Саме в січні минуло 35 літ від започаткування діяльности Краєвого Молочарського Союзу "Маслосоюз", кооперативи з відповідальністю уділами у Стрию, що опісля переніс свій осідок до Львова. "Маслосоюз" знають наші селяни, які при його допомозі і молочарських кооператив розбудовували свої дрібні збіжеві господарства на рентовні годівельно-молочні. Не чужа ця назва і міському населенню та чужинцям, які купували і купують майже всі молочні вироби з чистеньких і елеґантно уладжених крамницях "Маслосоюзу" у Львові і по всіх містах Галичини.
Були вправді люди, головно між нашими сусідами, які попадали у скажену лють на саму згадку про "Маслосоюз", але навіть найбільш ворожа пропаґанда не зуміла нічого видумати, щоб спинити ріст цієї поважної та солідної української кооперативної установи. Сила "Маслосоюзу" і цілої української кооперації взагалі, молочарської зокрема, скривалась в її організованості, карності, підпорядкуванню свому кооперативному проводові та в солідній і пляновій господарській праці. І тому варто нині пригадати нашому громадянству,хоч коротко історію "Маслосоюзу" та історію цілої української молочарської кооперації в Галичині.
Сучасне молочарство — це дитина останніх двох десятків літ XIX. ст. Розвій молочарства тісно зв’язаний з технічним винаходом і удосконаленням молочарського машинового устаткування, впершу чергу кружлівки, зокрема з розвоєм природничих наук — мікробіології. Першу кооперативну молочарню засновано 1882 р. в західній Ютландії — Данії. За данським прикладом пішли швидко й інші народи Европи, між ними одно з кращих місць зайняли й ми, з нашим кооперативним молочарством.
Як відомо українське хліборобство в Галичині, по скасуванні панщини 1848 р., було дуже примітивне і дуже занедбане. Ще гірше справа представлялася по кількох літах свободи, бо особисто вільний селянин дуже швидко став невільником тодішньої господарської дійсности. Село, яке потребувало опіки, господарської поради, необхідних аґрарних реформ, дешевого і довгореченцевогo кредиту та щонайважніше освіти, почало скоре топитися в горілці та лихві. Жиди, мов п'явки, тягнули останні соки з ваших темних і задурманених горілкою селян. 70% господарств виставлено на ліцитацію, або віддано в повну залежність різношерстних лихварів.
Розуміється, що таке жахливе господарське і суспільне положення українського селянина швидко викликало реакцію серед української провідної верстви, перш усього серед духовенства. Почалася акція за приверненням селянинові людської гідности, за його отверезіння, за господарським оздоровленням наших сіл.
Справді з доручення галицького сойму почались досліди сільського господарства, але справу поставлено так, що студіями охоплено тільки чисто польські терени. Одночасно розтягнено опіку над великими господарствами дідичів. Вправді в 1891 р. зоpганізовано при Краєвім Виділі молочарських інструкторів, переведено кілька молочарських курсів в зах. Галичині, вкінці 1903 р. основано першу кpaєвy молочарську школу, але теж у зах. Галичині, в Рашеві. Внаслідок такої господарської політики, від 1888 р. до 1903 р., на українських землях не основано ні одної української молочарні. В тому ж часі в зах. Галичині працює вже 297 молочарень, з того 258 приватних (здебільша двірських), 32 гуртових селянських і 7 кооперативних.
