І.
Здавен-давна шукали українці знання далеко поза межами рідного краю. Ішли туди молоді люди, ішли теж уже зрілі, які бажали поширити та поглибити своє знання.
Особливо сильною була течія, яка проявилась у виїздах українців у німецькі університети, починаючи з половини XVI ст., і стояла, у зв'язку з поширенням релігійної реформації на наших землях. Тому теж найбільше студіюючих українців (вони записувалися згідно з тодішньою номенклятурою як "Рутені") подибуємо в тих університетах, які мали найбільш протестантський характер (Ляйпціґ, Кеніґсберґ і Гейдельберґ). Було то у зв’язку з наближенням між православними та протестантами в давній Польщі для спільної боротьби з католицькою церквою. Назагал кількість тих студентів не була велика в Німеччині, але крім того українці вчилися ще в інших краях, як у Франції, Нідерландах, Англії та особливо в Італії.
Між студентами українцями переважали шляхтичі і засібні міщани, бо виїзд на заграничні студії був коштовний, але подибуємо теж бідну молодь, яка користується звільненням від шкільних оплат. Бували теж свої меценаси, як напр. мирополит Петро Могила, що бажаючи придати наукові сили для Києво-Moгилянської Колегії, висилав кандидатів на професорів до заграничних університетів на студії. Цей рух виїздив на заграничну науку слабне у зв'язку з війнами в Україні, особливо від великого народнього здвигу за часів Хмельницького, одначе з приходом спокійніших часів він знову оживає. З кінця ХVІІ ст. стрічаємо багато українців різних станів: дітей засібних вищих і середніх старшин, звичайних козаків, міщан, духовенства і навіть посполитих, що вчаться в західно-европейських, головно німецьких університетах. Видно, що бажання здобути високу західну освіту знову обхопило всі верстви нашого народу. Культурні взаємини з заходом скріпились і европейські погляди у нас поширились. Тепер до раніше навідуваних університетів у Ляйпціґу і Кеніґсберґу прибуває ще славний медичними студіями Штрасбурґ, де наша молодь присвячується лікарським наукам. Находить вона в цьому навіть поміч російського уряду, який, приневолений конечністю поборювати поширені в державі пошесні недуги, висилає стипендистів на медичні студії за границю. Переважають між ними сини незасібних українських селян, козаків і духовенства. Вони своїм талантом уміли вибитись і багато з них клали основи під медичні науки в колишній Росії, бо були між ними не тільки практичні лікарі, але теж учені професори природничих і медичних наук, які викладали у російських високих школах та оповістили друком поважні наукові медичні, хемічні, фармацевтичні праці; якими здобули собі ім’я за границею. Тільки їх праця пішла на наш рахунок, бо йшла вона під чужою фірмою "русских" учених. Для нас їх праця є доказом великого гону до науки, який був у нас у тих давніх часах серед різних кол нашого народу.
ІІ.
Під кінець ХVIII ст. картина остільки зміняється, що хвиля охочої до науки молоді котиться на захід передусім з наших південно-західних земель, прилучених по розборах Польщі до б. австрійської монархії. Культурне життя, яке було зовсім занепало в Галицькій Україні, починає знову поволі пробуджуватися. Причинилася до цього заснована у Відні 1784 р. Духовна Семінарія для українців при церкві св. Варвари. де наші спосібніші питомці здобували високу духовну освіту. Вона давала нам не тільки високо освічених духовників, але теж і багато свідомих інтеліґентів, бо неодин з питомців переходив згодом на світський факультет, звичайно на філософію, так, що переважна частина тодішніх наших питомців цієї Семінарії.
Також у віденськім "Авґустінеум", яке мало завдання дати вищу наукову освіту талановитим молодим духовникам, з’являються українці. Звідти вийшов цілий гурт докторів теології, з яких поважна частина зайняла згодом єпископські престоли та пpофесopcькі катедри (єпископи Литвинович, Сембратович, Яхимович, Полянський, Хомишин, Будка, проф. Делькевич, Сарницький, Мишковський та інші). Пізніше цю ролю на себе перейняв на себе Інсбрук, де теж студіювали галицькі священики й питомці, та Рим, де повстала окрема "Руська Колегія" для питомців, що мали жити безженні. Вона теж дала нам визначних духовників і громадян.
