до Є. Ексц. п. презідента міністрів.

 

В другій половинї місяця серпня с. р. цїла Галичина заворушилась і занепокоїла ся вістію о наглій а громадній еміґрації сельскої людности з декотрих всхідних повітів пограничних до Россії. Зараз по лїтних жнивах цїлі гурми з жінками і дїтьми і всїм движимим майном, спродавши або покинувши майно недвижиме, опустили рідну землю і пійшли за границю. Помимо всяких представлень, поучень і пересторог розважних приятелїв, особливо духовеньства, помимо всяких заряджень правительства, особливо обсадженя границї жандармами і войском, еміґрація ширила ся щораз більше і обіймила вкінци майже всї пограничні повіти всхідної Галичини і декотрі повіти Буковини. На голоси зичливих відповідали еміґруючі указуванєм на своє безвідрадне і вітчаяне положенє. В той спосіб в кількох тижднях вивандрували многі тисячі, а инших, здає ся, тілько пізна пора здержує від безпроволочного вивандрованя. Вправдї переважна часть еміґрантів, не знайшовши в Россії приміщеня, повернула назад, але треба дуже побоювати ся, що як тоті самі так і множество других при найблизшій нагодї будуть дальше вивандровувати.

 

Сеся еміґрація єсть, за для своїх розмірів, за-для наглости, часу і місця свого появленя, за-для напряму, котрий бере, як і за-для декотрих инших обставин зявищем в економічнім і політичнім зглядї дуже поважним а для краю і держави шкідливим; а уважають єї між иншим також за наслїдок політичних аґітацій. Коли до того зважить ся спокійний і терпеливий характер тамошнього народу і єго горяче привязанє до рідної сторони, до землї своїх батьків; коли дальше зважить ся, що тота еміґрація появила ся власне в таких сторонах, де земля єсть найплодовитша а нема ще надмірного перелюдненя, — то треба єї уважати за ознаку дуже анормальних відносин і великого незадоволеня народу.

 

З огляду на сказане як і з огляду на то, що тота еміґрація в галицкім соймі була вправдї обговорена, але не була ще належито вияснена, питають підписані:

 

1) Чи ц. к. правительство знає докладно розміри і характер тої еміґрації, близші і дальші єї причини і безпосередний повід, і чи оно готове все то подати до відомости вис. палати?

 

2) Яке становиско займає ц. к. правительство супротив тої еміґрації? яких способів уживало оно доси супротив неї і з яким успіхом?

 

3) Що гадає ц. к. правительство дальше робити, щоби запобігти повтореню і дальшому ширеню еміґрації усуненєм єї причин, а именно що гадає зробити для поправи сумного положеня тамошного народу, для запевненя єму достаточної опіки і для усуненя єго незадоволеня?

 

У Відни д. 17 падолиста 1892.

 

Романчук. — Телишевскій. — Підляшецкій. — Барвіньскій. — Мандичевскій. — Волян. — Цуркан. — Охримович. — Міскольчі. — Поппер. — Ваґнер. — Роґль. — Фандерлік. — Розкошни. — Гох. — Розер. — Польцгофер. — Вебер. — Сальвадорі. — Маріні. — Бацанелля. — Лінбахер. — Шідер. — Кайцль. — Кафтан. — Айм. — Крумбгольц. — Барайтер. — Штайнвендер. — Кіндерман. — Скаля. — Людвіґ. — Гофман. — Праде. — Ріґлєр. — Преттнер.

 

[Дѣло]

19.11.1892