Микола Багряний

 

В листопаді ц. р. вшанувало київське громадянство 70-річчя народин і 45-річчя наукової діяльности заслуженого діяча наук, доктора словянської філології, професора, академіка Миколи Грунського.

 

Імя вченого, автора понад 120 друкованих праць, старого педагога — відоме не тільки в Україні. Воно часто згадується в середніх і вищих школах та академіях інших країн. Шлях, який пройшов ювілят — це шлях чесного працівника, що все своє трудове життя віддав справі збагачення рідної науки та виховання нових висококваліфікованих у ділянці філології — кадрів. Його заслужено вважають одним з найвидатніших в Україні знавців славянської філології.

 

Проф. Микола Грунський народився 1872 р. в Сумах на Харківщині, як син адвоката. 17-річним юнаком з рідного міста Сум їде він до Харкова і вступає до Університету. Уже тоді захоплюється нaуковою роботою. Пише і друкує праці: "Новый труд пo славяноведению", "Русские писатели у южных славян", "Из истории хорватской литературы" та інші. За працю "Умственное движение на Руси в ХІІ столетии" дістає золоту медалю. 1897 року стає професорським стипендіятом і з того часу цілком віддається науці. Друкує нові праці: "Die deutsche Einflüsse aud die böhmidche Literatur", "Friziske Pamatky", "Наполеон I в pyccкой художественной литературе". За останню працю стримує премію ім. Потебні. 1899 pр. складає маґістерські іспити і стає доцентом у Харківському Університеті, в якому читає курс словянських мов, літератур та палеографії. 1906 р. захищає при Новоросійському (Одеському) Університеті маґістерську дисертацію — "Памятники і вопросы старославянской письменности" — один том, яка дістала позитивну оцінку видатних знавців словянської філології, зокрема академіків Ягіча, Ляпунова й інш. В основу цієї роботи покладено дослідження видатного явища стародавньої культури так званих "Київських глаголицьких листів" (ІХ—Х ст.). Микола Грунський підтвердив, що глаголиця стародавніша ніж кирилиця. Світова наукова думка ще й досі дуже часто спиняється на дослідженні цього надзвичайно важливого і цікавого памятника. Багато світових учених рахуються з думкою його в цьому питанні. Так, наприклад з критикою досліджень Сіверса, що її дає Микола Грунський, цілком погодився американський учений Треґер, який в своїй монографії продовжує думки нашого вченого з приводу наголосу, цілком солідаризується празький учений Вейнгардт та інші.

 

Пізніше вчений друкує праці: "Из истории польского романтизма", "Очерки из чешской литературы" й інші.

 

Наполегливо працюючи в ділянці словянської філології, молодий вчений уже 1912 року захищає при петербурзькому університеті докторську дисертацію "Очерки по истории разработки синтаксиса славянских языков"— два томи. Рецензували цю роботу академік Шахматов, професори Буліч і Лавров. На захисті дисертації були присутні видатні вчені-мовознавці: Шахматов, Фортунатов, Буліч, Бодуен-де-Куртене і інші. Академік Карський відгукнувся на цю роботу окремою статтею. Були також численні відгуки в російській та закордонній пресі." В своїй праці "Складня української мови", що вийшла 1935 року, проф. Іван Огієнко так само дає надзвичайно високу оцінку згаданій нами праці Грунського, як і всій його широкій науковий діяльності і пише: "Проф. Грунський ціле своє життя займається складнею, і в цій праці подав силу цікавих думок та заміток, добре використавши відповідну літературу. Книга заторкує силу найрізніших складневих питань і подає за них свою відповідь, і в цім головна її цінність".

 

Ще від 1903 року Микола Грунський викладає славістику в Юріївському (Естонія) університеті, видаючи і там низку праць: "Из лекций по русскому языку"', "Лекции по церковно-славянскому языку". Остання належить до кращих підручників по вивченні старо-болгарської мови. Відмітимо ще оригінальну статтю "Про імперфект", написану 1905 року. У ній проф. Грунський розвиває цікаві думки з приводу походження форми імперфекту в старо-словянській мові.

 

З 1915 року проф. Грунський постійно працює в Україні, зокрема в Київському Університеті в катедрах славянського, українського і російського мовознавства. За цей час список праць його доповнюється працями з української, білоруської, російської, польської, чеської, хорватської, сербської і болгарської мов, з педагогіки, методики та історії літератури.

 

Після повалення царату, Микола Грунський стає ректором Першого Народного Університету в Києві і з того часу працює професором, деканом та керівником катедр в ІНО, в Державному Університеті та Педагогічному Інституті.

 

Його праці друкувались окремими книгами та статтями у виданнях Академії Наук, Університету та Педагогічного Інституту. В останні роки Микола Грунський особливо активізується як учений, збагачуючи рідну науку новими, конче потрібними працями. Назвемо деякі з них — "Слово о полку Ігоревім" (1940 р.), "Вступ до словянського мовознавства" (Львів, 1941 р.), "Нариси з історії української мови" — в співавторстві з проф. П. Ковальовим (Львів 1942 р.). Підготовлені до друку "Київські глаголицькі листи" з ґрунтовним дослідженням, готується до друку велика праця про "Слово о полку Ігоревім".

 

Велика заслуга ювілята в праці над устійненням українського правопису (1927—1942 р.). Він приймав активну участь, як головний редактор наукових словників та українського правопису, як науковий консультант в Інституті мовознавства Академії Наук, як керівник багатьох поколінь наукових кадрів Академії Наук, Державного Університету, Педагогічного Інституту, УНДІП-у і інших.

 

За 45 років наукової діяльности цей заслужений вчений написав понад 120 наукових праць та виховав тисячі спеціялістів мовознавців і літературознавців, сотні яких стали професорами і доцентами у вищих школах країн Сходу і Заходу.

 

Його працями користуються не лише українські дослідники та учені. Імя найвидатнішого в Україні ученого — словянознавця, широко відоме.

 

Вшановуючи ювілей видатного українського вченого — палко поздоровляємо Його із 70-ти річчям життя та 45-ти річчям наукової діяльности бажаючи йому ще довгих щасливих років життя та творчости.

 

[Краківські вісті]

17.12.1942