Якщо навколо «Форуму видавців у Львові» останні кілька років крутяться розмови про необхідність зміни формату та оновлення концепції, то «Форум видавцям — дітям» пережив ребрендинг ще три роки тому, впродовж яких успішно еволюціонував у «Дитячий фестиваль у Львові» і тепер збирає навколо себе не лише тисячі дітлахів з усієї країни, а й десятки тисяч схвальних відгуків та вражень...
Цьогорічний, а саме сьомий за ліком, Дитячий фестиваль у Львові розпочався із уже традиційного Параду літературних героїв, участь у якому взяли півтори тисячі дітей. За кольоровими карнавальними костюмами і літературними образами поховалися учні загальноосвітніх навчальних закладів із Сихівського, Шевченківського, Франківського, Галицького та Залізничного районів. Кого тут тільки не було: і блакитнокоса Мальвіна, і учні школи Хогвардс з саги про Гаррі Поттера, і пірати, і супермени, і Шерлок Холмс з люлькою, і навіть... Гамлет з черепом у руках! Усі вони, крокуючи містом, поспішали до Львівського палацу мистецтв, де впродовж наступних трьох днів на них чекало 6 тисячі призів, 306 акції, зустріч із майже 30 письменниками і стількома ж видавництвами.
«Сьомий рік поспіль ми проводимо Дитячий фестиваль і кожного разу реагуємо на запити, які отримуємо від дітей та їх батьків, – каже президент ГО «Форум видавців» Олександра Коваль. – Тому вдосконалюється концепція, збільшується кількість заходів та акцій. Промоція читання і цього разу була домінантною складовою фестивалю. Але на її тлі потужно були представлені екологічна, спортивна, мистецька тематика. Також ми постаралися представити широкий асортимент альтернативних варіантів сімейного дозвілля, адже криза у спілкуванні між батьками і дітьми характерна зараз для всього світу. Україна – не виняток».
А й справді, наповненість фестивалю вражала різноманітністю: на дітей чекали спортивні змагання, зіркові читання, автограф-сесії з відомими дитячими письменниками, українська виставка ілюстрацій до дитячих видань, ярмарок дитячих книжок та іграшок, виставка екзотичних тварин... А також – численні майстер-класи зі створення мультфільмів, різьби по дереву, малювання аквареллю, збирання конструкторів LEGO та багато іншого. Доки діти обирали куди піти, батьки і просто любителі читання, а заразом власники сучасних гаджетів мали змогу безкоштовно завантажити ліцензовані електронні книжки.
«Плануючи концепцію, ми відштовхувалися від того, що читання сприяє усесторонньому розвитку дитини, – продовжувала Олександра Коваль. – Тому у нас було близько 300 різних видів заходів. З них – 47 зустрічей із письменниками. Загалом на Дитячий фестиваль приїхало майже три десятки письменників. Потішило те, що було багато іноземних гостей – з Польщі, Білорусі, Великобританії, Швеції, Чехії, Німеччини. Наприклад, мисткиня з Чехії Вероніка Ріхтерова представила унікальний жанр сучасного мистецтва – ПЕТ-арт. Пластикові пляшки під її пальцями перетворюються на скульптури та інсталяції. І впродовж фестивалю вона вчила дітей цій техніці роботи з пластиком. Усього ми провели 140 майстер-класів шістдесяти видів (аплікації, бісерування, квілінг, карвінг, кулінарія, пластилінова та піскова анімація тощо).
Фестиваль був розрахований на 15 тисяч відвідувачів – з огляду на місце проведення і насиченість програми. Відвідали його за попередніми оцінками понад 7 тисяч дітей і 3 тисяч дорослих. Наші іноземні гості говорили, що це гарний показник, але здається, що цього замало, адже у Львові понад 50 тисяч учнів і принаймні третина з них могла б відвідати фестиваль. А область! Не так вже й багато можливостей розвинутися і розважитися мають діти з сіл та малих міст. Але з області ніхто не приїхав, принаймні, ніхто не зареєструвався».
Родзинкою «оновленого» фестивалю стало перетворення масштабного заходу на велику гру. Відтак уже кілька років поспіль тисячі дітей, вмотивовані коштовними призами, беруть участь у забаві-квесті “Збирай слонів”, у якій основним завданням є відвідати якомога більше заходів, на яких роздають слонів – маленькі кольорові наліпки, які згодом дітлахи клеять на реєстраційну карту.
«Цьогорічний Дитячий Фестиваль у Львові здивував кількістю відвідувачів та учасників різних квестів, ігор та майстер-класів. Уявіть таку картину: на самодіяльну постановку за новою книжкою у великий конференц-зал Палацу мистецтв приходить стільки глядачів, що ті, хто спізнився, стоять у проході, – ділилась враженнями письменниця Галина Вдовиченко, яка на фестивалі презентувала нову дитячу книжку “Ліга непарних шкарпеток”, за якою, до слова, поставив виставу дитячий театр спільноти взаємодопомоги “Оселя-Емаус”. – Звісно, на відвідуваність суттєво вплинула гра “Збирай слонів!”. Діти оточували письменників після зустрічі щільним колом, пхали до рук свої “маршрутні карти”: “Мені слона! Мені слона!”. Припускаю, що дітей могла цікавити перш за усе саме можливість отримати нову наклейку, але вони слухали, і бодай щось у їхніх душах, сподіваюсь, залишилося.
