Львів, 13 лютого.
Короткий побут в рідному краю нашої знаменитої віольончелістки Христі Колесси, використали ми теж для розмови, щоб довідатися про її життя та діяльність на чужині з того часу, коли вона востаннє була в Галичині і про її пляни на майбутнє. Розмова розкрила нам багато цікавих та важливих моментів, які постановили ми закріпити у письмовій формі та подати до відома ширшим колам нашого музикального громадянства.
У Львові виступила Христя Колесса перший раз, а одночасно і останній, до війни ще в 1932 р. на спільному концерті з Любкою Колессою. Опісля виступала Христя Колесса ще на концерті у час Жіночого Конґресу в Станиславові. Ту наша віольончелістка мала нагоду приглянутися зблизька високій культурі і організаційному хистові нашого села, могла подивляти чудову народну ношу; цей Конгрес, на якому Христя К. пізнала теж багато наших передових громадян і діячів зробив на неї могутнє і глибоке незатерте враження, сильно закріпив духовий зв'язок з рідним краєм.
Вернувшись на чужину, Хр. К. віддалася дальшим студіям на свому улюбленому інструменті у світової слави педагога та віольончеліста Гуґа Беккера, спершу у Мерані та Обербоцені, опісля в Мюнхені. Згодом виступала Хр. Колесса вже без Любки К., головно в Німеччині. У своїй початковій самостійній концертовій діяльности зазнала Хр. К. великої допомоги від композитора Вальтера Бертена, мистецького керівника концерну грамофонних пластинок "Елєктроля", великого приклонника української музики і пісні, Вальтер Бертен був учнем композиції Германа Унґера, який написав низку фортепіянних мініятюр на українські народні пісні: "Aus der Ukraine", ор. 41, 12 Sklizzen, видання Tischеr u. Jagenborg. Ці "Skizzen" виконували нераз учні Музичного Інституту ім. Лисенка. Знайомство з українською музикою вплинуло — як відмічує Христя Колесса — навіть на зміну музичного стилю В. Бертена, який пішов шляхом мельодійної прозорости та упрощення первісної, до Реґерівських взірців зближеної, поліфонічної фактури. (Г. Унґер, а мабуть і В. Бертен були учнями М. Реґера). В. Бертен схопив гру нашої віольончелістки на грамофонні пластинки.
Христя Колесса виступала теж часто в радіо-авдиціях, а також в менших містах, при допомозі композитора Вальтера Єнча, що занявся опісля зорганізуванням власного секретаріяту Хр. Колесси в Берліні. Опісля слідували самостійні віольончельні вечорі в Берліні та Відні та виступи теж і у симфонічннх концертах в різних містах Німеччини та Голяндії, де партнером Хр. Колесси був відомий віденський композитор Еґон Корнаут, також великий прихильник української музики, добрий згайомий і приятель нашого віольончеліста-музика Богдана Бережницького у Відні. В Голяндії дуже прихильно віднісся до нашої віольончелістки райхскомісар та райхсміністер Голяндії Seyass-Inguart, підкреслюючи постійно її українську національність. Крім того виступала Хр. Колесса часто у концертах для війська в Німеччині та в інших зайнятих краях. В Берліні т. зв. "Auslandsklub" уладив Хр. Колессі вечір для заграничної преси, де також підчеркнено українську національність нашої віольончелістки, яка виконала там теж українські твори. В полудневій Німеччині виступала Хр. Колесса часто зі славним акомпаніятором Губертом Ґізеном (теж і в камерних ансамблях разом зі знаменитим клярнетистом проф. Ф. Дрейсбахом.
Відносно планів на майбутнє до відалися ми ось що: Наша віольончелістка стоїть безпосередно перед концертовою поїздкою в середній Німеччині. Опісля слідують концерти у Відні та Берліні. На 14-го березня запрошено Христю Колессу до участи в Шевченківському святі, уладженому У. Н. О-м. — Після того жде її концертове турне з полудневій Німеччині із згаданим раніше Губертом Ґізеном, та в Голяндії із композитором Еґоном Корнавтом. В літних місяцях з’обовязалася Хр. Колесса знову на концертові виступи для війська.
На прикінці нашої розмови Христя Колесса висловила незвичайне вдоволення і радість, що могла приїхати до рідного краю, відновити та затіснити мистецькі та духові взаємини з українським громадянством, відчуваючи при тому велике щастя, маючи змогу розмовляти тут своєю матірною мовою. А ті вражіння та переживання, яких зазнала вона тепер на рідній землі, будуть їй додавати сили та енергії у її дальшій праці, у її змаганнях поширити українську музичну культуру та славу українського імени на чужині.
В. Б.
