З Тернополя.
Чи Тернопіль буде мати міскій шпиталь? — отсе питанє, на котре доси нїхто не в силї відповісти, хоч передвступні роботи до заснованя такого шпиталю зачались. Почин до тої справи дав закон краєвий, котрий наказує деяким містам виставити міскі шпиталї, тож і Тернопіль, хоч не хоч, мусїв призадуматись над тою справою. Кажу: хоч не хоч, не длятого, мов би Тернопіль не розумів хосенности згаданого закона, але длятого, що Тернополеви видавалось до сеї пори, мов би мав того рода заведенє санітарне. В Тернополи єсть шпиталь краєвий, і хоч в неоднім не відповідає вимогам санітарним, все таки годї було, щоби видїл краєвий звільнив місто Тернопіль від обовязку будови міского шпиталю. і так то прийшло, що рада міска зачала над сею справою радити.
Рада міска вибрала з-поміж себе комісію, щоби вишукала відповідне місце під шпиталь і здала справозданє радї. Виглядано місце, угоджено, закуплено і припоручено инжінірови міскому виготовити на будинок плян, котрий відповідав би вимогам закона. Плян виготовлено, рада міска одобрила як місце так і плян, та предложила видїлови краєвому до затвердженя. Видїл краєвий затвердив і відступив усе бувшій радї міскій до дальшого урядованя. Отсе дальше урядованє наробило всего клопоту.
Рада міска предложила акти староству. Справу віддано фізикови, яко свому орґанови санітарному, щоби оглянув місце і предложений плян. Ц. к. фізик оглянувши місце і переглянувши плян, найшов одно і друге невідповідним. Плян був невідповідний, бо шпиталь, якого вимагає закон, повинен мати місця що найменше на сто ліжок. Після сего реферату староство не приняло до відомости заряджень ради міскої і цїла справа оперла ся о намістництво. Намістництво затвердило ореченє староства.
Мимо того ведуть ся тепер переговори в тій справі між видїлом краєвим а намістництвом. Чи здадуть cя на що ті переговори, не знати, але нам здає ся, що єсли плян не відповідає вимогам закона, то й переговори нїчого не вдїють.
Коли стане на рішеню намістництва, чого і надїятись можна, то цїла справа відобєсь на містї. За місце заплачено 2500 зр., а коли прийшло би єго відпродати, то як кажуть, не вернулась би й трета часть. Характеристичне й се, що рада міска мала на своїм чолї бурмістра д-pa Кузьминьского, адвоката, відтак видїл краєвий затвердив операти инжініра, — а прецї все те пійшло мишам на снїданє, позаяк показала ся всюди несвідомість вимог закона. Хто знає, а може тому всему виноватий шпиталь краєвий на котрий глядїло місто так довгі лїта і гадаю, що се взірець санітарних институцій..
He-Днїстровець
