Процес формування нової Центральної виборчої комісії нарешті розблоковано: президент України Петро Порошенко вніс на розгляд Верховної Ради перелік із 14-ти кандидатур, рекомендованих для затвердження членами ЦВК. Перш ніж голова держави зважився на такий крок, минуло півтора року неквапливої політичної дискусії: Порошенко надсилав до парламенту попереднє подання влітку 2016 року, але воно заросло павутинням.
Електоральна лічильна техніка України безнадійно застаріла. Термін повноважень майже цілої комісії (13 із 15-ти членів ЦВК) вже минув. При цім 12 членів Комісії вичерпали свої каденції ще три з половиною роки тому. У 2014 році ніхто не наважився чіпати цю команду, бо вона «на волосині» мусіла встановити для України підсумки президентських виборів, а пізніше ще й провести дочасні парламентські вибори. Аж тепер, коли насуваються президентські вибори 2019 року, на Печерську наважилися відкрити шлюзи для оновлення «протермінованої» ЦВК.
Прелюдію до президентських перегонів, вважай, розпочато.
Розібратися у сортах опозиції
Президент Порошенко оголосив перелік кандидатур до Центральної виборчої комісії 23 січня, коли зустрівся з головою Верховної Ради Андрієм Парубієм у своєму офісі на Банковій. «Зараз ми запускаємо процес оновлення складу ЦВК», – прокоментував президент. Петро Олексійович поклав відповідальність за затримку на парламентські політичні сили.
Згідно з усталеною практикою, склад Центрвиборчкому формується на підставі подань від фракцій, презентованих у ВР, більш-менш пропорційно до їхньої чисельності. «Я радий, що нарешті всі фракції внесли кандидатури, які відповідають всім критеріям. Я їх включив до складу подання», – повідомив президент. Петро Порошенко дещо недоговорив, адже в його списку забракло делегата щонайменше від однієї фракції, «Батьківщини». Через це Юлія Тимошенко звинуватила конкурента в підготовці фальшувань майбутніх президентських виборів.
Зустріч Порошенка з Парубієм на Банковій
Цього понеділка, коли президент офіційно зареєстрував у парламенті подання на членів ЦВК, виявилося, що список зазнав змін: у переліку претендентів з’явилася номінація від «Батьківщини» (Андрій Єстігнєєв), натомість щезла кандидатура Надії Синиці, котру оглядачі пов’язували із партією «Опозиційний блок».
Фінальний список претендентів виглядає наступним чином (партійність подаємо згідно з аналітикою громадської мережі «ОПОРА», – Z):
Алла Басалаєва («Відродження»),
Наталія Бернацька («Народний фронт»),
Михайло Вербенський (БПП),
Андрій Євстігнєєв («Батьківщина»),
Ірина Єфремова («Народний фронт»),
Ольга Желтова (БПП),
Олег Конопольський («Народний фронт»/БПП),
Світлана Кустова (БПП),
Ольга Лотюк (БПП),
Віталій Плукар (БПП),
Євген Радченко («Самопоміч»),
Тетяна Сліпачук («Воля народу»),
Леонтій Шипілов («Народний фронт»),
Тетяна Юзькова (Радикальна партія).
Кістяк цього списку був укладений іще в червні 2016 року: у свіжому президентському поданні фігурують 9 осіб зі старого переліку.
Ліпше Синиця в руках…
Варто зазначити, що в «рукавичці» на площі Лесі Українки в Києві може вміститися 13 осіб (дві позиції в ЦВК уже заповнені) – натомість у нинішньому Порошенковому списку є 14 кандидатур.
На думку аналітика мережі «ОПОРА» Олександра Клюжева, цей «запас» свідчить про те, що політичні сили не завершили консультацій щодо складу ЦВК. Понад те, у коментарі Z Клюжев передбачає, що перелік потенційно може поповнитися ще одним фігурантом – за рахунок квоти «Опозиційного блоку».
«Я не можу виключати, що кандидатур буде не 14, а 15, – коментує представник мережі "ОПОРА". – Із публічних заяв відомо, що консультації між Адміністрацією президента та "Опозиційним блоком" тривають. Досить імовірно, що буде додаткова кандидатура. Процес важких політичних переговорів не завершився, і тут можуть бути різні формати».
Порошенко і Охендовський в залі ВРУ. Інавгурація...
Пан Клюжев не виключає, що народні депутати при затвердженні складу ЦВК вдадуться до рейтингового голосування, як це було у попередніх скликаннях парламенту. Таким чином, до остаточного списку ввійдуть найбільш рейтингові кандидатури, котрі, очевидно, репрезентуватимуть найбільш зговірливі фракції сесійної зали. Конкретизуючи те, хто може вилетіти з такого списку, Олександр Клюжев каже:
«Наприклад, умовно кажучи, "Самопоміч" не буде голосувати за жодного кандидата, тільки за свого, – не виключено, що буде реакція з боку інших політичних сил, і вони не будуть голосувати за кандидата, запропонованого "Самопоміччю"». Клюжев натякає на непевні перспективи Євгена Радченка, одного з фундаторів Комітету виборців України, чи не найбільш фахового претендента у пропонованому президентом списку.
