З Бучача.

[Сумні відносини між парохом а парохіянами і виїмкове положенє сотрудника в Бучачи. — Народні школи бучацкі. — Концерт і забава.]
Дня 3 н. ст. жовтня відбула ся в окружнім судї в Станиславові апеляційна розправа против бучацких міщан, котрі обжаловують свого пароха о. Теляковского [бувшого священика в Холмщинї] уже від сїм лїт о різні справи. Отже і сего року в маю внесли они жалобу до епископскої консисторії в Станиславові. Жалуючись на то, що о. Теляковскій не наказує дякови, щоби держав піддячого, а через то сотрудник не може відправляти богослуженя, міщане питали еп. консисторію: чи она одержала акти духовної комісії з року 1890, котра переводила слїдство в справі замітів против о. Теляковского: що він зле обходить ся з парохіянами і лає их по имени в церкві [за що був і засуджений в обох инстанціях судових на 10 зр. кари]; що допускаєсь також инших неправильностей в священодїйстві; що зле і соблазняючо обходить ся з сотрудниками; що продав два цїнні фелони, випродав лїс ерекціональний, знищив стодолу ерекційну на свій ужиток; що треба єго аж довгим правованєм змушувати, щоби жертви уживав на призначену жертводавцями цїль, — і т. д. Навівши все те, міщане опісля запитують еп. консисторію: чи она положить конець кривдженю их, а коли нї, то они подадуть все до дневників, а єсли-б і то не помогло, вишлють депутацію до цїсаря. О. Теляковскій, діставши сю жалобу, запізвав підписаних на жалобі міщан до суду повітового в Бучачи о переступленє з §.487 [за злобну а безпідставну жалобу]. Суд повітовий казав обжалованим доказати ті точки з жалоби: що о. парох знищив стодолу ерекційну і що жертви собі присвоював, — а коли зізнаня свідків видались судьї недостаточними, засудив двох міщан на арешт по 6 тижднїв, а прочих по 14 днїв. Засуджені відкликали ся до висшої инстанції і ото дня 3 жовтня відбула ся в Станиславові розправа апеляційна. По переведеній розправі — по відчитаню актів і по виводах оборони обжалованих, котра виказувала правдивість закидів міщан, — трибунал увільнив обжалованих. В мотивах увільненя було сказано, що жалоба міщан до еп. консисторії не була злобна, як о тім пересвідчив ся трибунал.
Дивна то річ, що еп. консисторія рівнодушно глядить на такі прикрі відносини в містї Бучачи уже від сїмох лїт! А між тим в Бучачи за-для такого сильно напруженого відношеня межи парохом а парохіянами відбуваєсь від якогось часу без шуму перехід Русинів на обряд латиньскій... Ми чули, що по слїдстві духовнім, переведенім з о. парохом Бучача, мали наказати єму міняти ся за прихід, — але до нинї о. Теляковскій о тім анї гадає, а річи доходять до таких прикрих сцен, як висше наведений процес...
В жалобі міщан на о. Теляковского була порушена і справа сотрудників. То справа дуже характеристична і годить ся єї тут діткнути троха ширше. Тепер сотрудником в Бучачи єсть о. Павло Петрицкій. Якось в початку року 1891 ц. к. намістництво поручило ц. к. урядови податковому в Бучачи, щоби виплачував єму доповненє дотації річно 26 зр. 19 кр., а до плати решти дотації 27 зр. місячно зобовязано пароха бучацкого [позаяк чистий дохід з ерекціонального поля виносить щось по-над 1.300 зр. а в додатку побирає парох 226 зр. відсотків від обліґацій.] Отже до червня 1890 р. о. Теляковскій виплачував о. Петрицкому належитість бодай ратами, але потім, від червня 1890 до падолиста 1891 р., т. є. більше як за шіснацять місяцїв, не виплатив єму анї крейцаря. Сотрудник удавав ся кільканацять разів до еп. консисторії, представляючи свою кривду, потім