Мою нову книжку для дітей “Ліга непарних шкарпеток” (видавництво “Клуб сімейного дозвілля”) на Фестивалі презентували чудовою театралізованою постановкою першокласники Львівської СШ 91 (ми познайомились на цьогорічному “Літературному марафоні” у Центральній міській дитячій бібліотеці). І дитячий театр спільноти взаємодопомоги “Оселя-Емаус” теж підготував свій варіант “Шкарпеток”. Рік тому я з “оселівськими” дітьми поставила невеличку виставу за книжкою “Мишкові миші”, ми показали її на Дитячому фестивалі. А перед цьогорічним Фестивалем його організатори запитали мене, чи буде щось нове від дитячого театру “Оселі”… І я зрозуміла, що буде. І ми поставили “Шкарпетки”, залучили до дійства й дорослих мешканців “Оселі”, а головну роль я попросила зіграти волонтера, актора театру “Пані Кураж” Миколу Мазепу. Яка це радість – разом зробити те, у чому спочатку навіть сумніваєшся, чи вдасться. А тоді лише дивуєшся, які таланти приховані в усіх дітях, у кожній людині… Я пригадала гасло “Оселі-Емаус” “Непотрібних речей та непотрібних людей не буває!” – і ввела його у виставу, бо сама здивувалась, наскільки співзвучними є правила життя мешканців цієї спільноти і зміст книжки про непарні шкарпетки…»
Одним із традиційних заходів на цьогорічному фестивалі була церемонія нагородження сорока п’яти переможців всеукраїнського конкурсу «Найкращий читач України - 2013». За словами, Галини Вдовиченко, цих юних бібліоманів, чи не єдиних, кого не треба було нічим додатковим приваблювати.
«Ці малі книжкові хробаки поділились на команди, узяли собі когось з письменників до гурту – і ми заходилися разом складати список пропозицій, як варто робити сучасну промоцію книжки, – вела далі Вдовиченко. – Шести-семикласники з усієї країни висували ідеї, які мають шанс бути реалізованими та змінити загальну ситуацію з читанням. Розумні, розкуті, вільні люди, ці підлітки впевнено формулюють свої думки та вміють захищати свої переконання. Вони і є, хочу вірити, нашим майбутнім».
Почесним гостем сьомого Дитячого фестивалю у Львові став всесвітньо відомий британський письменник Іан Вайброу, який завітав до України на запрошення «Видавництва Старого Лева». Світова зірка дитячої літератури, твори якого перекладені десятками мов, автор знаменитої серії про пригоди Маленького Вовчика у Львові був вперше, а відтак знайомився не лише зі своїми маленькими читачами, а й з містом загалом.
Іан Вайброу відзначив високого рівня організацію фестивалю. За його словами, захід чудово орієнтований на дітей та їх потреби. Впродовж кількаденного візиту письменник зустрівся із майже тисячею дітей, серед яких були і пластуни. Бесіда з останніми вразила Іана до глибини. Каже, не сподівався побачити стільки радісних облич дівчат і хлопчаків. Свого часу і йому довелось бути скаутом, рух яких зараз дуже занепадає. Тоді скаутами були переважно хлопці, а усмішки на їх обличчях з’являлися не часто. Зачарований сонцем (напередодні вильоту автора у Великобританії випав сніг, тому він до останнього не вірив, що у Львові +25 за Цельсієм) письменник зазирнув у кілька храмів Львова, зокрема, найбільше в душу запала Вірменська церква. Що ж до дітей, то у Львові вони ставили авторові 110 книжок такі ж запитання, як і по всьому світу: скільки Вам років? чи є у Вас подружка? чи Ви багаті? чи маєте велику спортивну червону машину? яка Ваша улюблена книжка? чи пишаєтеся своїми героями?
Своєю чергою Іан Вайброу не лише відповідав на численні запитання дітлахів, а й сам запитував: «Чи любите ви читати? Чи маєте у кімнаті телевізор? Чи читають вам ваші батьки і чи загалом вони читають?».
«Проводжу дослідження. – каже Вайброу. – Багато виступаю у школах в різних країнах, тож безпосередньо у дітей можу дізнатися, як вони ставляться до книжки і скільки читають. З того, що бачу і що дізнався, роблю висновок – те, що діти починають менше читати і більше часу проводити за комп'ютерними іграми, наслідок того, що їхні батьки не читають при них. Важливо переконати батьків аби діти час до часу бачили їх з книжкою. Аби читала дитина, треба привчити читати батьків».
На останок письменник зауважив: «Дитячі книжки обов'язково повинні бути універсальними, як мінімум двошаровими – коли один рівень – це те, що відчитають діти, інший – те, що прочитається батькам. У результаті обоє матимуть про що добре поспілкуватись».
