Львів, 18 січня.
Прилюдні Йорданські торжества у Львові відбувалися величаво від давніх часів. У половині ХVIII-го в. залишено їх у Львові, як це залишено теж в інших містах, де перевагу творили вірні латинського обряду, що тодішній українцям утруднювали, між іншим, і Йорданські водосвяття. Гурток нез'єдинених у Львові мав свій приватний дім молитви та щероку за австрійських часів у 1780-их рр. урочисто відбував Йорданське свячення води. Це спонукало тодішніх українців-католиків, як і зміна уряду, відновити залишені Йорданські торжества. Теж численні просьби українців спонукали нашу церковну владу не занедбувати того стародавнього звичаю. Сповнюючи ті гарячі просьби своїх вірних, Львівський єпископ Петро Білянський відновив прилюдні Йорданські торжества у Львові в день Богоявлення, 17 січня н. ст. 1789 р.
Опис тих відновлених величавих торжеств знаходимо у книжечці, надрукованій у Львові. Ось заголовок її:
Opisanie publicznego święcenia wody w stołecznym mieście Galicyi Lwowie przez Jasnie Wielmożnego Imc. xiędzą Piotra Bielańskiego biskupa Lwowskiego, Halickiego i Kamienieckiego odprawionego w dzień uroczystości Ziawienia Bożego podlug nowego 17, podług starego kalendarza 6 stycznia przypadajacey za staraniem JJ. PP. uprzywilejowanych nadwornym dekretem cesarskim nacyi ruskiey seniorow a razem kollatorow i prowizorow cerkwi parafialney Lwowskiey. W Lwowie w drukarni Pillerowskiey, 20. 8 X 16.3, k, 10 k.
В цій книжечці автор чомусь не подав нам року відбутого того водосвяття та й не зазначив року видання тієї книжечки. Примірник її, що зберігається у Львівських Василіян, має рукописні записки, що їх поробив у ній у ХVIII-му в. о. М. Гриневецький ЧСВВ., а саме, що ті Йорданські торжества у Львові відбулися 1789 р. та що проповідь під час водосвяття на Львівському ринку мав о. Микола Скородинський, професор пасторального богословія у Львівському університеті. Далі о. Гриневецький своєю рукою записав ще нам, що згадана книжечка появилася друком 1789 р., розуміється, після Йорданського водосвяття, як про те можна вносити з самої передмови в тій книжечці.
На зміст тієї книжечки складаються: передмова про Йорданські торжества в Східній Церкві від давніх часів, опис процесійного походу та Йорданського водосвяття у Львові 1789 р., текст водосвяття та проповідь о. М. Скородинського під час нього. Авторство його проповіді, крім записки о. Гриневецького у Василіянському примірнику, зазначене теж і в самому описі водосвяття, вміщеному в тій книжечці. Простудіювавши ту книжечку, стверджую, що о. М. Скородинський — автор усієї книжечки, чого бібліографи, чужі та свої, досі не зазначали.
Крім Василіянського примірника, відомі бібліографам ще 2 примірники тієї книжечки, що є в Бібліотеці Оссолінських та у проф. д-ра Василя Щурата у Львові. Примірник Бібліотеки Оссолінських знаний нам із бібліографічних праць: К. Естрайхер, Бібліоґрафія польска. — Кракув 1894. XIII. 61 та І.Е. Левицький, Галицько-руська бібліографія за роки 1772—1800. "Записки НТШ". LIII 28 та й окремо: Львів 1903. 28. Проф. д-р В. Щурат про свій примірник подав відомість у своїй статті: Йордан у Львові 1789 р. "Неділя". Львів 1911. І., ч.3. Естрайхер, як багато інших, так і примірника тієї книжечки не бачив, із автопсії не описав його, але з бібліотечної картки (недокладної), рік видання та й автор книжечки йому невідомі, заголовок книжечки подав він під прізвищем Білянського Петра... Проповідь о. М.Скородинського, вміщена в книжечці, зовсім йому незнана. Бібліограф Левицький подав повного заголовка книжечки вже з автопсії, подав і рік видання книжечки, згадав і проповідь підчас того торжества, але автор проповіді та книжечки залишився теж йому невідомий. Проф. д-р Щурат, крім повного заголовка книжечки, подав теж рік видання її та автора проповіді. Докладні відомості про неї подаю вище з записок о. Гриневецького. Замітне, що ця книжечка залишилася невідома Р. Котулі в його Бібліографії друків Львівських XVI—XVIII. вв. (Львів, 1928), хоч примірник її є в Бібліотеці Оссолінських та згаданий в Бібліографії Естрайхера і Левицького.