Пан Клюжев сподівається на те, що правлячі сили зможуть піти на поступки в питанні формування нового складу ЦВК, врахувавши кандидатури від усіх фракцій ВР. Представник мережі «ОПОРА» вітає рішення президента включити до подання ставленика «Батьківщини», водночас очікує, що в Комісії знайдеться місце для висуванців і «Опозиційного блоку», і «Самопомочі».
«Це не питання назв фракцій, їхньої політичної позиції чи політичної стратегії – це питання майбутньої діяльності комісії і стабільності виборчих процесів загалом», – наголошує Олександр Клюжев.
Кінець Охендовського
Ще один характерний момент щодо майбутнього складу Центральної виборчої комісії – в ньому не буде жодного представника зі старої каденції. І загалом, ідеться про перше настільки глобальне оновлення ЦВК щонайменше за 15 років. Зокрема, у складі ЦВК точно не буде функціонерів, котрі брали участь в організації виборчого процесу 2004 року перед Помаранчевою революцією, хоча «Народний фронт» нібито прагнув подати кандидатуру безумовного професіонала Андрія Магери, а «Опозиційний блок» міркував над новою каденцією для Михайла Охендовського.
Представники коаліції кажуть, що тотальне оновлення комісії – це побажання президента України, котрий любить символічні й пафосні кроки.
Рік 2004-й, приміщення ЦВК. Віктора Ющенка щойно оголосили переможцем третього туру президентських виборів
Водночас низка експертів критикує позицію президента.
«Основним критерієм формування нового складу ЦВК, очевидно, є заміна всіх "прострочених" членів комісії, оскільки вони працювали за часів попереднього режиму, – каже Назар Бойко, керівник моніторингово-аналітичної групи "Цифра", у коментарі Z. – На мою думку, такий підхід є невиправданим, а аргумент, на якому він базується, відверто маніпулятивним. По-перше, збереження декількох членів з попереднього складу дозволило б дотриматися принципу організаційної спадковості. По-друге, в теперішньому складі, безсумнівно, є члени комісії, які продемонстрували високі професійні та моральні якості. Від їхньої присутності новий склад ЦВК лише б виграв».
Україна, Гондурас, Мексика
Назар Бойко розтлумачує у коментарі Z, що при тій моделі формування ЦВК, котра є в Україні, влада може дотримуватися двох різних підходів: залучення опозиції до органу адміністрування виборів або дії з «позиції сили» (коли думкою опозиції можна злегковажити) – обидва підходи мають цікаві передумови і підтексти, по-цікавому відбиваються у світовій практиці.
«При створенні або кадровому переформатуванні центральних виборчих органів перед владою й опозицією виникає дилема. Влада може використати стратегію кооптації, залучивши опозицію до процесу. Якщо опозиція погоджується делегувати своїх представників до її складу, влада отримує вищий рівень легітимності нової комісії. Проте платою за легітимність є допуск опозиції до інформації та процесу прийняття рішень», – каже Бойко.
Експерт зазначає, що присутність опозиції у комісії може мати критичну важливість у випадках, коли вибори є конкурентними, опозиція має високий мобілізаційний ресурс, а політичні сили використовують фальсифікації для своєї перемоги. Назар Бойко згадує про два приклади: президентські вибори 2004 року в Україні та минулорічні вибори в Гондурасі, коли інформація про фальсифікації стала «пострілом Аврори» для масових протестів.
Андрій Магера, Михайло Охендовський, Жанна Усенко-Чорна
Водночас Назар Бойко вважає показовим і приклад формування Федерального виборчого інституту (IFE) у Мексиці. «Дослідження демонструють, що влада йде на кооптацію за двох одночасних умов – якщо наступні вибори будуть конкурентними і влада володіє достатнім електоральним ресурсом, щоб перемогти на цих виборах у чесний спосіб. У цьому випадку представники опозиції в комісії потрібні владі для двох цілей – легітимізації результатів виборів і зменшення мобілізаційного потенціалу опозиції після оголошення результатів. Цей приклад показує, наскільки важливим є конкретний контекст. Влада не завжди може бути зацікавлена у відсутності опозиції в комісії так само, як не завжди опозиція може бути зацікавлена у тому, щоб мати там своїх представників», – пояснює експерт у коментарі Z.
Назарова оцінка така: кадрові зміни у складі української ЦВК відбуваються з «позиції сили». «Принаймні, влада хоче, щоб так виглядало», – уточнює експерт.