кільканацять разів до ц. к. намістництва, чи то письменно, чи телєґрафічно, чи й лично, — нїчо не помагало. Тогдї о. Петрицкій звернув ся, в серпни 1891 р., до Є. Вел. цїсаря — і в падолистї 1891 р. дістав 16 місячну пенсію. Але від сїчня 1892 р. почала ся давна исторія. Сотрудник ждав кілька місяцїв терпеливо, але маючи удержувати родину, не міг довше мовчати, то й знов удав ся до еп. консисторії і до ц. к. намістництва, а при нагодї люстрації бучацкого староства сов. Лосем представив єму свою кривду. На порученє сов. Лося о. Петрицкій знов в червни предложив цїлу свою справу ц. к. намістництву і еп. консисторії. В наслїдок того на початку липня с. р. дістав 100 зр., але до падолиста с. р. належить ся єму ще 170 зр., т. є. більше нїж за шість місяцїв. Зі всего того можна зрозуміти: яка то тяжка доля сотрудника в Бучачи! Просто не хочесь вірити, щоби такій — даруйте за слово — "порядок" був можливий в упорядкованій державі...
Тепер перейдемо до деяких инших справ бучацких.
Дня 10 жовтня обняв в тутешних народних школах — с. є. в 4 клясовій мужескій і в 6 клясовій дївочій — науку реліґії руского обряду монах о. В. Лотоцкій. Той монах не має симпатії у молодежи і взагалї невідповідний на катихита. Але поминувши слабі сторони єго личні, він нїяким чином не годен сповнити взятого на себе нового обовязку, єсли і дотеперішному, якій уже має, він не в силї в неоднім відповісти. О. Лотоцкій управляє 4-клясовою школою народною, удїляє науки реліґії а в недїлї і свята екзорти, ба навіть науки руского язика в ґімназії, — де ж він ще може бути в силї совістно виповнити новопринятий обовязок: удїляти в десятьох клясах науки реліґії і держати в недїлї і свята екзорти для учеників 4-клясової школи мужескої і 6-клясової женьскої? Тутешних Русинів зачудувало се рішенє краєвої ради шкільної, тим більше, що в Бучачи не брак сил відповідних. У Поляків як раз противно, а мимо того именовано катихитом до тих шкіл священика світского. І тую мужеску школу, в котрій о. Лотоцкій єсть управителем, треба би якось зорґанізувати, щоб она відповідала своїй цїли. Нинї замісцеві родичі убогі часом навіть не можуть посилати дїтей до сеї школи з тої причини, що управитель вимагає великих такс. [Для місцевих лекше: на першій впис хлопця 1 зр., а пізнїйше 50 кр. або 25 кр.] За впис хлопця замісцевого, котрий учив ся приватно або ходив до школи де-инде, мусять родичі платити 11 зр. а найменше 6 зр. за вступний испит. [Таких испитів сего року було до двацять.] Один приватист здав испит до І-ої ґімн. кляси, а що учитель хотїв мати свідоцтво з ІV-ої кляси, то коштувало єго се 10 зр. З Шершенівки дяк спізнив ся з вписом сина до І-ої ґімн. кляси, отже вписав єго наново до ІV-ої кляси бучацкої народної школи, а хотяй хлопець ходив уже вісїм місяцїв до ІV-ої кляси в Борщеві, бідний дяк мусїв заплатити за испит 11 зр. і нема на то ради; одна бідна учителька, кілько не напросила ся аж плакала, мусїла зложити 11 зр. Нехай же потому нїхто й не дивує ся, що Галичина має 74% анальфабетів...
Дня 6 жовтня відбув ся в Бучачи вокально-декляматорскій вечерок з танцями. Хори випали мірно — за-для того, що лучші сили не прибули. За те очевидно не можна винувати анї комітет, анї академиків дававших вечерок, котрі не винні тому, що лучші співаки зробили им завід. За те забава йшла охочо, до білого дня. Цїна вступу була 1 зр. для особи а 3 зр. для родини. Доходу було — як кажуть — 115 зр. з наддатком 10 зр. від о. Єронима Островерхи, ректора о. Василіян.
Міщанин.

29.10.1892

До теми