Наприкінці минулого року у рамках Польського тижня в Києві рок-музиканти «Гайдамаки» презентували новий музичний проект під назвою «Міцкевич. Стасюк. Гайдамаки». Гурт, що, після зміни складу понад п’ять років тому, частіше з’являється на польській сцені, аніж українській, буквально вистрілив із синглом «Акерманські степи», у якому відомий сонет Міцкевича польською декламує один з кращих есеїстів сучасності, письменник та видавець Анджей Стасюк. («Гайдамаки» ж співають переклад українського класика сучасної літератури Юрія Андруховича). І це була лише перша ластівка до альбому, прем’єра якого відбулася оце тепер у січні, і який продовжує збирати рецензій з гучними заголовками у польській пресі.
«Коли Гайдамаки грають голосно і роково – нічим не відрізняються від решти рок-гуртів світу. Натомість коли запливають на рокові рифи українських, татарських, арабських мотивів – стає значно цікавіше. Тоді виринає східна меланхолія Стасюка. Хоч стверджувати, що чутно там й тугу Міцкевича за батьківщиною, не варто... (...) І так, поціновувачі Стасюка будуть трохи розчаровані, позаяк письменник так і не наважився заспівати на повні груди, та й взагалі його могло би бути тут більше. А Гайдамаки грають безпомилково, співають чисто, але бракує цьому всьому дикості, виходу за рамки. І лише Міцкевич українською звучить незвичайно», – пише газета «Виборча».
Основою для альбому, що складається з десяти композицій, стала збірка Міцкевича «Кримські сонети», але є тут й фрагменти з легендарних «Редути Ордона», «Дзядів», «Конрада Валленрода»... Міцкевич й справді звучить незвично сучасно, до того ж трьома мовами – українською (у перекладах вже згаданого Юрія Андруховича та Сергія Жадана), польською та татарською (у перекладі журналіста-біженця з Криму).
«Альбом зроблений стилістично на перетині стилів World Music та Інді-рок на кшталт раннього Ніка Кейва, з атмосферою старої доброї Європейської інтелігенції, – розповів для Zbruс.eu лідер і вокаліст «Гайдамак» Олексадр Ярмола. – Цю атмосферу якнайкраще презентує Анджей Стасюк, письменник, якого сьогодні можна в повній мірі назвати моральним авторитетом польського народу. Чому Міцкевич? Тому що Міцкевича і Україну пов’язують певні речі: несприйняття московської окупації та подорож висланого з батьківщини поета Україною до Криму. Під час перебування поета в Криму була написана відома збірка «Кримські Сонети», з якої почалася праця над альбомом. Він загалом двомовний. Анджей співає або декламує оригінальний текст Міцкевича в куплетах, Гайдамаки – мелодійні приспіви в перекладі українською. В пісні «Могили Гарему» з’являється також кримсько-татарська. Українські переклади допомагали робити Юрій Андрухович («Степи Акерманські») та Сергій Жадан («Пілігрим»), решту брали з перекладів Рильського. Взагалі-то можу сказати, що перекладати Міцкевича не така легка справа. Це дуже потужний поет. Не знаю, чи в наш час силу його слова усвідомлюють навіть в Польщі, де він перетворився на хрестоматійну ікону на кшталт нашого Кобзаря. І передати ту силу слова в перекладі досить непросто! Загалом до альбому увійшло 10 творів. Почали з Сонетів, потім додали найкраще, що відібрали: «Альпухару» з «Конрада Валенрода», «Упир» з «Дзядів», «Редут Ордона». Праця відбувалася у найвільніший спосіб. Почали робити матеріал на початку минулого літа на березі Дніпра, продовжили у польських Бещадах у стодолі маєтку Стасюка, закінчили восени в Києві на студії ФДР. Нас не обмежували жодними форматами. Цей альбом – справжня артистична робота світового рівня. Це відчувається у кожній ноті, кожному слові. Поезія Міцкевича тут звучить на диво сучасно. Тому альбом після прем’єри збирає такі схвальні рецензії. У загальнолюдському сенсі це просто дорогоцінна праця, яка об’єднує мислячих людей наших країн та цілого світу у добу, коли світова політика направлена на розбрат».
Запросити до проекту Анджея Стасюка – ідея менеджера гурту у Польщі Григорія Стехи. За словами Ярмоли, Анджей, який має дуже автентичну і стильну манеру виконання, все життя був великим фаном рок-музики, і , як всі справжні фани, колись уявляв себе на сцені. І ось нарешті трапилася нагода. Нагода, на яку Стасюк і справді погодився без вагань, хоч і зізнався в одному з інтерв’ю, що була це звичайна письменницька заздрість.
«...бо у Міцкевича є все: слово, ритм, енергія, – каже Анджей Стасюк. – Хто б там що не казав, а сьогодні пророк був би справжнім репером з району. До участі у проекті я не читав його багато років, а раніше читав, як більшість – примусово у школі. Коли прочитав нині – пройняло. Реп, рок – це енергія, ритм, рима, акорди, мелодія, сила, там уся польська мова. Хлопці зуміли поєднати чудову музику і велич поезії, а я тільки приєднався. І добре мені так».
А ще зо 20 років тому Стасюк так згадував шкільні часи у книжці «Як стати письменником»: «Ми їздили потягами без квитків. Десь посеред Польщі, в коридорі, раз в житті мені вдалося чисто заспівати другим голосом. Кросбі аж очі вирячив. Повторити мені ніколи не вдалося. До музики треба мати терплячість. Це заняття для людей з характером. Писати може кожен».
P.S. Подейкують, що хлопці вже готують на одну з пісень відеороботу, автором якої стане Войцех Смажовський, режисер скандального фільму «Волинь».
PP.S. Коли відбудеться презентація Міцкевича в Україні поки не відомо, бо наразі хлопці готуються до презентацї акустичної програми «Думи про Рок», яка запланована на 23 березня.