Національні й економічні відносини на Підляшу.

Коли говорити про населеннє, яке заселює Підляше, себто частину колишньої сїдлецької ґуб., воно складаєть ся з Українцїв, польської бідноти й польських Жидів. Українцї становлять переважаючу більшість, навіть і тепер, коли частина їх виїхала з Москалями. На їх місце прийшли з Польщі Поляки й Жиди.
Коли взяти на увагу, що Підляше ранїйш належало до Польщі, нема в тім нїчого дивного, що тутешнї Українцї національно несвідомі, а подекуди й спольонїзовані, особливо молоде поколїннє. Коли Підляше було відірване від Польщі й прилучене до Холмщини, московське правительство заходило ся насаджувати тут православє й російщити українське населеннє.
Під час війни, по відворотї Москалїв, коли Поляки знову через своїх ксьондзів розпочали свою польонїзаторську роботу, її населеннє не знає, за кого себе видавати. Та тільки частина молодого поколїння підлягає польським впливам, а то тому, що має римо-католицьку віру, а ксьондзи навчають, що хто римо-католик, той Поляк.
Старші люде свідомі того, що вони не Поляки, а Українцї, й не римо-католицької віри, а унїятської. Мова, піснї, одяг і звичаї у населення українські. Нїодин Українець не вміє по польськи балакати або по польськи заспівати.
Коли спольонїзований Українець каже, що він Поляк, і силкуєть ся балакати по польськи (українську мову, як і в Українській Народнїй Республицї, несвідомі люде уважають за мужицьку), тодї він говорить також по українськи, але уживає кілька польських слів і переставляє в українських словах наголос на польський лад. У родиннім життю всї без виїмки місцеві люде балакають по українськи.
На Підляшу є також багато виселенцїв Українцїв зпід Пинська. Cї виселенцї дуже гарно впливають на спольонїзовані елєменти й сим допомагають до їх національного освідомлення. Инші частини території в нїмецькій окупації (Поліссє) заселені виключно Українцями, розумієть ся, зі своїми Жидами.
По селах на сих територіях не чути нї польської нї московської мови, тутешнїй мешканець нїколи не скаже, що він Поляк або Москаль. Тут зберігли ся старі українські звичаї, мова, одежа, піснї про козаків і т. ин.
І тут по селах можна стрінути поодинокі польські родини, але й ті вже зукраїнїзовані. Сюди також зайшло немало Поляків і Жидів під час війни з Польщі, тут також пробували Поляки вести свою пропаґанду й прищіплювати католицьку віру, але се не має найменшого впливу на населеннє.
Навпаки українське населеннє ухиляєть ся від усього польського, береже свою мову, звичаї, одежу, особливо віру, й рішуче протестує, коли польський ксьондз приїзджає в село й пробує намовляти селян, щоб несли хрестити дїтей до нього або дозволили йому хоронити вмерлого.
Українське населеннє волїє, щоб дїти росли нехрещені, а мерцї закопувались без православного попа (православні попи виїхали з російською армією), лише щоб ксьондзи не вміщували ся в їх віру та православні звичаї. Тому тут дїти до трьох років досї нехрещені.
Пробували також Поляки в деяких селах на Полїссю закладати польські школи, але населеннє рішуче запротестувало проти засновування їх, а відкриті польські школи бойкотувало й таким чином польські школи самі собою зникли. В деяких містечках Поляки встигли вже збудувати косцьоли й посадити своїх ксьондзів, але Українцї боять ся й заглянути до косцьола.
Не зважаючи на те, що до війни населеннє було багате й не відчувало матеріяльної нужди, тепер опинило ся в лихім становищі. До сього причинили ся в першій мірі московські війська, які під час свого відвороту руйнували цїлі села й рабували населеннє.
Майже третина населення не має свого пристановища. Всї міста й села, які стоять поблизько залїзницї або великої битої дороги, цїлком випалені й мешканцї з них розійшли ся по селах далеко в лїси, а частина виїхала з Москалями до Росії. Села, які лежать дальше від залїзниць і великих доріг, цїлі й населеннє лишило ся на місцї.
Дуже зле відбивають ся на економічнім станї селян реквізиції, які роблять ся час від часу військовими властями.
Великим тягаром на населеннє лягли Жиди. Вони ріжними брудними способами вимагають у селян все, що можуть: гроші, худобу, збіже й инші предмети поживи. Жиди, користуючи ся несвідомістю сїльського населення, залякують останнїх ріжними доносами й витягають у селян усе, чого хотять.
В зносинах з населеннєм Нїмцї вживають Жидів яко перекладчиків і сього Жиди на кожнім кроцї надуживають. При реквізиціях забирають останнє у тих, котрі не підкупили Жида-товмача.
Кожний селянин має до ужитку ту землю, котрою він користував ся в мирний час. Але наслїдком недостачі робочих рук і худоби не кождий обробляє свою землю. Тому багато землї лежить необробленою.
Крім того лишили ся землї тих поміщиків і селян, котрі виїхали до Росії. Сї землі командатури оброблюють полоненими, селянами та своїми салдатами. Новим еміґрантам також даєть ся земля, щоб обробляли в свою користь. Тим, котрі не мають чим обробляти, командатури дають конї за малу плату.
Деякі командатури й Жидам роздають землю, по одній десятинї на кождого, та примушують їх обробляти, але Жиди ріжними способами ухиляють ся від сього. Жиди тїкають з великих міст на села й там займають ся ріжними ґешефтами.        
Я. Т.

20.01.1918

До теми