Що вимагали від претендента на отримання аптечної концесії у міжвоєнне двадцятиліття – на прикладі фармацевта Маркуса Мауера у Судовій Вишні.

 

 

Герой цієї розповіді Маркус Мауер був позашлюбним сином Серл Мауер, народженим в Тернополі 1890 року. Він здобув освіту фармацевта і відповідний диплом магістра фармації отримав у Львові 15 липня 1914 ¹. Першим місцем праці юного Мауера була аптека у Волянці ², де він пробув лише 15 днів, бо з вибухом Першої світової війни його перевели в Перемишль до Військової санітарної округи, де Маркус провів 3 роки і 7 місяців у період 2.08.1914–11.03.1918. Пізніше  упродовж 6 місяців працював у санітарному сховищі, ще протягом місяця – у польовому шпиталі. Опісля закінчення воєнного лихоліття, з початком 1919 року Мауер розпочав пошуки нового місця праці,  яке знайшов в аптеці Фільберга у Теребовлі. Згодом недовго пропрацював у Скалаті в аптеці Ашкеназі. До Судової Вишні Маркус прибув на початку 1921 року і влаштувався до місцевого фармацевта Адольфа Блюма в його аптеку «Під Ангелом», де пропрацював більше двох років (від 1 січня 1921-го до 14 травня 1923-го) ³.

 

Аптека «Під Ангелом» ⁴ належала Блюму понад 20 років – він отримав відповідну концесію 1900 року ⁵. (а згоду на неї у Мостиському старостві – 19 жовтня 1899 р.). Попереднім власником аптеки був Фелікс Войцеховський, проте справа у нього явно не пішла. Войцеховський отримав свою концесію 18 лютого 1899 р., а уже 20 вересня зрікся її без жодних умов ⁶.

 

Блюм вирішив продати аптеку своєму помічникові 30-річному Маркусу Мауерові, оскільки планував переїзд у місто Ясло ⁷. 29 січня 1921 року він вніс подання на отримання концесії на аптеку в Яслі, яку купив 7 грудня 1920 року від спадкоємців попереднього власника Альфреда Вайса. Концесію Блюм отримав 7 грудня 1921 року ⁸. Продаж аптеки «Під Ангелом» у Судовій Вишні був оформлений у Кракові 23 листопада 1920 року у присутності нотаріуса Яна Міґсінського ⁹. Зміст договору купівлі-продажу доволі цікавий. Так, згідно з текстом документу, продавалась аптека цілком – з інвентарем, ліками й іншими матеріалами. Причому в тому обсязі та стані, в якому буде перебувати у домовлений день передання. Вартість аптеки склала 800 тис. польських марок ¹⁰. Половину цієї суми Мауер мав внести як завдаток ще до підписання угоди, а другу половину – до 1 січня 1921 року. Якби покупець не вніс решту суми, щонайпізніше до 15 січня 1921 року продавець, себто Блюм, мав право або вимагати дотримання угоди, або відступити від неї, проте суму завдатку залишити собі ¹¹. Для Блюма жодних ризиків не було, бо аптеку він передавав Мауеру лише після оплати тим цілої суми ¹². Коли б Блюм не виконав умов угоди, то покупець міг наполягати на її виконанні або ж відступити й вимагати назад свого завдатку ¹³.

 

Також, згідно з договором, Адольф Блюм мав відмовитись від концесії на фармацевтичну діяльність. Зрештою, він це і планував, бо не міг би інакше отримати аптечну концесію у Яслі. Успіх у набутті Мауером своєї концесії цілковито залежав від нього – в угоді так і сказано: «Набуття концесії покупцем аптеки має наступити лише згідно з його стараннями та його коштом» ¹⁴. Правда, Блюм пообіцяв Мауерові, що допомагатиме йому у цій справі, але жодної відповідальності за успіх справи на себе не брав. Тобто, йшлося, очевидно про поради або сприяння на місцевому рівні, наприклад, у Мостиському старостві, де також потрібно було отримати декілька дозволів. 

 

Передання аптеки мало відбуватись у формі «ричалту», тобто, після сплати загальної суми у відповідний день і без оцінки її стану (інвентаризації). Також в угоді було окремо зазначено, що продавець, себто Блюм, не несе жодної відповідальності за прибутки від аптеки ¹⁵.