В тому ж часі витворюється вже відповідний ґрунт для молочарського руху і на українських землях. Початок дав Стрий, де перебував тоді знаменитий організатор д-р Євген Олесницький, голова філії "Просвіта". Він відбув поїзду закордон з метою простудіювати хліборобські організації, зокрема і молочарську кооперацію. По повороті з цієї поїздки на окремій нараді 6 лютого 1904 р. рішено, що: 1) молочарство в стрийському повіті має основи розвитку і майбутність; 2) організацією цього промислу має займатися філія "Просвіти"; 3) в дооколичних селах слід зорганізувати виклади про молочарство та практичні курси з кружлівкою, поруч із основуванням молочарських спілок; 4) найпрактичнішим почином організації молочарського промислу буде створення в поодиноких точках повіту по селах, де є більша продукція молока, заведень до відбирання сметанки (сметанкарень), а в Стрию молочарні до виробу масла, його продажі і вивозу; б) з тією метою треба негайно вишколити кількох своїх людей (молочарів), які вміли б вести філіяльні і центральні заведення (сьогоднішні збірні і молочарні). По цій нараді виділ філії "Просвіти" в Стрию почав організувати по селах стрийського повіту виклади про молочарство, що їx переводив перший український знавець молочарства Олександер Гарасевич, який був на студіях молочарства в Данії. Виклади ці стягали до читалень велике число селян і викликували серед населення всяке зацікавлення. Крім цього поведено пропаґанду за молочарством у цілому краю. У висліді цієї пропаґанди почалися і заходи над практичним переведенням цієї справи в життя. Першим піоніром кооперативного молочарства був о. Остап Нижанківський, парох села Завадова, стрийського пові ту, відомий галицько-український композитор і дириґент, якого поляки розстріляли без суду в 1919 p. Він теж заснував першу молочарську спілку 1. жовтня 1904 р. в селі Завадові. Молочарня ця була відділом місцевої читальні "Просвіти". Хоч молочарня в Завадові не була самостійною cтатутовою організацією, спертою на кооперативному законі з 1873 р., то це не відбирає їй кооперативного характеру і від неї можемо виводити історію українського кооперативного молочарства, тим більше, що ця перша молочарня була довгий час зразком для пізніших наших молочарень. За прикладом Завадова пішли інші села. Одночасно в серпні 1905 р. при філії "Просвіти" в Стрию покликано до життя "Союз руських спілок молочарських", з якого два роки пізніше повстав "Краєвий Союз Господарсько-Молочарський", що як уже самостійна кооперативна установа кpaєвoгo характеру, почала свою діяльність з днем 1. І. 1908 р. Першим головою Надзірної Ради став д-р Євген Олесницький. По ньому прийшов д-р Іларій Бачинський, далі о. Лев Горалевич, по його смерти о. Кость Петрушевич, а від 1. грудня 1926 р. до сьогодні головою є інж. Юліян Павликовський.
Передвоєнний час розвитку нашого молочарства закінчено 1914 p. зі станом коло 100 молочарських кооператив, які доставили до Cоюзу коло 300.000 кг масла. Варто пригадати, що українські молочарські спілки на початку своєї діяльности за 1906 рік переробили усього 1,115.315 молока, виробляючи 43.612 кг масла, тоді — коли Данія в тому ж році переробляла вже 2 міліярди 290 міл. л. молока і продукувала, крім інших виробів, 78 міл. кг масла.
(Док. буде)
[Краківські вісті, 29.01.1943]
(Докінчення)
Світова війна зруйнувала українську молочарську організацію. Щойно в рр. 1820 до 1924 р. Союз починає деяку працю. Це час доволі слабшого розвитку Союзу. Дещо пожвавішала праця 1928 р. за почином станиславівської філії Союзу, яка починає працю на нових правдиво-кооперативних основах. У 1934 р. керманичі станиславівської філії перебирають управу централі, загальні збори в дні 25 березня 1934 р. і 28 березня 1935 р. і доставою масла до Союзу 91.518 кг, вже 1936 р. Союз об’єднував 249 членів-молочарень, що доставили 2,438.202 кг масла.
Для кращого наладнання пpацi молочарські кооперації змінено 18 червня 1925 статут Союзу приймаючи нову назву "Краєвий Молочарський Союз, кооп. з обм. відповідальністю "Маслосоюз у Стрию". В 1927 р. перенесено головну торговельну аґентуру MC. і осідок дирекції до Львова.
Працю свою в краю "Маслосоюз" вів через відділи, які у 1932 р. мав у таких містах: Cтpий, Львів, Станиславів, Коломия, Тернопіль, Луцьк, Перемишль, Caмбір, Дрогобич, торговельну експозитуру в Катовицях, склад в Бєльську та організаційні відділи в Сокалі і Рудках. Експорт масла за кордон розпочав "Маслосоюз" 1926 р. вивозом 48.472 кг, а 1931 р. вивіз масла закордон і дійшов уже до 841.799 кг. Вивіз масла йшов до таких країв: Австрія, Англія, Данія, Німеччина, Палестина, Франція, Швейцарія, Чехословаччина і УCPP. В 1930 р. "Маслосоюз" випрацював новий плян перебудови нашого молочарства з дрібних ручних молочарень на великі Районові Молочарні, що могла б перевести повну або частинну механізацію і стати вже справжніми селянськими фабриками масла. Реорганізація ця дуже добре продумана і добре переведена. В 1935 р. "Маслосоюз" об’єднує вже 133 великих районових Молочарень. Достава молока зі 127 Р. М. сягала — 89,110.865 л., а масла виробили 3,536.106.25 кг. Власні фонди Р. М. осягнули 2,217.345,90 зол.
