"Галицкая Русь" з 15 н. ст. жовтня принесла вість, що у Львові має заснуватись нове "литературно-драматическое общество Муза". От і гаразд, — подумали ми — Русь збогатить ся новим товариством, котрого девізою — як писала "Галицкая" — мало бути: плеканє рускої літератури драматичної і музичної без огляду на політику, без огляду на партії — на "убіжденія". Одно тільки нас здивувало, що до 15 с. м. і словечком нїгде не згадувалось про се нове товариство, аж того дня в "Галицкой Руси" оповіщено, що вже 16-го с. м., отже на другій день має відбути ся общоє собраніє того товариства і що статути ц. к. намістництво потвердило. А прецїнь, хоч би для консеквентного переведеня девізи, яку собі се общество поставило, т. є. мнимої толєранції всяких партій на перекір — як сказано в "Галицкой Руси" — партійному "Боянови", могли чей-же о основуваню того товариства не робити тайни до послїдної хвилї. Однак загадка розвязалась, коли ми прибули на то общое собраніє до великої салї "Народного Дому".
На столї презідіяльнім лежала замкнена вже ліста членів, котрих основателї узнали виключно гідними до вибору видїлу. Було там виписаних 55 осіб і ті тілько — нїхто инчій — не мав права голосувати і забирати голосу. Чи-ж можлива була яка акція людей, котрі н. пр. не були би хотїли згодитись на лісту кандидатів до видїлу, котра вже з гори через тих 55 осіб була уложена? Тож не дивниця, що ліста тая перейти мусїла. З виписаних 55 осіб явились над 30, — прочі, більша часть публики, були тілько гостї не забираючі голосу. Яко члени основателї були підписані: панна Клявдія Олексевичівна, пп. Стотанчик, Р. Бачиньскій і Луцик, а в имени их промову инавґураційну держала панна Олексевичівна. З промови єї, котру докладно вивчила cя на ломанім язичію, могли ми замітити тілько сю характеристичну черту, що після бажаня ораторки повинен будучій видїл і члени общества збирати в народї піснї, казки і проповідки, а змінивши в них неогладжену мову на язик "литературний" [здаєсь такій, яким панна ораторка говорила] і надавши им сальонову огладу, виводити на концертах і музикальних вечерках.
З порядку річи прийшло голосованє на видїл, при чім вивязалась дуже довга і завзята дискусія над тим: чи голосувати поименно чи картками. І хто знає, доки би була ся дискусія проволікала ся, наколи б д-р Ив. Добряньскій не був звернув увагу спорячих, що статут постановляє в §.14., як голосованє має відбувати ся. Мов зимною водою облиті замовкли спорячі серед великого задоволеня і сміху присутних, а о. Делькевич, яко предсїдатель ad hoc, зарядив голосованє картками. Репрезентантки красного пола, котрих було 10, перефорсували з між себе до видїлy три, а именно пп. Сивулякову, Олексевичівну і Чипчарову, прочі видїлові пп. Стотанчик, Р. Бачиньскій, Мончаловскій, Павликів, Джулиньскій, Ропицкій і Яворскій.
З поміж внесень найбільше характеристичне було внесенє п. Мончаловского, щоби видїл вибирав на представленя театральні кусники велико-рускі і мало-рускі, — що, розумієсь, принято з одушевленєм.
Так засновано "Музу" як-раз "вповнї відповідаючу" своїй з гора поставленій девізї... Боїмось тілько, щоби світло тої "музи" не згасло так несподївано, як згас підчас горячої дебати ґаз в сали "Народного Дому"...
Оден з гостей.
