Львів, лютий 1943.
Здорове відношення між одиницею і проводом обіймає два основні елєменти: дисципліну та ініціятиву. В різних устроях виступають ці два чинники в різному ступні. В абсолютистичному ладі одиниця була обов'язана лиш до послуху — ніхто не вимагав від неї ініціятиви, не обтяжував її відповідальністю. Демократичний устрій ставив собі як одно зі завдань зактивізувати під громадянським оглядом одиницю, втягнути її до відповідальної співучасті у проводі прилюдним життям. В дійсності демократія назагал не оправдала тих надій. Звільнюючи одиницю та видвигаючи її на перший плян, демократичний лад ослабив дисципліну, але не поширив у громадянстві активної постави до публичних справ та співвідповідальности. Громадянин почув себе у ролі не відповідального члена спільноти, а контрагента, що на основі своєрідного суспільного контракту платив податок і зате мав право ставити до держави всякі вимоги; коли ж не діставав того, чого хотів, мав основу до критики. Демократія подекуди поширила зацікавлення громадянськими справами, але не активні, не ті, що є джерелом ініціятивної творчої праці, а часто пасивні, загальні зацікавлення людей, що сидять за каварняним столиком. Демократичні держави старалися притягнути ширші кола громадянства до активної співпраці, децентралізуючи компетенції. В деяких державах централізація проведена так далеко, що і дрібні питання льокального характеру розв'язують міністерства. Інші держави перевели деконцентрацію, передаючи компетенції у вирішуванні місцевих питань місцевим чинникам, ще інші навіть децентралізацію, резигнуючи в користь місцевої влади не лише з компетенцій, але й із відповідальности дефінітивно — на основі конституції.
Ступінь деконцентрації компетенцій залежить від умовин. На теренах одноцілих, проглядних, з устабілізованими відносинами, можна передати розв'язку всіх проблем "трестові мозків" у столиці. Коли ні — коли місцеві відносини на поодиноких теренах різняться, коли поодинокі терени видвигають проблеми, то вимагають швидких рішень і доброго знання місцевих умовин, тоді приходиться залишити розв'язку тих проблем місцевим чинникам. Таксамо, коли з тої чи іншої причини не пощастить знайти засадничої розв'язки якоїсь проблеми загального характеру, приходиться здецентралізувати ту розв'язку, доручуючи місцевим чинникам, щоб на своїх теренах рятували, що можуть.
Коли б було можливо сцентралізувати розв'язку всіх проблем, вистало б мати в осередку гурт людей, здібних до розв'язки тих проблем; тоді від усіх інших можна б домагатися самої здисциплінованости, тоді можна б було поділили нарід, за Плятоновою схемою, на мудрих і слухняних. Та це утопії. Чим більше необхідна децентралізація, тим більше треба в низах людей, що були би здібні самостійно розв'язувати проблеми, які виринають на місцях. Доля народу залежить не лиш від вартости проводу, але й від інтелектуального рівня громадянства, від його приготовання до розв’язки проблем. Така децентралізація зокрема необхідна у такому народі, як наш. Багато важних питань мусить знаходити розв’язку на місцях, тому не поможе і найздібніший центральний провід, коли на низах не буде людей, що орієнтуються, думають та свідомі відповідальности за долю народу.
У нашій суспільності одиниця не обмежувалась до сліпого, механічного виконування волі проводу, лише старалася вложити якнайбільше ініціятиви у громадянське життя, у працю для добра народу. Наше національне відродження пройшло так скоро лиш тому, що наш інтелігент розв'язав ініціятиву у своєму середовищі, реаґуючи самостійно на явища, які зустрічав. Коли б він при тому лише чекав на ініціятиву згори, він ніколи б не вийшов з пасивного вичікування, тим більше, що в тих часах взагалі не було у нас ніякого одного осередка, який плянував би працю у всіх ділянках національного життя та який давав би ініціятиву до громадянської праці.
Створення диспозиційної централі українського зорганізованого життя, якою є УЦК, удогіднило теж умовини для громадянської праці, облегшило її, але не звільнило одиниці від обов'язку вкладати якнайбільше ініціятиви та відповідальности. Коли у Борщеві виринає якесь складне питання, то годі розв'язати його у Львові, коли в Турці треба захисту, його годі оснувати зі Львова, коли в Жаб'ю треба народньої кухні, її не зорганізує Львів. Наш організаційний осередок розв'язує питання загального характеру та дає напрямні й методи для праці на місцях, творячи рами для неї, але ті рами мусить виповнити місцеве громадянство. Рівень нашого зорганізованого життя на поодиноких теренах залежить виключно від того, чи там знайдеться досить громадян, які почуваються до відповідальности за долю народу, які не жалують труду й умового зусилля для спільної справи.
Б. Галіт.
