Відозва до Русинів в справі рускої ґімназії коломийскої.

Земляки!
Від 22 вересня с. р. истнує в Коломиї перша класа яко початок самостійної ґімназії з руским викладовим язиком і за несповна сїм лїт будемо мати другу [взглядно третю] руску ґімназію в Галичинї. Отже випадало би нам вже нинї подумати і об тім, як би приладити для неї добрий грунт, аби від-разу станула она на висотї своєї задачі, с. є. аби була в силї виховувати наших синів на добрих синів свого народу, на правдивих мужів працї та науки і хосенних горожан краю.
Правда, що не все тут від нас залежить. Заклад виховуючій стоїть в першій лінії на правости характерів і здібности і учителїв та директора, а се не від нас залежить, — однак єсть єще й инші не менше важкі чинники, котрі вже від нас зависли.
Вишукувати добрих та уталантованих хлопцїв і старати ся, аби их давано до школи, — се зробить кождий патріот, передовсїм наші священики, — але того ще замало. Добре зорґанізована поміч для бідних а здібних учеників, добре заосмотрені кабінети і бібліотека, — то чинники, без котрих заклад своєї задачі не осягає. І тут повинні ми сили наші сполучити, чим і народови нашому прислужимо ся і світови покажемо, що знаємо вагу просвіти і що, хотяй не всї ми одної віри політичної, на поли просвічуваня нашого народу єсьмо одної гадки і всїм нам те зарівно лежить на серцю.
Интеліґенція наша, особливо світска, доперва в завязку і рекрутуєсь по найбільшій части з народу, а нарід наш бідний. Для того єсли кому, то нам треба великої помочи для бідних а здібних учеників, і то помочи не тілько тревалої т. є. бурси, але й хвилевої, с. є. одноразових датків чи грошевих чи инших в прикрих часах, як початок курсу, зима і пр. Меценатів та богачів у нас нема, але жертволюбивість поодиноких Русинів знана, а з малихь річей повстають великі. Длятого поспішайте, великодушні Земляки, і посилайте хотяй би й найдрібнїйші датки, а ужиють ся они добре, єсли не зараз, то пізнїйше, а не змарнують ся нїколи, і хосен для нашої Руси-неньки буде великій. [До-тепер, як нам відомо, учинив се тілько Вп. Волод. Левицкій з Станиславова, за що єму честь; скоро тілько вичитав о рускій ґімназії в Коломиї, прислав 2 зр. на руки проф. Салього]
Кабінети і бібліотеки заосмотрювати належить, що правда, до правительства, однакож хто близше стояв колись до школи, тому і відомо, як малі суми на то призначуєсь і як виглядають тії так необхідні для кождого закладу части, особливо при ново-повстаючих школах. А прецїнь могли-б і ми тут дуже богато зробити через сїм лїт! Кілько то людей у нас на селї, котрі близше стикають ся з природою. Єсли б они чи то звірятко яке, чи пташку або і инше, що им до рук допадесь і що звичайно або цїлком або майже цїлком марнує ся, дали чи випхати, чи приладити до переховку [що за невеликі гроші можна у Львові на університетї зробити], і прислали з призначенєм для рускої ґімназії чи то на руки теперішної дирекції ґімназії, чи "Шкільної помочи в Коломиї", чи проф. Салього, тоби все старанно переховалось і через той час призбиралось би чимало, з чого би користали і учились дїти і народовцїв і радикалів і твердих! [Альфабетичний порядок.]
Посилки такі і дари не можуть на разї — як довго нема осібної дирекції — нїяких за собою потягати видатків, бо на те фондів нема.
[Инші рускі часописи, прихильні згаданій справі, просить ся о ласкаве повторенє сеї дописи.]

31.10.1892

До теми