А крісло спеціального гостя фестивалю належало цьогоріч польській письменниці Йоанні Ягелло, яка також приїхала до Львова вперше, завдяки підтримці Польського інституту у Києві та видавництву «Урбіно», у якому вийшов друком український переклад книги «Кава з кардамоном». До речі, це перший переклад книжки за кордоном.
Йоанна Яґелло пише не лише для дітей. Як зізналась авторка на зустрічі з читачами, зараз працює, зокрема, над криміналом для дорослих. З її слів, попри сюжет і дівчинку на обкладинці, що схожа на її доньку Юльку, який присвячено книжку, автобіографічності там нема. Каже: автори люблять фантазувати, бо в цьому уся приємність, що можна стати маленьким богом і вигадувати світи і історії, які насправді не ніколи відбулися.
Оскільки авторка у Львові побувала вперше, відтак старалась використати кожну хвилину аби пройтися містом. Навіть зробила собі шпацер на вокзал.
«З мапи видавалось, що це дуже близько до мого місця розташування, а насправді я йшла і йшла, аж довелося поверталась вже трамваєм, – жартома розповідає Йоанна Яґелло. – Я тут вперше, але вже потрохи освоїла це місто. Місця і міста, в яких появляюся я, часом появляються у моїх книжках, тому хто зна, може і Львів десь вирине на сторінках наступних оповідань. Чому на вокзал? В кожному місті роблю те саме. Як на мене це місце яке треба побачити у кожному місті. У новому місті завжди варто ходити трохи далі аніж лише центр. Місто — це щось більше ніж його центральна частина, варто знати, що відбувається на околицях».
На прощання Йоанна Ягелло поділилась новиною, що восени видавництво «Урбіно» представить продовження книги під назвою «Шоколад з чилі».
Непересічною подією стала презентація від Лариси Денисенко журналу «Правобукварик» і «Абетка Права». Зі слів авторки, це чи не єдині проекти в Україні, котрі опікуються правовою просвітою дітей. Навіть в Європі подібних періодичних видань – мало, в основному це – разові посібники. Журнали виходять додатками «Права України», найстарішого академічного юридичного журналу.
«Я вперше представила на фестивалі свої редакторські проекти: журнали з прав людини для мацьоп “Правобукварик” і для підлітків “Абетка Права”. Діти готові про це говорити, не відволікатися, отримати нові знання, поділитися своїм баченням, – розповіла Лариса Денисенко. – “Правобукварик” з казковими історіями, що відбуваються з кумедними персонажами Диварликами та маленькою дівчинкою Лесею, пояснює малюкам, що таке життя, що таке право на життя, що таке гідність, як поважати свою гідність та гідність іншої людини; що таке дискримінація, як опиратися дискримінації. Не можу не потішитися з того, що завдяки чудовим ілюстраціям Марисі Рудської – диварликів сприймаєш як друзів, хочеться вигадувати інших диварликів та спілкуватися з ними.
“Абетка Права” допомагає підліткам краще відчути сутність права, бути захищеними та обізнаними. Я поєдную в цьому виданні літературні, психологічні та юридичні матеріали. Насправді, кожне число містить великий обсяг корисної та цікавої інформації. Обов’язково розповідаємо, яке кіно, які книги та пісні стосуються прав людини, які мультики слугують гарною ілюстрацію для кращого розкриття того або іншого права. Сашко Положинський, Віталій Кличко, Джамала – розповідають дітям, як вони ставляться до права та справедливості, з якими проблемами стикалися у дитинстві, як варто відстоювати власні права та розвиватися.
Загалом цьогорічний форум набирає обертів; думаю, що діти та дорослі знайшли для себе багато інтелектуальних забав; можна було гратися, читати, змагатися. Ідея зі слонами, як всяка азартна ідея – геніальна, всім подобається щось збирати, всім подобається щось вигравати,і дорослим, і дітям, тому хай різнокольорові слоненята працюють на популяризацію читання, навіть ті з дітей, хто хоче просто збирати, а не слухати виступи, так чи інакше вловлюють те, про що йдеться, можуть зацікавитися та затриматися. Мені сподобалося вдале поєднання акцій. Трохи театру, багато літератури, різноманітні мистецькі майстер-класи. Звичайно, що вразили діти-переможці конкурсу “Книгоманія”, досі усміхаюся, коли пригадую наш брейн-стормінг».
Таким видався цьогорічний сьомий Дитячий фестиваль у Львові. Діти задоволенні, батькам теж нарікати дарма. Чи задоволені організатори?
«Хотілося б, щоб і батьки, і вчителі усвідомили, на скільки важливо, аби діти читали і розвивалися, – каже Олександра Коваль. – Аби дорослі знаходили час і гроші, щоб забезпечити дітям повноцінне зростання із цікавим дозвіллям, навчанням і спортивними навантаженнями. Щоб не тільки Форум видавців і кільканадцять партнерів брали участь в організації, але щоб весь Львів у ці дні ставав чарівним містом Дитинства...».
Фото: прес-служба Форум Видавців, Віталій Грабар, Фотоагентство LUFA