Нa засїданню 24 сїчня прийняла Мала Рада отсей текст четвертого унїверсалу.
Народе України!
Твоєю силою, волею, словом утворилась на Українській Землї свобідна Українська Народня Республика. Здійснила ся давня мрія Твоїх батьків, борцїв за волю і право робочого люду!
Та в трудну годину народилась воля України. Чотири роки жорстокої війни обезсилили наш край і нарід. Фабрики не виробляють товарів. Підприємства здержують свою працю, залїзні дороги розбиті, гроші падуть в цїнї. Скількість хлїба зменшуєть ся. Наступає голод. По краю розмножили ся ватаги грабіжників і убійників, особливо, коли з фронту рушило російське військо, творячи кріваву різню, безлад і руїну на нашій землї.
З приводу всього того не могли відбути ся вибори до Українських Установчих Зборів у визначенім нашим попереднім унїверсалом реченцї й не могли відбути ся ті Збори, визначені на нинїшній день, щоб перебрати з наших рук тимчасову найвищу революційну власть над Україною, установити лад з нашій Народній Республицї і зорґанїзувати нове правительство.
А тимчасом петроградське правительство народнїх комісарів виповіло війну Українї, щоб повернути вільну Українську Республику під свою власть, і посилає на наші землї свої війська — червону ґвардію, большевиків, які граблять хлїб у наших селян і без нїякої заплати вивозять його в Росію, не зоставляючи навіть зерна, приготовленого на засїв, убивають невинних людей і сїють усюди анархію, убійство і злочин.
Ми, Українська Центральна Рада, робили всякі заходи, щоб не допустити до тої братовбійчої війни двох сусїднїх народів, але петроградське правительство не пішло нам назустріч і веде дальше кріваву боротьбу з нашим народом і Республикою.
Крім того теж саме петроградське правительство народнїх комісарів починає проволїкати заключеннє мира і закликає до нової війни, називаючи її "святою". Знов поллєть ся кров, знов нещасний робочий люд буде мусїти приносити в жертву своє життє.
Ми, Українська Центральна Рада, вибрана з'їздами селян, робітників і жовнїрів України, в нїякім разї не можемо згодити ся на те, нїяких війн піддержувати не будемо, бо український нарід бажає мира і мир повинен прийти можливо як найскорше.
Та для того, щоб нї російське правительство, нї нїяке инше не ставило перешкод Українї в установленню того бажаного мира, для того, щоб повести свій край до ладу, творчої працї, закріплення революції і нашої волї, ми, Українська Цептральна Рада, оповіщаємо всїм горожанам України:
Віднинї Українська Народня Республика стає самостійною, від нїкого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу.
З усїма сусїднїми державами, а саме: Росією, Польщею, Австрією, Румунїєю, Туреччиною і иншими ми бажаємо жити в згодї і приязни, але нїяка з них не може вмішувати ся в життє самостійної Української Республики.
Власть в нїй буде належати тільки до народу України, іменем якого, заки зберуть ся Українські Установчі Збори, будемо правити ми, Українська Центральна Рада, представництво робочого народу — селян, робітників і жовнїрів, та виконуючий орґан, який віднинї буде називати ся Радою народнїх мінїстрів.
І отсе, перш усього, поручаємо правительству нашої Республики, Радї народнїх мінїстрів, від сього дня вести початі вже мирові переговори з осереднїми державами вповнї самостійно і довести їх до кінця, не звертаючи уваги на нїякі перешкоди з боку яких небудь инших частей бувшої російської імперії, та установити згоду, щоб наш край почав своє життє в спокою і мирі.
Щодо так званих большевиків і инших напасників, які розграблюють і руйнують наш край, то поручаємо правительству Української Народньої Республики твердо і рішучо взяти ся за боротьбу з ними, а всїх горожан нашої Республики закликаємо, щоб вони, не жалїючи свого життя, обороняли добробут і волю нашого народу. Народня українська держава повинна бути очищена від насланих з Петрограду наємних наїздників, які нарушують права Української Республики.
Безмірно тяжка війна, почата буржуазними правительствами, важко намучила наш нарід, винищила наш край, знївечила добробут. Тепер сьому треба покласти край.
Одночасно з тим, коли армія буде демобілїзувати ся, поручаємо розпускати жовнїрів, а після затвердження мирових договорів розпустити армію зовсїм, на місце постійної армії завести народню мілїцію, щоб наше військо служило оборонї робочого люду, а не забаганкам пануючих верств.
Знищені війною і демобілїзацією місцевости мають бути відбудовані при помочи державного скарбу.
