кромі того для наших пань на провінції була би та користь, що могли би діставати гарні убори, а не потребували би — як то до тепер є ще звичай на провінції — своєї моди глядати у жидівских кравцїв...
А таке товариство богато капіталу не потребує. З 1000 зр. можна розпочати, а я з своєї практики знаю, що сли тілько ті будуть давати роботу, що вложили свій капітал, то предприємство дуже добре виплатить ся. А кілько-ж то весїль буває у нас, при котрих користає хиба може сота Русинка-кравчиха!...
Тож подаю мою гадку загалови і упрашаю Русинок як і Русинів глянути на сю мою гадку з реальної сторони і в дїло єї перевести. От на виставу в 1894 році зїздитись будуть люде і питати о наш промисл... а чим таким богато ми маємо виказатись?...
Може би за сю справу взяв ся "Клюб Русинок" і візвав другі відповідні до того товариства?..
Л. Л—ева в С.
