В 12 числі "Львівських Apієпархіяльних Відомостей" було поміщене Велике Слово Митрополита Андрея до тих робітників, що виїжджають на pобoту в Німеччину, з якого передруковуємо найважливіші місця.
ЗБЕРІГАЙТЕ ВІРУ БАТЬКІВ.
Виїжджаєте в далекий, чужий і незнаний край, виїжджаєте часом дуже молоді і недосвідчені, виїжджаєте, не знаючи на як довго. Як ваш душпастир, бажаю вас попращати і по змозі бодай сepцем і молитвою бути при вас на чужині. Я рад би до кожного з вас зокрема промовляти і кожному благословити на цю дорогу. А що це неможливе, пишу цей лист. Він дійде до вас вже мабуть тоді, коли будете від своїх далеко, коли за ними будете тужити.
Побут на чужині принесе вам в дечому і деяку користь та вигоду... Навчитеся чужої мови, пізнаєте світ і людей, наберете життєвого досвіду, набудете багато відомостей, які в житті можуть вам придатися. Але й будете наражені на неодну, часом велику небезпеку. Моїм обов'язком, Дорогі, перестерегти Вас перед труднощами і небезпеками життя. Моїм обов'язком дати Вам добрі ради, так дуже потрібні кожній людині в трудних положеннях. А ті ради, які я вам даю, не мої, з св. Євангелія, що його проповідаю. Якщо я в тому листі давав би вам ради від себе, міг би я помилитися, а така помилка могла б вас часом і пошкодити. Але коли передаю вам науки в ради св. Євангелія, тоді сповняю уряд душпастиря. І я певний того, що Христос-Спаситель дасть мені Свою благодать, що мої ради і науки будуть певно добрі. І без страху помилки будете мoгти зaвcіди так поступати, як в тому письмі перечитаєте. Поступаючи так, будете йти дорогами, що їх усіх нам вказує Христос, наш Спаситель.
Передусім, Дорогі, тримайтеся св. католицької віpи і стережіться, як вогню, всякої спокуси відступити від тої віри. Багато з вас житиме серед людей іншого віроісповідання. Стрінете нераз і людей, що цілком не вірять в Ісуса Xpиста. Будуть до вас приходити люди, які вас просто намовлятимуть до відступства від віри батьків. Нехай Всевишній Бог стереже вас перед тим злочином. Бо злочином, не тільки гріхом, є відступити від віри батьків, тяжким гріхом проти віри. Не забувайте ніколи, що ваша віра — це віра Вселенської Церкви, — це віра католицька. Вона відзначається тим, що визнає Римського Архієрея зверхником Церкви і намісн. Ісуса Христа. Це віра ваших батьків. В тій вірі ви охрещені, в тій вірі й виховані. Це віра ваших батьків і в тому значінні, що це віра ваших і наших дідів і прадідів від самого св. Володимира, що прийняв християнство 950 літ тому назад і довів до хрещення усіх наших предків близько 30 поколінь тому назад.
Cв. Boлодимир прийняв християнство в часах, коли ще не було розділу церков, себто в часах, коли царгородська церква в злуці з римською визнавала вселенську віру. Тому християнство, яке прийняв св. Володимир Великий, є таке саме, а радше те саме, що його ми усі визнаємо. Люди не називалися тоді "гр. католиками", бо це назва майже нова; називалися "православними", але в тому значінні, а якому ми тепер у Божественній Літурґії усіх наших вірних називаємо "православними". А те значіння таке: обряд східний, чи візантійський, а віра вселенська. Або радше треба сказати, віра вселенська і обрад візантійський, бо, очевидно, віра важніша, ніж обряд.
