Війну не зашити військовим хірургам
Червоним Хрестом – ані чорним півкругом
для звільнених селищ – акафісти й псалми
посадки разом із місцевими псами
і тільки хмарки уздовж лінії фронту
шикуються в полк
батальйони і роти
ось лінія фронту між шанців у травах
де ж лінія фронту між «ними» і «нами»?
і що шахтарі що годуються з шахти
кого з них судити й кого з них прощати?
чи їх ополченців чи їх полонених
чи постріли їхні
з посадок зелених?
бадилля зросте з молодого сержанта
напишуть про нього вірші і віршата
про те як його підкосили у червні
про зміщені кулі – в легенях і череві -
коли подзвонив хтось йому по мобілі
і так і застигли хмарки
в небі білім
товариш по службі на станції «Нивки»
живий – без руки і без правої нирки
скрипить по вагонах металевим протезом
ніхто не згадає коли був тверезим
купує в кіоску – й бухає до срачки
розклавши свій стіл із картонної
пачки
бадьорі оркестри на свято Покрови
ось маршем воєнним й військовим покроєм
пройдуть у колонах училища жовтороті
яким ще іти по снігах і болоті
в яких все на місці і ноги і руки
яких не зшивали
військові хірурги
а він що прикупить в найближчім кіоску?
життя ж подаровано Господом в позику
у нього військове й пенсійне посвідчення
і пільги так наче – казали – довічні
і наче довічний цей шлюб із війною
і це проживання
з рукою одною
бджолою на квітці – прилиплій до меду?
це ж він викрикав ув обличчя начмеду
і кляв медсестру – її маму – і обстріл
і пальці хірурга холодні і гострі
військове каліцтво – фату й наречену
безплатний обід
і безплатну вечерю
10.03.2018