Найбільшим здобутком української молочарської кооперації було те, що вона власними силами, без ніякої чужої допомоги, дійшла від маленьких сільських молочарень до великих, частинно вже змеханізованих молочарень, кладучи в цей спосіб основи під сільсько-господарський промисл. З кінцем 1938 р. було вже 5 Р. М. вповні змеханізованих, тобто таких, що крім механічного виробу масла мали ще заінстальовані апарати до пастеризації сметани, 12 Р. М. частинно змеханізованих, себто таких, що переводили виріб масла в комбінованих масницях з механічним погоном, а багато Р. М. розпочали підготовні праці до Mexaнізації. Білянсова сума самого "Маслосоюзу" в 1938 р. сягала 2,080.744,15 зол., а білянсова сума Р. М. 5,387.356,08 зол.
"Маслосоюз" вів — попри технічну і торговельну працю на широку мірку освідомну і практичну господарську працю. З кінцем 1938 р. працювало по Р. М. 64 окремих господ. референтів, і 18 ветеринарних лікарів. 84 Р. М. вели в себе ветеринарну поміч, в якій були під опікою 71.430 шт. корів. Впродовж 1938 р. переведено перегляд 35.171 стаєн на терені 99 Р. М. у 394 селах. Крім цього "Маслосоюз" дбав за постійний фаховий вишкіл працівників Районових Молочарень, вдержуючи з тією метою молочарську школу в Стрию і улаштовуючи безліч різних фахових курсів. Для розроблення і поширення ідеї кооперативного молочарства видавав окремий журнал-місячник "Кооперативне Молочарство". Цю корисну працю перервала нова війна 1939 р.
В умовах большевицької дійсности годі було зберегти дотеперішню організаційну форму, бо вона ніяк не відповідала большевицькій господарській системі. Большевики вже з кінцем 1939 р. провели реорганізацію "Маслослосоюзу" й усiєї молочарської кооперації на большевицькій зразок. Все майно "Маслосоюзу" та союзних районових молочарень прийняла з початком 1940 р. харчова кооперація. Майно "Маслосоюзу" поділено між 4 обласними харчовими спілками, а всі Р. М. перейшли в завідування райспоживспілок.
Після звільнення наших земель від большевиків, "Маслосоюз" і всі його відділи, та всі районові молочарні відновили свою діяльність на довоєнних основах. Провід "Маслосоюзу" знову перебрала дирекція у проводі: інж. Андрій Палій, дир. Андрій Мудрик і інж. Михайло Хронов’ят. До праці вернулись майже всі стаpi "маслосоюзники". І знову почалась пpаця від основ. Урухомлено майже всі діяльні за большевиків молочарні, перевівши деяку реорганізацію. Такий стан тривав до 1. 4. 1942 р., коли то з доручення влади зорганізовано окремий "Обласний Союз Молочної і Товщевої Господарки", якого керівником є д. Рошман, а діловим керівником інж. Хpoнoв'ят. Цей союз перебрав від "Маслосоюзу" організацію молочарень і технологічний та будівельно-інсталяційний нагляд над ними. "Маслосоюз" залишився як торговельна Централя для Галицької области.
Дня 26. червня 1942 відбулися ХХVІII. загальні збори Краєвого Молочарського Союзу "Маслосоюз", на яких між іншим змінено cтaтyт з §§1 і 60, тoбто перенесено осідок "Маслосоюзу" зі Cтpия до Львова, та вибрано нову Н. Р., до якої ввійшли: інж. Ю. Павликовський, Осип Андрійович, Генрих Коваль, Михайло Гарасим, Кость Мигаль, д-р Микола Рибак і о. Давидович.
Стан української молочарської кооперації в Галичині тепер такий: а) 137 районових молочарень, в тому: 1) Р. М. на доставу повного молока до міст 20, 2) Р. М. на виріб масла 114 і 3) Р. М. на виріб сиру 3. ЦІ молочарні ведуть такі підприємства: 1) змеханізованих маслярень 5, 2) змоторизованих маслярень 22, 3) маслярень з ручним виробом 88, 4) сироварень 3, себто разом 118. Крім цього "Маслосоюз" має ще власні підприємства для перерібки молока, а саме: 8 міських молочарень і 2 сироварні. Всі Р. М. обіймають своєю діяльністю 3.321 сіл на території галицької області. Крім цього на терені краківської області діє 27 Р. М., а на терені люблинської області 17 Р. М.
Молочарська кооперація, яка тепер працює у змінених умовинах і серед великих труднощів наслідком війни, все ж таки переборює їх і йде постійно вперед.
[Краківські вісті, 30.01.1943]