Багато з вас буде на роботах в краях давньої Aвcтрії, в Баварії, Надренії, Вестфалії або Альзації і Льотарингії. Пізнаєте там німецький нарід, що держиться католицької, себто вселенської віри. (Свого "католицький" грецьке слово, значить — "вселенський"). Треба конечно, щоб ви уміли тим німцям добре пояснити, що і ви, так як вони, католики. Між вами а ними є тільки одна різниця: вони держаться латинського обряду, а ми українського, — обряду, що його називають і грецьким обрядом, і візантійським і східним обрядом. Щодо цього обряду, ми такі самі як і православні, що не мають вселенської віри; у нас і у них обряд той самий.
ПАМ'ЯТАЙТЕ ПРО МОЛИТВУ.
Cв. віра, Дорогі, то дуже цінна благодать в небі. Віра, це надприродна сила, що наші душі лучить з небом, це надприродне світло, що нам дає пізнати правди, об'явлені самим Бoгом, це надприродна сила, і чеснота, яка нам дає визнавати правдою все те, що Бог об'явив, а св. Вселенська Церква подає до вірення. Тому віра так дуже конечна до вічного спасіння.
Коли ви в такому положенні, що немає як, і немає коли помолитися, тоді старайтеся, але вже конечно, відмовити бодай три рази Oтче наш на день.
В вашому положенні дуже часто, дуже бaгато з вас не буде мати ні нагоди, ні змоги бути в неділю на Службі Божій. Коли це неможливе, або навіть тоді, коли це є дуже трудне і тяжке, ніхто не грішить, коли того, хоч й як важного обов'язку не сповняє. Хто однак не може бути на Службі Божій, повинен святити день святий так, як може, нпр. повинен в ту днину більше і ліпше помолитися, пригадувати собі, що це неділя, чи свято, а як це можливе, то з іншими товаришами й якусь побожну пісню заспівати, спільно наголос помолитися, а передусім більше, як звичайно, стерегтися всякого зла і заховувати Божий закон.
Багато між вами не матиме змоги святкувати свят; будуть змушені навіть у великі свята працювати. Тоді не будете мати гріха за несвяткування святого дня. Тоді старайтеся й при роботі серце до неба піднести та пригадуючи собі свою церкву в селі, своїх батьків, помоліться коротко за них, хоч-би і серед роботи.
Такі роботи в святі дні будуть для багатьох з вас прикрим і тяжким хрестом. Але пам’ятайте, що нема ліпшого способу приподобатися Богові як через терпеливе зношення прикростей і терпінь життя. Важке, велике і святе те слово Отченашу; "Нехай буде воля Твоя". Хто це слово скаже з любови до Бога, той безпечно після смерти піде до нашого доброго Небесного Отця. Серед терпінь не забувайте часто повторяти те святе Cлово; воно дає потіху й силу, а передусім Божу благодать. Коли хто з вас буде в місцевості, де є католицький костел та матиме змoгу в неділю, чи свято бути на Службі Божій, хоч не свого, а латинського обряду, той нехай не вагається піти на Службу Божу. Через це не тратить він свого обряду і на лат. обряд не переходить, хоч би й в цьому обряді і сповідався і запричащався. Християнин обов'язаний держатися свого обряду і не має права самовільно переходити на обряд латинський, але може в латинському костелі помолитися, вислухати Служби Божої, сповідатися і причащатися. Так само в тяжкій недузі треба св. Маслосвяття і таїнства умираючих, Сповідь і Причастя приймити від священика римо-католицького, коли немає свого.
Коли будете пам'ятати про молитву, Бог дасть вам благодать заховувати Божий закон і стерегтися тяжкого гріха. Зможете і зумієте тоді за Божою благодаттю поконати спокуси до злого, до гріха і праведно жити, як повинна жити Божа дитина, християнин, чесна, благородна і добра льодина. Будете мати різні спокуси: і до пиянства, і до крадежі, і до розпусти, і до сварні чи роздору. Але не згрішіть тяжко проти Бога. A те у вашому положенні важніше ще, ніж колинебудь інде. Бо вам цього дуже треба, щоб люди шанували вас і цінили вашу роботу, чи службу. Пам'ятайте, що ви повинні сповнити обов’язки, чи умови про роботу, чи справедливого наказу старшини. Про це старайтеся; нехай люди знають, що ви люди чесні, побожні, що додержуєте дане слово і умієте сповнити свої обов'язки. Коли вас люди цінитимуть, буде вам лекше жити і лекше зможете надіятися, що вернетесь домів тоді, коли Бог дасть.