«Угруповання, які приймають рішення, демонструють, що включення представників парламентської опозиції в новий склад ЦВК не є для них критично важливим. Іншими словами, вони не розглядають опозицію як загрозу – електоральну та мобілізаційну, яку варто кооптувати. Принаймні зараз», – висновує Бойко.
«Нормативно, такий [паритетний] підхід передбачає можливість взаємного контролю між владою й опозицією, збалансування інтересів, пом’якшення конфліктів і так далі. Однак це працює, коли є сильна та впливова опозиція. Якщо її немає, тоді розподіл посад відбувається не по лінії влада-опозиція, а всередині владних угруповань. Власне, що ми і спостерігаємо», – додає представник «Цифри».
Парубій на майданчику Банкової
Експерт мережі «ОПОРА» Олександр Клюжев сподівається на те, що політичним силам вдасться домовитися про склад ЦВК ще до того, як це питання голосуватиметься у Верховній Раді, аби уникнути інтриг і зайвих ризиків.
«Знаючи досвід формування комісії у попередні періоди, важливо, щоби політичні сили відразу домовилися про принцип представництва кожної депутатської фракції у ЦВК і голосували консолідовано за кожну кандидатуру. Це оптимальний шлях, щоб не допустити маніпуляцій, коли під виглядом рейтингового голосування можуть відсікатися кандидати від інших фракцій і груп. Такий ризик є, і він надзвичайно високий», – зазначає Клюжев.
Експерт наголошує, що в цьому процесі дуже важливою буде роль голови Верховної Ради Андрія Парубія. «Цей етап відбуватиметься вже не на майданчику Адміністрації президента, а на майданчику парламенту, де треба організувати належний діалог між всіма фракціями, без будь-яких упереджень», – закликає представник мережі «ОПОРА».
Клюжев переконує: такий підхід, по-перше, посилює легітимність виборчого процесу, по-друге, створює запобіжники для недопущення зловживань.
«Якщо у ЦВК не буде представників, яким довіряють ті чи інші депутатські групи і фракції, то на наступних виборах вони можуть бути мотивованими делегітимізувати вибори. Для того, щоби зменшити ризики для виборчого процесу, важливо, щоб від кожної фракції була б хоча б одна кандидатура. Ну і, власне, взаємоконтроль. Якщо в комісії є представники обмеженої кількості центрів впливу, це може підштовхнути їх до певних зловживань. Що більше в ЦВК буде професіоналів, які можуть контролювати один одного, то меншими будуть такі ризики», – пояснює Клюжев.
Нерозлучні з квотами
Наступне важливе питання: наскільки відчутним є вплив політичного, а не професійного принципу формування Центральної виборчої комісії на якість роботи органу адміністрування виборів? Пан Клюжев у цьому проблеми не бачить. З його слів, українська модель не є якоюсь аномальною, просто її треба в належний спосіб застосовувати.
«Система формування ЦВК, яка закладена в українському законодавстві, базується на потребі взаємного контролю. Це не означає, що ці особи мають представляти інтереси лише фракцій. Навпаки, законодавство передбачає, що члени виборчої комісії мають бути об’єктивними у своїй роботі й не залежати від політичних впливів», – пояснює Клюжев.
Керівник моніторингово-аналітичної групи «Цифра» Назар Бойко у найближчому майбутньому не бачить можливості («як, зрештою, і потреби») для зміни підходу до формування ЦВК. «Одна з альтернатив – формування комісії із незалежних професіоналів, віддалених від політичних впливів, не завжди виправдовує себе на практиці. У Мексиці, яка вважається успішним прикладом функціонування такої моделі, за голосуваннями членів IFE все одно проглядаються зв’язки з політичними силами», – зазначає Бойко, наголошуючи на тому, що основне – це пильнувати позицію членів комісії, «особливо з питань, які містять виразну політичну складову».
Характеризуючи персональний склад президентського подання, Назар наголошує на тому, що вже незабаром на плечі членів ЦВК впаде тягар великої відповідальності.
«Щоби говорити про те, наскільки новий склад зможе налагодити роботу ЦВК, потрібно зрозуміти, з яким баченням усі ці люди йдуть в комісію. Чи є в них позитивний порядок денний і, що не менш важливо, чи буде у них достатньо простору для його втілення? Наскільки їм вдасться збалансувати ролі "партійних солдатів" і професіоналів, які захочуть використати свою експертизу для реформування ЦВК й адміністративних процесів? Зрештою, чи захочуть вони "інвестувати" в інституційне зміцнення комісії, чи обмежаться виконанням формальних функцій?» – перелічує експерт. І резюмує, що відповідь буде дуже швидкою: виборчий процес стартує вже за рік.