А тепер, за книжечкою авторства о. Скородинського, подаю опис Йорданських торжеств, що відбулися у Львові 17 січня н. ст. 1789 р., в день Богоявлення (Йордану). Того дня, в год. 9-ій, єп. Білянський прибув до міської парохіяльної церкви (Успенської або Волоської), де чекали його всі Львівські парохії з своїми парохами після відправи звичайних богослужень у своїх церквах. Привітаний владика ввійшов у церкву, поблагословив приявних звичайним благословенням та відправив Службу Божу. Після неї в архієрейських ризах ішов у процесійному поході до прилюдної святочно прибраної криниці коло "одваху" в самому Ринку.
Процесійний похід відбувся так: наперед посередині вулиці йшов клирик у клирицькій дальматиці з процесійним хрестом. Коло нього в таких ризах ішли два клирики з потрійними свічниками та два пресвітери церемоністи в епітрахилях. За ними парами йшли стипендисти, себто кандидати для духовного стану, що проживали поза семінарією на кошт держави. За ними йшли клирики семінаристи з Львівської та інших єпархій нашого обряду. За клириками йшли "в параді" 30 "мілітарних", що мали давати сальви в часі богослуження. За ними йшов серединою знову диякон у дальматиці з величавим єпископським хрестом. Побіч нього йшли 2 клирики в дальматиках з потрійними свічами, за ними ж 18 дияконів у дияконських ризах та 21 пресвітер у всіх пресвітерських ризах. Між останньою парою дияконів ішов архідиякон із потрійною свічею та між останньою парою пресвітерів ішов архіпресвітер із потрійною свічею, побіч нього 2 пресвітери з Євангеліями. Аж тут зачиналася єпископська асиста, що складалася з 6 клириків у дальматиках, 4 дияконів у дияконських ризах, 4 пресвітерів у всіх пресвітерських ризах та 4 пресвітерів в епітрахилях. У цій асисті перші 2 клирики несли свічі, другі 2 клирики підставку з кропильницею та кропилом, треті ж 2 клирики несли лодки з кадилом. Перші 2 диякони несли потрійні, другі 2 подвійні свічі. Пресвітери ж у своїх ризах несли церковні єпископські відзнаки, пресвітери в епітрахилях несли потрібні богослужбові книги. За ними всіма поступав владика Петро Білянський, окружений "мілітарними", що мали здержувати товпу людей. Далі йшли цехи з своїми прапорами. Процесійний похід замикали тисячі вірних. Подорозі співали церковних пісень, що ними зачинається церковний обряд водосвяття. Співав нижчий клир із народом. Співав і вищий клир напереміну. Коли ж процесійний похід проходив коло "одваху", ввесь "одвах" із старшиною "презентувався" і "бито верблі".
Коли ж похід наближився коло призначеної криниці, зараз окружило її військо. Коло війська першим колом уставилися стипендисти та клирики, другим і третім диякони та пресвітери. Поза військовим колом станув увесь народ, присутний на богослуженні. Після введення владики на підвищення, приладжене коло криниці, диякон сильним голосом відчитав із амвону приписані читання (паремії) та Апостола. Під час співання "Аллилуя" єпископ в асисті, з кадильницею в руках, обходив довкола криницю, опісля сам прочитав Євангеліє. Після Євангелія о. Микола Скородинський, Львівський генеральний вікарій, мав гарну проповідь, надруковану на останніх 4-ох картках у згаданій книжечці. Після проповіді йорданське богослуження продовжалося. Коли ж єпископ за приписаним обрядом тричі погружував хрест у воді та співав "Крещающуся въ Іорданѣ", військо за кожним повторюванням давало сальви з ручних стрільб. Після закінченого богослуження та архієрейського благословення, даного народові, єпископ Білянський вернувся в тому самому процесійному поході до Успенської церкви.
З того часу львівські українці святкують досьогодні Йорданські торжества.
[Львівські вісті]
19.01.1943