Знаний львів'янин Богдан Панкевич закликав на григоріанське Різдво, 25 грудня, зібратися о 3-й пополудні біля каплиці Боїмів з угорським вином і відзначити 400 років знаменитих портретів авторства Джованні Джіані подружжя Ядвіґи і Георгія (Юрія, Єжи, Дьордя) Боїмів, що на східній стіні зі сторони вулиці Галицької.
Кілька істориків пообіцяли розповісти присутнім про львівську історію Боїмів. Ілько Лемко, правда, переконаний, що це портрет не Ядвіґи, а першої дружини Георгія Катерини, хоч підпис під портретом свідчить: “Hedugis de Nisnious Boim” – “Ядвіґа з Нижньовських Боїм”; підпис під портретом “Georgius Boim consul Leopol. capellae istitus fundator. An 1617” – “Георгій Боїм, львівський райця, фундатор цієї каплиці. Року 1617”.
25 грудня у нас офіційний вихідний день — всесвітнє Різдво.
Портрети розташовані на "Каплиці Боїмів" з боку вул. Галицької — там виразно написано 1617 рік.
В обідній час, о 15-00, збираємося на вул. Галицькій під каплицею. Приносимо Токайського, Егерського чи іншого угорського вина (хто яке любить) — і відзначаємо ювілей портретів.
Почуємо про Боїмів.
Привітаємо одні одних з Різдвом.
Вип’ємо за здоров’я присутніх — і за наш Львів.
Гарно проведемо час — святково, пізнавально, гастрономічно!
Георгій (Юрій) Боїм (угорською György Boym, латиною Georgivs Boim, польською Jerzy Boim), 1537 року народження, походив з протестантської угорської родини Семигороддя. Здобув незлу освіту, але "перший мільйон", про який, як відомо, Рокфеллер радив не згадувати, здобув ніби від піратства на Дунаї.
До Львова приїхав у березні 1576 року з двором семигородського князя Стефана Баторія, обраного королем Речі Посполитої. Після коронації Стефана Баторія був його секретарем.
Згодом поселився у Львові на постійно, одружився з донькою багатого купця Шольца Катериною. Народивши йому в 1581 році сина Павла (майбутнього львівського війта), Катерина померла. Коли Павлові виповнилося двадцять років, батько оженився вдруге — з донькою королівського урядовця Ядвіґою з Нижньовських. Пльоткували, як пише Ілько Лемко у своїх "Цікавинках з історії Львова", що Ядвіґа мала зраджувати чоловікові з його молодим сином. Георгій дуже роззлостився і нібито хотів віддати невірну дружину в монастир, але передумав, бо тоді довелося б переписати на монастир увесь посаг дружини. Але коли закінчували оздоблення каплиці, що він її замовив для себе і родини на території тогочасного міського цвинтаря поблизу Латинського собору, Георгій наказав вирізьбити всередині оголене скульптурне зображення Ядвіґи — як помсту за зраду. Ядвіґа ніби не пережила ганьби, захворіла і померла; але за іншою версією, яку підтримує Кшиштоф Бульзацький у своїх "Родинах Львова", вона пережила і любого пасинка, який помер в 1641 році.
Розповідали також, що на боковій стіні каплиці висіли портрети Ядвіґи і Павла з написами «зрадлива дружина» і «слабохарактерний син», які львівський римо-католицький архієпископ Болеслав Твардовський наказав прибрати з каплиці у двадцятих роках минулого століття.
Сам же Георгій Боїм перед смертю нібито покаявся у піратських гріхах молодості, коли занапастив багато душ. Помер у вересні 1617 року, в рік написання портрету на стіні, був похований у власній каплиці, а за ним ще 13 представників роду Боїмів.
Фундовану Боїмом каплицю спорудив, найімовірніше, майстер Андреас Бемер із Вроцлава за зразком королівської Зиґмунтовської каплиці катедри Вавеля. Лаконічне ренесансне оздоблення каплиці, очевидно, не задовольнило замовника — і її фасад оздобив кам'яної різьбою на тему Мук Господніх Гануш Шольц з Вроцлава під наглядом згадуваного сина фундатора Павла Юрія Боїма. Через надмір декорації, виконаної у наївному стилі, каплицю називали Біблією для бідних, символом пихи фундатора, що бажав похизуватись своїми статками.
На її східній стіні, власне, і збереглися фрескові портрети фундаторів, ювілей яких пропонується відзначити на Різдво дегустацією угорського вина. Ще один портрет Георга Боїма (вірогідно, авторства М. Домарадського) зберігся в інтер'єрі каплиці.