Львів, 12. жовтня 1917.
До вчерашної дебати в палатї послів про цензурованє преси мiг би наш дневник доставити особливо богато матеріялу, і то такого, яким не може повеличати ся майже жадна инша преса в Австрії.
Бо нїмецький дневник цензурує прокуратор Нїмець, чеський дневник — прокуратор Чех, польський дневник — прокуратор Поляк. Вони можуть подавати в сумнїв, уважати шкідливим для інтересів держави й евентуально конфіскувати занадто різкий вислів полїтичного напряму дневника, але національне становище нїмецького, чеського, польського дневника не збудить чейже неприхильних почувань в душі прокуратора Нїмця, Чеха, Поляка.
За те український дневник має в особі свого цензора двох цензорів: ц. к. урядника і Поляка. Сей подвійний цензор в одній особі конфіскує не тільки те, що видаєть ся йому звернене проти інтересів держави, але також те, що інтересів держави зoвcїм не нарушує, а може навіть боронить їх, а звертаєть ся проти польських інтересів, проти плянів польської державности.
Примірів сього знайшов би в нашім дневнику майже кожного дня. Перед кожним неінтересованим ареопаґом могли би ми перевести доказ, що конфісковані в нас річи не звертають ся проти інтересів австрійської держави, тільки проти тої полїтики — на нашу думку шкідливої для держави, — яка хоча на українській земли будувати польську державність; так само перевели би ми доказ, що польська преса має в обговорюваню польської справи без порівнаня більшу свободу, нїж ми в обговорюваню української справи.
Польська преса може свобідно сама критикувати відношенє осередних держав до польської справи; може так само свобідно передрукувати критику з польських і инших орґанів, які виходять з ворожих і невтральних державax. Може друкувати протести польських і инших орґанїзацій.
За те ми не можемо обговорювати цїлости української справи, бо або представленє стану по однім, або по другім боцї кордону все знаходить цензура недопустимим. Коли оставить написане про закордонну Україну, то счеркне написане в такім звязку про Галичину; коли пустить про Галичину, счеркне про закордонну Україну.
Не можна також писати про окремі справи, прим. в останнім часї про Холмщину. Все, що українська сторона має сказати про Холмщину, цензура конфіскує. Що ріжні польські з'їзди ухвалюють про українські землї, се все вільно оголошувати. Але що прим. Українська Центральна Рада говорить про Холмщину, се нецензурне! Питаємо — в чиїм інтересї: Австрії чи польської державности?
Палата послів ухвалила вчера знесенє цензури. Та проти сього внесеня заявило ся в дебатї правительство, обіцюючи тільки полекші. І при полекшах воно мабуть поки що остане. Та з сих полекш на буде українській пресї користи, доки цензуру над нею буде виконувати в імени австрійської держави власть, яка по всїй своїй національній психіцї є польською властю.
Як в усїх областях публично пpaвнoгo житя, так і тут може помогти тільки основна зміна системи: щоб на українській земли австрійську державу репрезентувала полїтична українська нація.
