З мѣста.
Що Поляки дуже дразливі на непошанованє польскої мови в публичнім і в приватнім житю, се звістна річ. Нехай лише якій крамар жидівскій дозволить собі справити нїмецку печатку, вивісити нїмецку вивіску або переслати кому-небудь, хоч-би й жидови або Нїмцеви в Галичинї нїмецкій рахунок, то може бути певний, що під рубрикою "Germanizacуa" появить ся єго имя у всїх галицких часописях польских всїх відтїней, ба і в черновецкій Gazet-ї Роlsk-ій. Єсли-ж лучить ся, що в якім урядї заговорить якій урядник, або хто зі служби по нїмецки, то тут уже крику, що просто здаєсь, як би цїла Польща валилась. Ось недавно лучило ся якомусь панови П. Т. їхати з Тарнова за Подґурже до Скавини. I дивне диво, лучив ся там якійсь жид-кондуктор, що замість "gotów" закричав при відїздї поїзду по нїмецки "fertig". Ну і готова интерпеляція до ґенеральної дирекції зелїзниць.
Не так дїєсь у нас. Русин не лише в урядї буде говорити з ц. к. урядником не своєю мовою, але навіть в своїй власній хатї, коли загостить до неї якій Поляк, рідко коли відозве ся рідним язиком. А прецїнь годилось би вже раз навчити ся від Поляків, що лише консеквентним встоюванєм за права свого язика можна для него вибороти пошанованє і рівноправність. Поляки, правда, насмівають ся з наших жалоб на брак руских друксортів по урядах почтових, на нешанованє нашого письма і мови по урядах, на нешанованє руских свят урядами, але они або забувають або не хотять видїти того, що самі на кождім кроцї те саме робили і до тепер роблять. Однак нам нема що оглядати ся на сей брак почутя справедливости у наших сусїдів, а треба нам робити так, як они, тогдї певно дібємо ся свого права. А поле до того широке.
От хоч-би написи і назви улиць по наших містах! Живуть в них Русини, переважно Русини зїзджають ся до них з провінції, в радах тих міст засїдає єсли не половина, то все-таки поважне число Русинів-радних, а прецїнь хто покаже таке місто у всхідній Галичинї, де хоч-би на одній улици виднїлась по-при польску також руска назва улицї?! Про називанє улиць і площ именами заслужених мужів руских нїщо й говорити. В наших містах можуть улицї називатись всїляко, можуть бути улицї Косцюшка, Словацкого, Кльоновича, Майзля і т. д., лиш не носити назви якого мужа руского. Правда, руска напись улицї не спасе Руси, як не спасе Польщі слово "gotów", що випало з уст кондуктора зелїзничого, але ж ми живемо на своїй земли, то й безусловно маємо право а то й обовязок жадати, щоби все, що наше і що нам миле та дороге, шановано.
Сих кілька слів піддає під розвагу Русинів-міщан у всхідній Галичинї.
Львівянин.
