◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

"Руска Бесїда" в Станиславові устроює в своїх комнатах в недїлю дня 22 н. ст. сїчня перші сих мясниць вечерницї з танцями. Окремих запросин не буде розсилатись. Стрій візитовий (для пань вовняний). Хто хоче забавити ся весело, приятно й дешево, того сердечно просимо прибути. Від видїлу "Рускої Бесїди" в Станиславові.
В честь Впреосв. митрополита Сильвестра Сембратовича устроїли в суботу дня 14 н. ст. сїчня питомцї рускої духовної семинарії вечерок. Вечерок розпочав вступною бесїдою п. Ступницкій, питомець ІV року, почім наступили продукції хоральні під проводом п. Яросевича. Піднести тут належить стишок уложений з нагоди именин Впреосв. митрополита і віддеклямований автором п. Даниловичем. В имени митрополита подякував настоятелям семинарії і питомцям за любов океану свому архипастиреви Впр. митрат Сінгалевич. По вечерку запросив ректор семинарії о крил. Бачиньскій всїх присутних гостей до себе на принятє.
Похорони пок. о. Кл. Вахнянина відбулись при великій участи духовеньства і публики. Похоронами проводили крилошане: Туркевич, Пакиж і Войтович. Хор питомцїв львівскої семинарії співав похоронні пісни.
Діяскоп. Іосиф Николаєвич Ливчак, Галичанин, родом з Тисови коло Перемишля, бувшій видавець "Страхопуда" у Відни в 1860-тих роках — а тепер проживаючій постійно у Вильнї в Россії — працює раз-у-раз на поли механіки, оптики, елєктрики, і від часу до часу щось штучного видумує. Перед кількома роками видумав він якійсь особлившій рід карабина, і продав єго прускому правительству, потім якійсь прилад до карабінів, служачій до вправного міреня і цїленя в ночи. В найновійших же часах придбав він для техніки войскової знов один дотепний прилад, именно таке зеркало, котре тримаючи в руках і стоячи з ним перед високою стїною, або горою, видїти можна, що дїєсь і що находить ся за стїною, за горою. Прилад той назвав Іосиф Ливчак "діяскопом", і патентував єго у всїх державах европейских. За се винайденє відзначила париска академія наук Іосифа Ливчака золотим медалем і именувала єго своїм почетним членом кореспондентом. — Як бачите, таким то способом наші Земляки, Галичане, причиняють ся до слави чужих народів; тїсно им було в Галичинї, забрались в Россію, котра тепер величаєсь нашими дезертирами. Такі Головацкі, Ливчаки, Попелї, Криницкії і т. д. могли Галицкій Руси много заслужитись і статись єї славою. А так що-ж? Одні дезертири маючи независиме становиско в Россії, промишляють на свою славу і славу Россії, — другі же терплять гоненя від своїх зверхників, як то знов може посвідчити письмо одного б. галицкого священика, що перейшов на схизму і має посаду у варшавской епархії; ось єго слова: "При новом архіереї в Варшаві нам в обще не много лучше живется — он добріе бившаго Леонтія..." — Хащ
Ґр. Иван Красицкій, про котрого намірене самоубійство ми недавно доносили (тогді ґр. Красицкій підрізав був собі горло), скочив вчера з вікна другого поверха в своїм мешканю у Відни і убив ся на місци.
Видїл будівляний загальної вистави краєвої розписав був конкурс на плян ситуаційний вистави. Конкурс сей рішено дня 15 н. ст. сїчня. За основу уміщеня будинків і розложеня цїлої вистави в парку стрийскім принято проєкт hors concours виготовлений ґр. Й. Лубеньским, яко найбільше відповідаючій услівям конкурсу і вимогам комітету вистави. З присланих на конкурс проєктів вибрано два яко найбільше зближені до ситуаційного пляну ґр. Лубеньского і відзначено их нагородами. Першу нагороду в висотї 100 зр. одержав проєкт п. п. "Край" Каз. Пекарского, а другу в висотї 50 зр. проєкт п. н. "З цегол будують палати" Тад. Мостовского.