Нове видавниче товариство.

 

Нам пишуть: Основні Загальні Збори нового видавничого товариства "Українська Літературна Скарбниця", стов. зареєстр. з обмеж. порукою у Львові, відбули ся дня 1. падолиста з полудня в льокалї Академічної гімназії при участи до 30 членів. Збори відкрив іменем комітету основників д-р Микола Чайковський; до проводу зборів запрошено адв. д-ра Андрія Чайковського зi Самбора. Після того, як пояснено й принято статут, вибрано ось таку Надзірну Раду: Голова — радн. Кирило Кахникевич; заступник голови — д-р Іван Раковський; писар — д-р Володимир Пежанський; заступник писаря — Володимир Радикевич; контрольори — Яків Яцкевич; заступники — д-р Ярослав Гординський, Олександер Панейко і Амброзій Березовський. До контрольної комісії ввійшли: о. Іван Рудович, о. Леонїд Лужицький і д-р Василь Стасюк як члени, та д-р Олександер Тисовський як заступник, Надзірна Рада іменувала таку дирекцію: д-ра Миколу Чайковського начальним директором, проф. Юрія Рудницького технїчним директором і редактором видавництв, а д-ра Романа Ілевича заступником директора.

 

Врештї обговорювано плян дїяльности нового товариства. Референт проф. Ю. Рудницький звернув увагу на те, що товариство ставить собі на першу мету видаванє книжок для доростаючої молодїжи. Попри белєтристику треба буде звертати увагу й на популярно наукову лїтературу, але перш усього мусить ся молодїж заохотити й призвичаїти до читаня. Добір матеріялу мусить бути такий, щоби лєктура була здорова і передовсїм дуже цїкава. — В дискусії над сим рефератом забирали голос пп. проф. Масляк, дир. М. Мороз, проф. Т. Залєський, радн. І. Кокорудз, д-р Андрій Чайковський і другі; висказувано погляди по части згідні, по части відмінні від думок референта й основників.

 

Ново вибрана Управа нового Товариства зважає своїм обовязком на самім вступі звернути ся до найширших кругів нашого громадянства із зазивом приступати до товариства й так уможливлювати йому, переходити свої цїли в дїйсність.

 

Здаєть ся нам, що зайвим буде ще раз доказувати потребу таких видавництв, які ми собі ставимо метою на перший план: видавництв для доростаючої молодїжи. Нема в нас одного, хто хотїв би перечити тому фактови, що наша молодїж не має відповідної для себе лєктури, та що вона тої лєктури конче потребує. Завважимо тут тільки ще одно, що із усїх областий нашої лїтератури, у яких є більші або менші прогалини й недостатки, під теперішню пopу отсе прогалина найважнїйша й даєть ся найбільше відчувати.

 

Про напрями, якими має йти дїяльність нового товариства, говорено й писано вже багато; про сe дискусія на ту тему й дальше отверта і товариство радо прийме хід нашого громадянства, особливож педаґоґів і письменників усякі вказівки й проєкти задля дальшого веденя видавництв. Поки що подаємо до відома, що приступаємо до виданя першої серії, у яку ввійдуть переклади найцїннїйших і найцїкавійших творів чужих лїтератур; робить ся се в тїй цїли, щоби власне зацїкавити молодїж до лєктури. Ориґінальні твори наших письменників мусять прийти аж на другий плян, бо й годї так на скоро їх роздобути, але треба їх аж замовляти у авторів. Врештї продумуєть ся над виданєм серії популярно-наукових книжочок, але ся справа являєть ся найтруднїйшою до переведеня, тому то вже небавом покличеть ся до житя редакційний комітет задля виробленя подрібного пляну.

 

Але заки можна буде приступити до виданя першої книжки, треба підготовити собі сильну матеріяльну основу. Товариство, яке забирало б ся до такого дїла — так трудного й коштовного в нинїшню пору — без відповідних грошевих засобів, уже в самім починї проби засуджене на самовбийство. А зволїкати довго із початком видаваня річ теж непорадна, бо чим скорше зачнемо, тим менші цїни паперу й друку захопимо — адже ж вони ростуть шалено з дня на день! Оттим то й важне, щоби всї тямучі громадяни, всї люди доброї волї, яким лежить на серцї добро нашої молодїжи, негайно зголошували ся до товариства, заявивши як найбільше число удїлів і як найобильнїйше присилали гроші!

 

Сподїваємо ся, що в першій мірі наше учительство всїх катеґорій послухає того зазиву і як стій відгукнеть ся на нього, — а опісля всї ті люди, що в ту пору розпоряджують більшими сумами, що їй видаток яких 100 корон не робить великої ріжницї (пр. офіцири на фронтї). Врештї наші фінансові інституції — а знаємо, що є таких богато, у яких гріш лежить без ужитку — повинні бодай якусь частину своїх фондів вложити на такі пожиточні й маторіяльно продуктивні цїли. Не вимагаємо жертв, тільки пoтрібуємо капіталів до обороту у формі удїлів. Аджеж таке видавництво рішуче не може збанкрутувати під ту пору, коли одинока в нас книгаpня починає випродувати свої запаси; навпаки воно мусить рентувати ся, так що кождий член може мати надїю на добрі зиски (у видї дивіденд).

 

Один удїл виносить усього двацять корон; се в наших часах низької вартости гроша справдї смішно мала квота, так що кождий, навіть середно маючий громадянин, має змогу підписати більше число удїлів. Се тим лекше, що всї квоти не треба платити нараз тільки ратами. Перша рата мусить виносити 20 К, отже разом із вписовим 24 К.

 

Порука за удїл одноразова, т. зн. що кождий член ручить за товариство ще раз такою квотою, яку підписав на удїл.

 

Гроші требі посилати на адресу товариства взаїмного кредиту "Днїстер" на щадничу книжочку ч. 10.700.

 

Хто хотів би підперти нашу справу і з’єднувати нам членів, тому на бажанє висилаємо блянкети членських заяв і чеки. Хто бажає присилки удїлової книжочки порученим листом, нехай долучить 50 с. на порто. Кому до місяця після висилки гроша не прийде посвідка або удїлова книжочка, нехай упімнеть ся.

 

У всїх редакційних справах треба звертати ся до проф. Юрія Рудницького, Львів, ц. к. Академічна ґімназія, а в справах грошевих до д-ра Миколи Чайковського в Раві руській.

 

[Дїло]

27.12.1917