23-тю Кліматичну конференцію ООН (COP23), що пройшла в Бонні, вважають успішною і такою, що забезпечила поступ у реалізації Паризької кліматичної угоди. Наприкінці з’їзду, що тривав з 6 по 18 листопада, представники всіх країн-учасниць погодили тимчасові правила для реалізації кліматичної угоди. Проте відкриті питання залишилися.
23 Кліматична конференція ООН мала б відбуватися на Фіджі, та в країни виникли труднощі з організацією і розміщенням десятків тисяч гостей. Тож президію COP23, як і планували, очолював уряд Фіджі, а Німеччина надала матеріально-технічні ресурси для проведення конференції.
18 листопада, у суботу зранку після довгої ночі обговорень, у Бонні завершився Кліматичний саміт ООН. Впродовж 12 днів представники 196 країн та ЄС зустрічалися одне з одним, аби говорити про заходи, спрямовані на кліматичний захист, передбачені Паризькою угодою, і передусім про те, як її реалізовувати. Метою саміту було обговорити так звану «дорожню карту» – процедури та напрями діяльності, на яких потрібно зосередитися до наступного саміту 2018 року, який відбудеться в Польщі.
Спочатку ймовірність того, що вдасться досягнути якихось домовленостей, видавалася сумнівною. Адже чимало країн ніяк не докладало зусиль, щоб запобігти кліматичним змінам, і навіть Німеччина – натхненниця кліматичної угоди – не встигає за цілями, які сформувала для себе в сфері кліматичного захисту. Проте до кінця конференції вималювався позитивний результат: представники всіх країн-учасниць погодили тимчасові інструкції щодо кліматичної угоди.
Зокрема, вони підготували проекти текстів з усіх нерозв’язаних питань щодо виконання угоди – наприклад, делегати запропонували ідею, що країни вимірюватимуть свої викиди парникових газів та інформуватимуть про них.
Проте список правил ще далекий від свого остаточного варіанта, а деякі формулювання суперечать одне дному. І чимало деталей ще потрібно буде обговорити до кліматичної зустрічі наступного року.
«У Бонні ми досягли суттєвого прогресу і під час домовленостей, і щодо дій, – такими є висновки німецького міністра Барбари Гендрікс (Barbara Hendricks). – Тож конференція цілком задовольнила всі очікування. Нам вдався важливий проміжний крок на шляху до конференції в Катовіце, що відбудеться через рік, де правила реалізації Паризької угоди маємо прийняти в статочному варіанті».
Найсуттєвішим успіхом вважають погодження так званого діалогу-таланоа (з мови фіджі «talanoa» означає «слухати і говорити, щоб об’єднуватися, усвідомлюючи здатність працювати разом»), до якого залучили представників громадськості, промислової сфери та молодь.
Під керівництвом Фіджі, що головувала на конференції (адже саме тут, а не в Німеччині, мала відбуватися Конференція згідно з планами), та її наступниці Польщі впродовж наступного року планують описати ефективність сучасних кліматичних зобов’язань, а потім вже візьмуться за узгодження наступних заходів. Адже вже зараз очевидно: сформульованих в Парижі кліматичних цілей недостатньо, аби обмежити глобальне потепління двома градусами. Метою діалогу-таланоа було змотивувати країни-учасниці до честолюбних дій, що закриє глобальні прогалини в кліматичному захисті, йдеться в повідомленні.
Переломним моментом в Бонні виявилося питання, в якому розмірі розвинені країни як основні винуватці кліматичних змін мають надавати матеріальну допомогу біднішим країнам, щоб захистити їх або відшкодувати збитки. В Паризькій угоді розвинені країни зобов’язалися виплачувати іншим фінансову допомогу, необхідну для пристосування до глобального потепління. До 2020 року ці кошти повинні становити 100 мільярдів доларів щорічно. В Бонні країни, що розвиваються, та нові індустріальні країни наполягали на пришвидшенні темпу, з яким зростатиме ця сума. Окрім того, вони вимагали більше грошей, аби впоратися зі збитками, зумовленими кліматичними змінами, наприклад через підвищення рівня моря. Натомість розвинені країни пропонують в цій сфері обмін знаннями та технічну співпрацю.
Як компроміс наприкінці конференції Німеччина зініціювала додаткове страхування кліматичних ризиків. Хоч воно й не стосується поступових змін у середовищі, зокрема підвищення морського рівня, але дає змогу негайно допомогти за природного лиха, зокрема посухи чи шторму.
Крім того, в майбутньому бідні країни можуть отримувати допомогу зі старіших фондів. За «фонди пристосування», що забезпечують можливість нескладної виплати і є частиною Кіотського протоколу, термін дії якого вже завершився, в Бонні затято боролися до останнього. Результат: фонди повинні діяти і під час Паризької угоди. Як цей «грошовий казан» наповнювати, поки що остаточно не з’ясували.
Великою новиною на Кліматичній конференції ООН стало заснування Альянсу швидкої відмови від вугілля. Його близько 20 членів хочуть поступово виводити з мережі сучасні вугільні електростанції й найпізніше 2030 року зовсім відмовитися від вугілля. Поміж ініціаторів – Канада та Велика Британія, а також окремі штати США, що не підтримують рішення американського президента Дональда Трампа вийти з Паризької угоди.
Натомість Німеччина не зобов’язалася відмовитися від вугілля. «Те, що Німеччина не вступила в заснований у Бонні альянс, засвідчує, що вона давно втратила свою першочергову роль в енергетичній революції і тільки гальмує цей процес», – критикує Томас Ебергарт-Кестер (Thomas Eberhardt-Köster) з мережі НГО Attac.
Weltklimagipfel 2017: Eine Bilanz
BMUB/ Attac, 20/11/2017
Зреферувала Соломія Кривенко
24.11.2017