Саме 20 літ тому висвітлено в берлінській "Альгамбрі" першу у світі вечірню програму звукового фільму.
Ще з нагоди світової вистави в році 1893 один винахідник показував свою т. зв. світляну телефонію, що перетворювала звук у світло, світло в електричність, а її знову у звук. Чогось такого досі ніхто ще не бачив. Потім були ще "співуча лукова лямпа" проф. Сіменса, "Біофон" — німецького фільмового піонера Оскара Месстера, "Кінотофон" — Едізона та "Фотофон" німецького фізика Ернста Румера. Останнім апаратом можна було вже фотоґрафувати тони. Для зачорнювання фотоприймального шару використовували силу світла, а тому й називали цю методу процесом інтенсифікації. Все ж таки ці всі винаходи не довели до досконалої передачі тону. А в 1906 р. шведський інженер Берглюнд вдосконалює звукофільм у дусі модерного фільмового мистецтва.
Його поважними конкурентами були 3 німецькі інженери: Йозеф Масолле, Ганс Фоґт і д-р Йозеф Енґель, які вже в 1919 р. злучилися для успішної співпраці над розбудовою звукового фільму. Вони зголосили разом 172 державні патенти, з яких більшу частину прийнято. Так хотіли вони забезпечити свої винаходи від наслідування.
Саме 20 років тому, тобто у вересні 1922 р. висвітлено в берлінській "Альгамбрі" першу у світі звукову фільмову програму, в якої осередку стояла звукофільма "Палій". Таким чином започатковано на кіновому екрані справжню технічну революцію. Але звуковий фільм не був ще тоді настільки удосконалений, щоб бути доступним ширшій публиці. Треба було ще деякий час попрацювати над його поліпшенням з технічного боку. І аж у 1928 р. віддано звукофільм у Німеччині для загального вжитку. А вже не цілі три роки опісля звуковий фільм поширився так, що в цілій Німеччині майже не було кінотеатру без звукової апаратури.
У признання за заслуги в ділянці розвитку фільмової техніки відзначено дня 21-го березня 1934 р. згаданих трьох винахідників: Й. Масоллє, Г. Фогта та д-ра Й. Енгеля — пропам'ятною медалею Німецького Кінотехнічного Товариства.
Сьогодні чудо "говорячого полотна" можна зустріти у всіх культурних країнах, але ще й тепер розвиток звукового фільму не закінчився. Різні науковці та конструктори працюють і далі у своїх робітнях над удосконаленням його. У цьому напрямі діє далі Й. Масоллє, його ж колишні співробітники перейшли до іншої ділянки. В Німеччині звертають тепер увагу на удосконалення колірового, але водночас не занедбують також технічного та мистецького боку звукового фільму.
