Як розуміти клич "Україна для Українцїв".

 

Львів 19. жовтня 1917.

 

Українські змaгaня до відросійщеня України знайшли найяркійший вислів у кличі "Україна для Українцїв". Сей клич особливо разить зросійщені поступові елєменти на Українї, — так, що голова Української Центральної Ради проф. М. Грушевський уважав аж за вказане написати про се в "Новій Радї" статю, в якій заявляє, що клич "Україна для Українцїв" не є кличем Української Центральної Ради.

 

Очевидно, під таким кличем може крити ся шовінізм, ненависть до людий иншої національности, змаганє до поневоленя їх. Так хочуть розуміти клич "Україна для Українцїв" зросійщені поступові елєменти на Українї і таке розумінє приймаючи, застерігаєть ся проти сього клича проф. Грушевський.

 

Та чи клич "Україна для Українцїв" містить в собі всї ті "гріхи", які бачить в нїм зросійщені поступові елєменти на Українї, — чи не є він радше висловом зовсїм справедливого змаганя?

 

Українська ґрупа, яка офіціяльно виступила з кличем "Україна для Українцїв", в однім з своїх аґітаційних видань каже: "Всї люди є твої брати, тільки Росіяни, Поляки, Нїмцї, Мадяри, Румуни, Жиди, — твої вороги, доки панують над тобою". Сю аґітаційну тезу проголосили зросійщені поступові елєменти на Українї також вершком національного шовінїзму. А тим часом чи справдї я маю обовязок уважати моїм братом того, хто мене гнете, — чи я не маю права вважати його моїм ворогом?

 

Уявім собі, що в сїй війнї Нїмеччина завоювала би Францію і зробила би з нею те, що Росія зробила з Україною. — Примір Франції вибираємо нарочно, бо по-перше він чисто теоретичний, а по друге Франція — любимиця російських поступових кругів. — Уявім собі далї, що за якийсь час в "реакційнім нїмецькім цїсарстві", під якого ярмом стогне Франція, вибухає революція, наслїдком якої Франція дістає змогу будувати своє національне житє. Чи тодї не проявило ся би в Франції перше всего змаганє до віднїмченя рідної країни, чи не залунав би клич: "Франція для Французів!" Питаємо, чи в тім кличі весь поступовий світ побачив би шовінїзм, чи справедливе змаганє до повного визволеня рідної країни з під чужинецького панованя?

 

Так і клич "Україна для Українцїв" не означає нїчого иншого, як змаганє до повного відросійщеня України, до повного усуненя слїдів обрусительного царського режіму, до повного самоозначеня українського народу на його землї.

 

Нїхто не думає про те, що на Українї не може бути місця людям инших національностий або що вони мусять бути поневолені, — нї! Але вони мусять стати горожанами України, зректи ся думки про панованє на Українї! — маючи забезпечені права, потрібні для їх національного житя — разом з українським народом працювати для добра України.

 

Коли-ж зросійщені поступові елєменти на Українї так разить клич "Україна для Українцїв", то се власне тому, що вони ще не можуть погодити ся з думкою, що вони мусять зректи ся того становища, яке займав на Українї російський елємент за царського режіму, мусять вдоволити ся становищам національної меншости і приняти за своє те розумінє добра краю, яке має українська більшість.

 

Віки цїлі царське правительство нищило українське національне житє. Завдяки царському правительству появив ся й укріпив ся на Українї російський елємент. Демократичні круги сього елєменту за останнє столїтє відносили ся до української боротьби проти царського поневоленя не тільки байдуже, але просто неприхильно, підпомагаючи таким чином посередно обрусительну полїтику царського режіму. А тепер, коли український нарід хоче усунути в своєї землї наслїдки царського режіму, зросійщені поступові елєменти, які є також тільки одним з тих наслїдків, нагло бачать в тім національну несправедливість. Нї, коли несправедливістю був царський режім, то не є несправедливістю усуванє його наслїдків, не є кривдою для російського народу відросійщенє України.

 

Подібне явище мали ми в Галичинї в останних 15 лїтах перед війною, коли польська преса підбурювала польську суспільність проти українських домагань тим, що мовляв нашим кличем є "За Сян з Поляками", що значить, що ми всїх Поляків з Східної Галичини хочемо викинути зa Сян. Тільки один раз "Słowo polskie" в поважній полїтичній статї написало, що клич "За Сян з Поляками" зовсїм не значить, що Українцї хочуть всїх Поляків викинути за Сян, тільки, що Сян має творити границю, на якій кінчить ся польське полїтичне панованє, що з Східної Галичини має бути польське полїтичне панованє усунене.

 

Так — повторяємо — і клич "Україна для Українцїв" не означає нїяких ворожих змагань супроти тих національностей, які живуть на Українї, тільки є висловом зовсїм справедливого змаганя українського народу стати господарем на своїй землї.

 

[Дїло]

20.10.1917