 

Мауер отримав аптеку 21 січня 1921 року, отже, на той час сплатив за неї всю суму. Зречення Блюмом «вишнянської» концесії засвідчив нотаріус у Яслі 1 березня того ж року. На той час Блюм уже покинув Вишню й жив у Яслі ¹⁶.

 

Тепер Мауерові належало пройти всю процедуру з отримання концесії. Її він домагався майже три роки – від початку 1921-го до кінця 1923-го. 

 

Заяву на отримання концесії Маркус написав 14 березня 1921 р. У ній, зокрема, вказав, що вже отримав аптеку від попереднього власника. До свого прохання фармацевт додав перелік документів, зокрема: метрику про народження, сертифікат про [національну] належність, свідоцтво про моральність, відпис з диплому магістра фармації, 5 завірених відписів з посвідчення про службу по спеціальності, завірений відпис акту купівлі-продажу, концесію на право утримувати аптеку Адольфа Блюма, його ж декларацію про зречення прав на концесію та відпис з аптекарського реєстру ¹⁷. Всі ці документи були подані у Львівське воєводське управління.

 

Перші запити до Мостиського староства та Судової Вишні надійшли майже негайно. Вони стосувалися широкого кола питань, зокрема, особи Мауера, доцільності аптеки в місті і т. п. Мауер мав отримати характеристику, і то не одну. Зокрема, свій висновок мав надати старший повітовий лікар у Мостиськах Еміль Лебедович, який 20 травня 1921 р. відповідний відпис вніс ¹⁸. 3-го червня 1921 р. з Мостиськ до Львова було відправлено справу щодо концесії Мауера, зокрема, й опінію лікаря та підтвердження з повітового суду у Судовій Вишні, у якому йшлося про те, що аптека у місті не є обтяжена жодною заставою ¹⁹. Перевірки тривали довго, простежити, чому справа затягувалася, з наявних джерел не вдалося. Приміром, з початком наступного року, 5 січня 1922 р., зі староства у Мостиськах до воєводства була направлена характеристика фармацевта, де йшлося про те, що «моральна та політична поведінка Мауера і його ставлення до держави та польського суспільства не викликає претензій» ²⁰.

 

З-посеред дозволів, які потрібно було отримати Мауерові, були не лише ті, які видавали у повіті, але й у Львові. Так, 18 червня 1921 року львівське відділення Аптекарської палати направило у воєводське управління листа, у якому йшлося, що Мауер «володіє необхідною кваліфікацією для управління публічною аптекою», а тому щодо «отримання ним концесії немає жодних перешкод». Це рішення було ухвалене 15 березня 1921 року ²¹. Заяву від фармацевтичного інспектора окружного управління здоров’я щодо згоди на надання концесії Мауер отримав 21 липня ²². 

 

Виглядає, що всі ці дозволи Мауерові вдалось отримати без ускладнень. Принаймні у доступних джерелах немає жодного натяку на якісь сумніви щодо його професіоналізму чи особистих характеристик. Труднощі почалися, коли 19 жовтня зі Львові до Мостиськ відправили черговий запит, який стосувався військової служби – у старостві повинні були вияснити, чому Мауер не служив у польському війську ²³. Щодо з’ясування цієї справи староство звернулось 28 жовтня 1921 року до постерунку Державної поліції в Судовій Вишні ²⁴. 4 листопада староство отримало відповідь, а 9 листопада 1921 року відрапортувало до Львова, що Мауер не виконав військової служби ²⁵. Очевидно, в такій ситуації сподіватись на отримання концесії було марним. 

 

Ще проживаючи у Тернополі, Мауер звертався до призовної комісії (17 грудня 1920 р.). Тоді він лише зареєструвався ²⁶.

 

Через питання про військову службу справа з концесією підвисла в повітрі. З Тернополя 27 липня 1922 року до Львова надійшов відпис про те, що Мауер до реєстрації зголосився, проте службу не проходив ²⁷. Звісно, проходження реєстрації на військову службу не могло бути рівнозначним зі самою службою, про що так і було зазначено в окремому листі, надісланому з управління округу 6 корпусу у воєводське управління.

