◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Комісар Української Републики для Холмщини.
"Кіевская Мисль" повідомляє: Ґенеральний Секретаріят внутрішних справ в порозуміню з Холмським Виконуючим Комітетом іменував на уряд комісаря Холмщини директора віддїлу втїкачів К. Лоського.
Ультимат Української Центральної Ради до Петрограду із загрозою воєнних кроків.
АМСТЕРДАМ, 26. грудня. Райтер доносить з Петрограду: Українська Центральна Рада вислала до російських народних комісарів ультимат, в якім домагаєть ся безпроволочного увільненя членів петроградського українського революційного штабу. В разї несповненя домаганя наступить формальне розпочатє ворожих кроків.
ЛЬВІВ, 27. грудня 1917. Конфлїкт між українським правительством і большевицьким правительством нетільки не уладнюєть ся, як доносили ріжні вістки аВстрійських і нїмецьких ґазет, а навпаки — він що раз більше заострюєть ся. Ще не вирівнали ся спірні точки большевицького ультимату до України з перед тижня, а вже появив ся новий і острий ультимат від українського правительства до теперішних петроградських володарів. Привід до сього кроку українського правительства, від якого може датувати ся нова епоха в історії України і сумежних областий, дав безправний акт насильства большевицької червоної ґвардії над петроградським українським революційним штабом. Штаб сей мав у Петроградї подвійну задачу: він сповняв функції війскового штабу тих українських війскових частий, які стояли в Петроградї, і він був рівночасно представництвом київської начальної управи української армії при революційнім правительстві в Петроградї. Виконуючи сю свою другу задачу, стояв петроградський укр. рев. штат під охороною міжнародної ненарушимости чужосторонних представників; у сїй своїй ролї начальник його д-р Майстренко із своїм адютантом приняв був від большевицького правительства відомий ультимат до українського правительства, а потім іменем українського правительства передав большевицькому правительству відповідь на ультимат. Знов же в своїй війсково-орґанїзаційній ролї петроградський укр. рев. штаб займав ся від довшого часу орґанїзованєм пересилки українських війск петроградського ґарнїзону на Україну — відповідно до розпорядку ґен. секретаря Петлюри.
Большевицькі провідники косим оком глядїли вже від довшого часу на дїяльність українського війскового представництва в Петроградї. Коли-ж дійшло до конфлїкту, і коли до того велика більшість українських війск, на яких опирає ся петроградський український штаб, уже відійшла з Петрограду — большевицькі ватажки рішили ся по свойому зробити конець урядованю немилої української делєґації: в пятницю о 3. год. над раном (зовсїм як за царських часів!) напали "червоні ґардисти", котрі сповняють при правительстві большевиків ролю гірських опричників, на льокаль українського штабу, перетрясли помешканє і присутних членів штабу увязнити. Зовсїм, як зa старих недавних, добрих часів!
Відповідю на сей акт безправства є поданий висше ультимат українського правительства.
Мобілїзацію всїх своїх війскових сил українське правительство, як доносить "Times", уже зарядило. Мобілїзацїєю обняті також козацькі війска. Начальним вождом має бути, коли вірити "Times-ови", комендант "українського фронту" (західного і румунського) ґенерал Щербачев.
АМСТЕРДАМ (Ткб). "Timеs" доносить з Петрограду, що правительство большевиків змінило полїтику й вислало до Київа ґен. Антонова для переговорів з Радою в справі полагодженя конфлїкту. Антонов має звернути увагу Ради на небезпеку передчасного відкликаня українських війск з фронтів північного й західного.
"Се буде мир... тільки з Великоросією!"
Голос орґану В. Винниченка про мирові переговори.
ВІДЕНЬ, 25. грудня 1917. З нагоди змагань большевиків до заключеня мира за всяку цїну орґан В. Винниченка київська "Робітнича Ґазета" пише у передовицї:
"Се буде мир тільки з Росією, вірнїйше — тільки з Великоросїєю. Бо заключати мир без участи українського народу, як се робить большевицьке правительство Великоросії, подаючи се зa мир всеї Російської Републики, ми допустити не можемо. Очевидно, тодї Україна в справі мира могла би шукати свойого способу заключити сей мир..."
А дальше:
"Треба поспішити нам помішати шкідливим сторонам перемиря большевиків, взявши справу перемиря, хочби що-до України, в свої руки".
Донські козаки і Україна.
ВІДЕНЬ, 25 грудня 1917. На засїданє Укр. Ц. Ради 24. мин. м. прибула делєґація від донських козаків, якi часово були у Київі.
В імени сього віддїлу командант 12-ої донської сотнї, депутат Великого війскового округа підесаул В.В. Пузанов, гoрячо витає Раду з нагоди проголошеня Української Народної Рeпyблики. Представники козаків були присутні при оголошеню унїверсалу на Софійській площі й обстоюють ті принципи, які були виложені в Унїверсалї.
— Як сусїди, якi живуть поруч себе, — сказав між ин. Пузанов, — ми подаємо руку Федеративній Українській Републицї. Ми зорґанїзували Південно Східний Союз, який змагає до тих самих цїлий, що й ви. Централїзм доказав свою невідповідність. Настала пора, коли вільні народи повинні самі управлати собою. Хай живе Україна на віки вічні на свобідних федеративних основах!... Слава Українї й її провідникам!.. (Шумні оплели).
Оклики: Слава Донцям!...
М. Грушевський дякує делєґації за солїдарність з основами Унїверсалу.
Відтак зложили Радї привіт члени першого ешельону чорноморського морського куріня ім. гетьмана Петра Сагайдачного.
— Курінь, — заявив представник делєґації Христич, — віддав себе до розпорядимости Ради й буде її боронити всїми способами...