Земляки!
Як уже звістно з довірочних заявлень, оповіщених по наших часописях, Видїл "Рускої Бесїди" у Львові, під котрої зарядом остає наш народно-рускій театр від першого свого заснованя, по всесторонних і основних нарадах, в котрих кромі членів Видїлу брали участь також знатоки нашої народної сцени, рішив ся остаточно переняти дирекцію театру у власні руки.
О причинах, котрі Видїл до того рішучого кроку спонукали, годї тут розводитись, бо се значило би писати исторію нашого театру. Натомість най нам буде вільно на сїм місци заявити, що від часу наданя першої концесії на устроюванє аматорских представлень, т. є. від 2-го марта 1864 р. через цїлий час истнованя нашого театру в сучасних Видїлах виявлялись уже чотири рази гадки, щоби переняти дирекцію нашого театру у власні руки. Наколи-ж ся гадка доперва тепер воплотилась, то не стало ся се зовсїм з вини дотеперішної дирекції, котра докладала всїх сил, щоб театр наш удержати на висотї єго задачi, — і се заявляє Видїл "Рускої Бесїди" прилюдно на хвалу дотеперішної дирекції.
Але з другої сторони і се дасть ся запримітити, що суть хиби в устрою нашого тeатpy, але хиби такі, котрих дотеперішна дирекція не була в силї усунути. Тут передовсїм належить зважити слабий розвій літератури драматичної. Вправдї дотична література україньска розвинулась в послїдних роках в спосіб задивляючій, — за те у нас в Галичинї даєсь добачити яка-така застоя, хоч були і у нас часи, в котрих немов ясним проблеском сонїчним наша література драматична пробивалась из просоня. З тих то часів походять гарні твори Данила Млаки; до тих часів належить віднести такі поважні твори як Ярополк, Олег, Федько Острожскій і Гальшка, а також Павло Полуботок; сюда належать також цїнні комедії Григорія Григорієвича. Правда, єсть ще много инших річей для сцени дуже придатних. Але се все не вистатчає на той живий рух творчій, якій добачаєсь в сусїдних літературах.
І отсе перша і головна задача, яку собі заложила теперішна дирекція, щоб репертуар збогачати так питомими творами, як також перекладами з літератур всесвітних.
Для переведеня сеї великої задачі завязав ся з иніціятиви Видїлу "Рускої Бесїди" комітет артистичний, котрий буде давати артистичний напрям нашому театрови. До круга єго дїяльности буде належати також сторона музикальна.
З инших заряджень Видїлу згадаємо ще тілько про реґулямін і про комітети місцеві.
Реґулямін внутрішного устрою театру був конечно потрібний, щоби персонал театральний пізнав добре, які і як має сповняти обовязки з своєї сторони, з другої же, чого має жадати від дирекції.
Позаяк наш театр єсть вандрівним, тож показалась конечність уладити комітети місцеві, котрих Видїл буде просити, щоб они зволили занятись долею нашого театру, наколи він загостить до якогось міста, а передовсїм, щоб заопікувались долею персоналу нашого театру. Сі люде бездомні заслугують справдї, щоб им улекшити их гірку і незавидну долю, — неодні з них посвятили своє житє народній сценї, — тож добачивши живійшу опіку над собою, будуть тим щирше працювати, а щоб им також будучність запевнити, уложить ся статут фонду емеритального. Словом, теперішна дирекція дбає про цїлий загал і про всї дрібницї нашого театру, тож сподїєсь, що — о скілько се від неї залежить — она небавком поставить наш народно-рускій театр на такій висотї, щоб нам єго другі позавидували.
Але-ж до осягненя сеї величавої задачі конечно потрібне спільне дїланє цїлої суспільности нашої.
Земляки!
Ми пересвідчені, що кождому з Вас було банно, що на виставі віденьскій театр наш не міг пописатись. Но годї! там і иншим театрам не повелось... Але за рік прийде нам ачей же пописатись на виставі краєвій. Час, як на те, дуже короткій, тож конечно нам сполучити всї сили, і тому-то відзиваємось до Вас з щирою просьбою: Приймайте щиро нашу музу Мельпомену і гостїть єї з таким одушевленєм, з яким нова дирекція забираєсь єї плекати!
Від Видїлу "Рускої Бесїди" у Львові.
[Дѣло]