 

Нам невідомо, як вдалося Мауерові залагодити цю справу, проте 2 червня 1923 року йому все-таки зарахували військову службу, сформулювавши це так: «Службу відбув як магістр фармації у військових аптеках». Про це було оголошено 7 червня того ж року ²⁸. Воєводство надало йому концесію 1 жовтня 1923 року, звернувшись з відповідним розпорядженням до Мостиського староства. Мауер отримав концесію на ведення аптеки 22 жовтня, опісля сплати концесійної такси у розмірі 350 тисяч польських марок ²⁹.

 

***

Якщо візьмемо до уваги, що запит щодо військової служби був надісланий 19 жовтня 1921 року, а службу в війську фармацевту зарахували 2 червня 1923-го, то нескладно порахувати, що на залагодження цієї справи він потратив мінімум півтора роки. І це була найбільша перепона, яка могла коштувати Мауерові кар’єри та пристойного заробітку. Проте скільком таки коштувала? Адже ця вимога (надто ж ураховуючи зовсім недавнє українсько-польське збройне протистояння), як і подання староством характеристики щодо лояльності особи – претендента на якусь концесію – до Польської держави та народу, була для українців Галичини виразними виявами дискримінації.

  

 

__________________________________________

 

 

¹ ДАЛО. Ф. 1. Оп. 9. Спр. 37. Арк. 41.

² Село у теперішньому Самбірському районі Львівської області.

³ ДАЛО. Ф. 1. Оп. 9. Спр. 37. Арк. 41.

⁴ Аптека «Під Ангелом» містилась по вул. Залізничній на ділянці (ґрунті), що належав Самуелю Зандану. ДАЛО. Ф. 1. Оп. 9. Спр. 37. Арк. 1.

⁵ ДАЛО. Ф. 1. Оп. 9. Спр. 37. Арк. 1.

⁶ ДАЛО. Ф. 1. Оп. 9. Спр. 37. Арк. 3. Відомо, що станом на 1896 рік у Судовій Вишні аптекарем був Я.Фрухтман (див.: Burger J. Galicyjska księga adresowa obejmująca adresy fabrykantów, przemysłowców, przedsiębiorstw górniczych, artystów, kupców i t.p. posiadających swe zakłady w Galicyi. Lwów, 1896. S. 272.). Очевидно, що він також був власником аптеки "Під Ангелом", а не якоїсь іншої. На це вказують свідчення головного лікаря Мостиського повіту Еміля Лебедовича, який у листі до воєводського управління пояснював доцільність надання концесії Мауеру ще й тим, що аптека у Судовій Вишні доконче потрібна (див.: ДАЛО. Ф. 1. Оп. 9. Спр. 37. Арк. 10.).

⁷ Нині – місто у Підкарпатському воєводстві у Польщі, центр Ясельського повіту.

⁸ ДАЛО. Ф. 1. Оп. 9. Спр. 37. Арк. 35-36 зв.

⁹ ДАЛО. Ф. 1. Оп. 9. Спр. 37. Арк. 2.

¹⁰ Упродовж 1919-1924 рр. на території тодішньої Польщі (зокрема, й на галицьких землях) в обігу були польські марки, які постійно знецінювались. Внаслідок інфляції в обігу з'являлись грошові знаки зі щоразу більшим номіналом (найбільшим був 10 млн. польських марок). Див.: Шуст Р. Марка польська // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В.А.Смолій (голова) та ін. – К., 2009. Т. 6: Ла–Мі. С. 512.

¹¹ ДАЛО. Ф. 1. Оп. 9. Спр. 37. Арк. 1.

¹² Ibidem. Арк. 1. зв.

¹³ Ibidem. Арк. 1. зв.

¹⁴ Ibidem. Арк. 1. зв.

¹⁵ Ibidem. Арк. 1. зв.

¹⁶ Ibidem. Арк. 4.

¹⁷ Ibidem. Арк. 6 зв.

¹⁸ Ibidem. Арк. 10.

¹⁹ Ibidem. Арк. 12.

²⁰ Ibidem. Арк. 32.

²¹ Ibidem. Арк. 17, 18.

²² Ibidem. Арк. 20.

²³ Ibidem. Арк. 12 зв.

²⁴ Ibidem. Арк. 23.

²⁵ Ibidem. Арк. 27.

²⁶ Ibidem. Арк. 30.

²⁷ Ibidem. Арк. 38.

²⁸ Ibidem. Арк. 50-51 зв.

²⁹ Ibidem. Арк. 53-54.

 

 

22.02.2018