Анахоретами київських художників свого часу назвав Борис Лобановський – мистецтвознавець, митець, свідок і учасник неофіційного художнього процесу 1960-70-х рр.
Переважна більшість авторів, яких сьогодні прийнято називати шістдесятниками або нонконформістами, мали цікаву практику на офіційній ниві: у сфері монументального мистецтва, книжкової графіки, прикладного дизайну, декоративного оформлення архітектурних споруд. Паралельно вони вели індивідуальну творчу роботу, плоди якої були відомі лише найвужчому колу друзів і колег.
Буде не вірним окреслити київську “андеграундну” інтелігенцію того періоду як єдину спільноту. Сформовані в 1960-ті роки кола однодумців треба радше охарактеризувати як окремі сосуди, сполучені між собою.
Чим жили ці спільноти і яку роль відігравала в київській “тусовці” Алла Горська? Які ідеї розділяли живописці, графіки, композитори та архітектору, іменами яких сьогодні прийнято розпочинати відлік сучасної української культури? Як поєднували офіційну та неофіціну діяльність, чесно і високопрофесійно реалізовуючи себе в обох цих сферах?..
Лекторка:
Лізавета Герман – кандидатка мистецтвознавства, незалежна кураторка, авторка ідеї та співредакторка книги “Искусство украинских шестидесятников” (Основи, 2015).
Вхід: 30 грн.