ДЕКІЛЬКА ПОРАД.
Коли би трапилося, що вам не дадуть або достаточної страви, або платні за роботу, треба упоминатися о свої права. Але робіть це чeмнo, може разом з іншими. А коли б ваші старання були безуспішні, то пишіть так:
1) Коли хто з вас працює в промислових заведеннях, нехай пише до начальника всіх т. зв. Gauverbindungsmanner українських обласних зв'язкових (Berlin, Grünestr. 8—11, Deutsche Arbeitsfront und Zentralbüro).
2) А коли хто працює як рільний робітник, нехай пише до опікуна в Gau. Таких є 10 на Німеччину.
Але, як скаржитеся на недодержання умови супроти вас, добре уважайте, щоб ви писали цілу правду, щоб не перебільшували і не додавали неправди. А як і по вашому боці була якась вина, то ясно признавайтеся до неї. Скарга ваша неповна або неправдива, не поможе вам, а пошкодить іншим. Бо коли покажеться, що ті, які про нас будуть писати і упоминатися, написали неправду тому, що вам повірили, тоді всі їх письма будуть мати менше значіння і менший успіх.
Як довго будете в Німеччині, будете підлягати духовній владі Ап. Адмністратора для українців в Німеччині Й. Е. Отця Петра Вергуна. Їх адреса: Dr. Peter Werhun. Ap. Visitator der Ukr. Berlin NW 87 Schleswiger Ufer 6/11. До них можете також сміло удаватися у всіх ваших потребах. Вони видали гарний молитвословець для українців в Німеччині, а наміряють видати й інші книжечки. Оскільки буде це можливе, постарайтеся про ті молитвослови і книжечки, а як будете мати, то їх, як дасться, читайте наголос товаришам.
ЖИВІТЬ У ЗГОДІ І ХАЙ ВАС БОГ БЛАГОСЛОВИТЬ.
Накінець, Дорогі Мої, ще одна заввага: буває, що наші хлопці є незгідливі та зі собою сварять ся, зприводу того, що належать до різних партій. Перед такими роздорами дуже усильно вас, Дорогі Мої, дуже усильно мушу вас перестерегти. Ми не маємо про що сваритися і ділитися. Це ж наше від віків нещастя, що задля чогонебудь ділимося і для марниці рідні брати сваряться і ненавидяться. Дуже вас прошу, коли були б де поміж вами такі роздори і сварні, подайте собі руки, перестаньте навіть говорити про дотеперішній предмет сварні. Усіх нас єднає Христос-Спаситель, що на всіх пролив Свою Кров і всіх нас хоче спасти. Старайтеся Його любити, вірно Йому служити, пізнати Його святу науку, держатися Його святого Закону.
Хоч пишу це письмо до Вас перед Христовим Різдвом, знаю, що це письмо не може бути випечатане і не дійде до ваших рук так скоро. Може дістанете його щойно на Великдень. Нехай же воно принесе вас і найщиріші святочні побажання. Хай вам, Дорогі, благословить! Хай вам дасть жити серед тих обставин і так поступити, щоб ви ліпшими і мудрішими вернулись домів та застали батьків здоровими і щасливими! Сьогодні вони всі за вами тужать, за вас моляться і очікують щасливого вашого повороту. Хай вам Бог дасть здорово вертатись, з чистими від гріха руками і душами силою Христової благодаті. Амінь.
Писано у Львові, в день Неп. Зач. Преч. Д. М. 22. грудня 1942.
† Андрей, Митрополит
[Краківські вісті]