Виїзджали теж наші студенти до Німеччини на філософічні і правничі студії до Берліна, технічні до Карльсруге, Торговельні до Гамбургу. Але їх кількість була невелика з огляду на незасібність нашої молоді та лекшу доступність студій у краєвих та австрійських високих школах.
Всюди, де була хоч би невелика кількість нашої студіюючої молоді повставали студентські об’єднаня (віденська "Січ" та ін.), які відограли важну ролю, піддержуючи українського духа серед своїх членів на чужині, притягаючи до себе товаришів, що походили з Великої України та знайомлячи чужинців з нашим життям, а передусім з нашим церковним (у церкві св. Варвари) і світським спiвoм. З інших країв притягала нашу молодь Швайцарія, особливо молодь з Великої України. Галичина завдячує Швайцарії між іншим відомого кооператора, основника "Народної Торгівлі", пок. В. Нагірного, від якого пішла наша міська споживча кооперація.
ІІІ.
Великий чисельний ріст української молоді, що студіювала на заході, в'яжеться з нашою боротьбою за університет у Львові і з нашими визвольними змаганнями. На захід полинула була хвиля нашої молоді в часі т. зв. сецесії з львівського університету (1901 р., головно до Відня і Праги).
По невдачі наших визвольних змагань знову посунула лавою наша молодь захід; і то не тільки галицька, але теж і з Вел. України. Розсипалась вона по різних краях і високих школах: Німеччини, Бельгії, Італії, Франції, та найбільше зустрічаємо її у Відні, Празі і Данціґу. У Празі зуміла наша еміґрація при допомозі уряду зорганізувати рідні високі школи,я к існуючий досі Вільний Український Університет та вже зліквідовані Педагогічний і Господарський Інститут.
Їм завдячуємо поважне число абсольвентів також досі мало відомих у нас фахів, як аґрономія, торговельна наука та медицина й техніка. Ці студії дали нам цілий гурт визначних фахівців та oрганізаторів нашoгo господарського життя, напр., будівничих обновленого і поширеного "Macлосоюзу" у Львові та інших кооперативних установ великого значіння. Зокрема празькому осередкові завдячує багато наша наука, бо там появилося багато цінних високошкільних підручників, яких авторами були переважно еміґранти зі східних земель, та інші поважні наукові публікації. Ця праця триває і досі.
Te саме відноситься до "Українського Наукового Інституту" в Берліні, якому теж завдячуємо вишкіл наукових робітників та цінні публікації з різних ділянок знання.
В той спосіб наша еміґрація на студії за кордоном відограла в нашому житті велику ролю, знайомлючи нашу молодь зі здобутками европейської науки і знання та причиняючись до їх поширення У краю.
Ці зв'язки тривають безпереривно далі. Під цю пору головно у німецьких високих школах студіює самих стипендистів УЦК — 171, а фактично число нашої молоді, що студіює за границею, є куди вище.
Слід тільки бажати, щоб ця молодь студіювала не тільки для здобуття дипломів і хліба, але щоб теж здобула собі глибоке й основне знання, не лише з книжки, але і тієї найціннішої книги, якою є життя, та послужила ним рідному народові.
Крім практиків треба нам теж наукових працівників, які могли б зайняти місце в теперішних і майбутніх наших високих школах. Нам потрібні люди, які б дали поважний вклад в европейську культуру і таким робом піднесли наш пpестіж у світі. В цей спосіб вони допоможуть нашому народові здобути це місце між культурними нарадами, на яке він своїми здібностями і числом та багатством своєї землі заслуговує. Цим причиняться вони до сповнення нашої історичної місії бути будівничими і поширювачами західної культури на сході.
Д. Коренець