Коли наші жовнїри вернуть домів, народнї ради — громадські і повітові і городські думи мають бути перевибрані в часї, який буде установлений, щоб і вони мали в них голос. Міжтим, щоб установити таку власть, до якої мали-б довіррє і яка спирала ся-б на всї революційно-демократичні верстви народа, має правительство додати до помочи місцевим самоуправним радам робітничо-селянських і салдатських депутатів, вибраних із місцевих людей.
В земельних справах комісія, вибрана на останнїй сесії Центральної Ради, вже виробила закон про передачу землї трудовому народови без викупу, прийнявши за основу скасуваннє власности і соціялїзацію землї згідно з нашою постановою на 7 сесії.
Сей закон буде розглянений за кілька днїв на повній сесії Центральної Ради і Рада мінїстрів уживе всїх способів, аби передача землї земельними комітетами в руки трудящих відбула ся ще з початком весняних робіт.
Лїси, води і всї підземні багатства, як добро українського трудового народу, переходять в розпорядженє Народньої Української Республики.
Війна забрала для собе всї трудові сили нашої країни. Більшість заведень, фабрик і робітень виробляли тільки те, що було необхідне для війни, і нарід зостав ся зовсїм без товарів. Тепер війнї кінець.
Радї народнїх мінїстрів поручаємо негайно примінити усї заводи і фабрики до мирних обставин, до виробу продуктів, необхідних для робочих мас.
Та сама війна дала сотки тисяч безробітних і інвалїдів. В самостійній Народнїй Республицї України не сміє страдати нїодин трудящий чоловік. Правительство республики має підняти промисл держави, має зачати творчу роботу на всїх областях, де всї безробітні моглиб найти працю і приложити свої сили, і прийняти всї міри для обезпечення окалїчілим і потерпівшим від війни.
При старім ладї торговцї й всїлякі посередники наживали на бідних, утиснених клясах зовсїм значні капітали.
Відтепер Українська Народня Республика бере в свої руки найважнїйші области торговлї й всї доходи з неї обертає на користь народу.
Торговлю товарами, які маєть ся привозити зза границї і вивозити за границю, вестиме сама наша держава, щоб не було такої доріжні, через яку завдяки спекулянтам терплять найбіднїйші верстви.
Для виповнення сього поручаємо правительству республики виробити й представити до затвердження закони про се, а також про монополї залїза, вугля, шкір, тютюну і инших продуктів і товарів, з котрих податки найбільше обтяжували робочі кляси в користь нетрудових.
Так само поручаємо установити державно-народню контролю над усїма банками, що через кредити нетрудовим клясам помогали експльоатувати трудові маси. Відтепер кредитова поміч банків має йти передовсїм на піддержку трудовому населенню і на розвиток народнього господарства Української Народньої Республики, а не для спекуляції й ріжнородпої банкової експльоатації.
На ґрунтї анархії, неспокоїв у життю і недостачі продуктів зростає невдоволеннє серед декотрих частин населення. Тим невдоволеннєм користують ся ріжні темні сили й тягнуть неосвідомлених людей до старих порядків. Сї темні протиреволюційні сили бажають знову піддати всї вольні народи під одно царське ярмо — Росії. Рада народнїх мінїстрів повинна безпощадно бороти ся з усїма протиреволюційними силами й кождого, хто призиває до повстання проти самостійної Української Народньої Республики й до повороту старого ладу, — карати яко за державну зраду.
Всї демократичні свободи, проголошені третім унїверсалом Української Центральної Ради, потверджуєть ся і окремо проголошуєть ся: в самостійній Українській Народній Республицї всї народи користують ся правом національно-персональної автономії, яку признано за ними законом 22 сїчня.
Все перечислене в унїверсалї, чого не вспіємо виконати ми, Центральна Рада і наша Рада мінїстрів, в найблизші тижнї виконають, справдять і до оконечного ладу доведуть Українські Установчі Збори.
Ми поручаємо всїм нашим горожанам перевести вибори як найбільш енерґічно, підняти всї зусилля, щоб підрахунок голосів був закінчений як найскорше, щоб за пару тижнїв зібрали ся наші Установчі Збори, — найвищий господар і управитель нашої землї, і конституцією нашої незалежної Української Народньої Республики закріпили свободу, порядок і добробут на добро всього трудового народу її на тепер і на будучі часи. Сей найвищий наш орґан має рішити про федеративну звязь з народнїми республиками колишньої російської імперії. До тогож часу всїх горожан самостійної Української Народньої Республики зазиваємо стояти непохитно на сторожи добутої свободи й прав нашого народу і всїма силами боронити свою долю від всїх ворогів селянсько-робітничої Української Республики.
[Вістник полїтики, лїтератури й життя]
09.02.1918