Ложка дьогтю в бочці газу

Буває, навіть народні депутати пригадують, що мандат отримали не для того, аби задурно в метро їздити, і роблять щось путнє. Буває і від європейського суду профіт і душевне заспокоєння. Але за законом компенсації завжди знайдеться «маленька і горда пташка», яка обхизає весь оптимізм.

 

Тепле тижня

 

 

 

Завдяки словосполученню «Печерський суд» в українців склалося переконання, що вітчизняна Феміда замість терезів носить прейскурант на власні послуги. У притомних росіян словосполучення «Басманний суд» викликає гикавку і бажання впасти в анабіоз. Але, виявляється, є в світі цілком притомні заклади, які виносять вироки не тому, що так сказало високе начальство чи попросив тлустий гаманець, а за старим принципом Dura lex, sed lex. Стокгольмський арбітражний суд у доступній формі пояснив РАО «Газпром», що качати права цей монополіст може в районі Рубльовки або у Воркуті, в Європі треба поводитися культурно і слухатися закону.

 

Наприкінці минулого року НАК «Нафтогаз» стримано тішився від рішення Стокгольмського арбітражу щодо поставок Україні російського газу, яким суд задовольнив основні вимоги української сторони, але тоді «Нафтогаз» залишався винен «Газпрому» близько $2 млрд. На минулому тижні «Нафтогаз» отримав остаточне рішення зі Швеції щодо транзиту, відповідно до якого суд зобов'язав «Газпром» виплатити «Нафтогазу» $4,63 млрд. За результатами розгляду двох справ «Газпром» винен українській компанії $2,56 млрд.

 

Росіяни традиційно вирішили «бикувати» і зменшили тиск у трубі на вході в українську газотранспортну систему на східному кордоні до критичного рівня, аби налякати і так не надто сміливих європейців. У «Нафтогазі» констатували, що такі дії «Газпрому» є невиконанням рішення суду і саме вони призвели до виникнення дефіциту газу в ГТС. Для його подолання Кабмін ввів обмеження на споживання газу всередині країни, а «Нафтогаз» оперативно купив у польської компанії PGNiG необхідну кількість газу. Порошенко, своєю чергою, пообіцяв, що в «Газпрому» до останньої копійки заберуть те, що він винен.

 

Парламентське тижня

 

 

Знайти спільну мову на предмет нового керівництва Національного банку і Центральної виборчої комісії з Верховною Радою у президента знову не вийшло. Зате народні депутати «після тривалих і кровопролитних боїв» у першому читанні прийняли закон про Антикорупційний суд. Створення цієї інстанції вимагають від вітчизняної влади поважні європейські інституції і наш головний кредитор – Міжнародний валютний фонд.

 

Якби до тиску на достойних людей, що живуть і працюють на схилах Дніпра, долучилися активісти з Green Peace, то, може, процес пішов би швидше – але поки що маємо тільки перше читання, сподівання на завершальне голосування стосовно Антикорупційного суду ще навесні й песимізм від керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницького, який прогнозує, що в поточному році з тої муки хліба не буде. Тобто лелеки встигнуть повернутися з півдня в Україну і потім мігрувати назад, а Антикорупційний суд так і не народиться.

 

Публічне тижня

 

 

Ораторська й акторська майстерність президента Порошенка Оскара ще не завоювала, але користі від своїх вмінь Петро Олексійович має достатньо. Чогось особливо бомбезного на своїй найсвіжішій прес-конференції Порошенко не сказав, і головне, що хотіли почути акули пера і шакали ротаційних машин (а також койоти інтернет-ресурсів та кашалоти телеефірів), вони почули – дострокових парламентських виборів, яких особливо нетерплячі політично стурбовані громадяни запланували собі на серпень, не буде. Решта риторики була традиційною для гаранта Конституції – трошки євроінтеграційних стремлінь, трошки панібратства до представників четвертої влади. Але без фанатизму і політкоректно.

 

А зовсім у позитив прес-конференцію Порошенка вивів Янукович, якому раптово забаглося провести аналогічний захід у Москві. На тлі Віктора Федоровича, змученого нарзаном, пер’є і контрафактним боржомі, Петро Олексійович виглядав цілком пристойно.

 

Деструктивне тижня

 

 

В доісторичні часи неандерталець, аби нейтралізувати мамонта, вилізав із печери, обіймаючи довбню. У ХХІ столітті бувають схожі ситуації. Півроку в центрі Києва біля парламенту перегороджували проїжджу частину вулиці Грушевського намети протестувальників, які боролися за все добре і проти всього поганого, ну і заодно вимагали відставки президента і Кабінету Міністрів.

 

Раптово міністрові внутрішніх справ Арсенові Авакову припекло цей імпровізований табір відпочинку ліквідувати, що він і зробив з делікатністю неандертальця. В поліції тепер до посиніння можуть заявляти, що під час проведення слідчих дій біля Верховної Ради правоохоронці вилучили 9 гранат РГД-5, «коктейлі Молотова» та 5 димових мін – в медіа потрапили кадри, де правоохоронці ставлять затриманих на коліна і трохи викручують їм руки.

 

Висновок: нова поліція – то такий самий «Беркут», а влада як була злочинною, такою і лишилася.

 

Сподіватися на те, що Аваков колись еволюціонує – марно, бо вчинки цього міністра ні разу в рамки здорового глузду не вписувалися, але може хтось із його підлеглих навчиться не робити встид на рівному місці.

05.03.2018