Мова, школа і геополітика

Сьогодні, 28 вересня, набуває чинності підписаний напередодні Президентом України Закон "Про освіту", який Верховна Рада України прийняла три тижні тому. Закон, який викликав гучну міжнародну реакцію і став більш обговорюваним, аніж свого часу декомунізаційний закон чи закон про визнання вояків УПА борцями за незалежність України. Попри те, що два згадані документи теж втрапляли під гучну міжнародну критику, особливо з боку сусідніх Польщі та Росії, освітній документ, який, здавалося, мав бути внутрішньою справою країни, став причиною не лише гострих обговорень у ЗМІ, а й гучних політичних заяв.

 

«Це – одна із найголовніших реформ, бо від жодної іншої реформи майбутнє країни не залежить так, як від освітньої», – сказав Петро Порошенко, як цитує його прес-служба, і таки підписав закон.

 

Освіта для нацменшин змінюється: «синьо-жовтого» – тобто українського – має бути більше

 

Отож стаття, за яку побили горщики не лише українські політики, а й європейські президенти, звучить так: «Мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова. Держава гарантує кожному громадянинові України право на здобуття формальної освіти на всіх рівнях (дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої), а також позашкільної та післядипломної освіти державною мовою в державних і комунальних закладах освіти. […] У закладах освіти відповідно до освітньої програми можуть викладатися одна або декілька дисциплін двома чи більше мовами − державною мовою, англійською мовою, іншими офіційними мовами Європейського Союзу».

 

Окреме і найбільш болюче питання закону – мови національних меншин. Якщо сьогодні в Україні є цілі школи з викладанням недержавною мовою, то надалі це зміниться. Так, починаючи з 1 вересня 2018 року, дошкільну і початкову освіту діти можуть отримувати мовою нацменшини, при цьому паралельно вивчаючи державну мову. З 5-го класу діти навчатимуться українською, а мову національної меншини вивчатимуть як окрему дисципліну. Якщо мова нацменшини належить до мов Європейського Союзу, то нею можливе викладання однієї або декількох дисциплін. Для дітей, які зараз навчаються мовами нацменшин, передбачений перехідний період до 1 вересня 2020 року. Ці школярі здобуватимуть середню освіту з поступовим збільшенням кількості навчальних предметів, котрі викладають українською, а з 2020 року мають перейти на навчання державною мовою.

 

Мовами національних меншин, згідно з законом, в Україні є: білоруська, болгарська, гагаузька, грецька, єврейська, кримськотатарська, молдавська, німецька, польська, російська, румунська, словацька та угорська.

 

Окремий статус в освітньому законі прописано для мови корінних народів: класи з викладання цією мовою зможуть бути у школах з першого по 12 клас. Щоправда, саме поняття «корінний народ» в українському законодавстві наразі не прописане. На перспективу ж планується цей статус закріпити за кримськими татарами.

 

Мовна політика і політика в мові

 

Не встигли закон прийняти у стінах Верховної Ради, як на нього посипався шквал критики. Документ одразу розкритикували офіційні особи Болгарії, Угорщини, Греції, Румунії, Молдови, Росії та Польщі. МЗС Угорщини та Болгарії подали скарги в ОБСЄ, ООН і Євросоюз у зв’язку з реформою освіти в Україні. Румунія ж пішла навіть далі – наважилася на можливе погіршення дипломатичних стосунків з Україною: президент Румунії Клаус Йоханніс заявив про скасування офіційного візиту в Україну, який мав відбутися в жовтні, через ухвалення нового Закону «Про освіту».

 

Попри чітку позицію України, що мовна стаття має бути саме у такій редакції, офіційні особи все ж спробували зробити політичні реверанси у сторону сусідів і не тільки. Одразу після прийняття закону міністр освіти України Лілія Гриневич зустрілася з представниками посольств 11-ти країн, зокрема Румунії, Болгарії, Угорщини, Польщі, Німеччини, Білорусі, Греції, Ізраїлю, Молдови, а також репрезентантами ЄС, ОБСЄ та Ради Європи. На спільній зустрічі вирішили відправити закон до Ради Європи на спеціальну експертизу, яка має остаточно вирішити питання, обмежує він чи ні права дітей національних меншин.

 

Щоправда, і така зустріч не убезпечила тему від подальшої політизації. Щойно Петро Порошенко підписав закон, виникла нова хвиля звинувачень та спекуляцій. Далі за всіх пішла Угорщина: міністр закордонних справ цієї країни Петер Сіярто заявив, що надалі його країна блокуватиме та накладатиме вето на будь-які рішення Європейського Союзу, спрямовані на зближення України з ЄС.

 

«Ми гарантуємо, що це боляче вдарить по майбутньому України», – заявив міністр і додав, що, на його думку, цим кроком Україна зробила величезний крок назад від ЄС.

 

Ужгородська школа №10 з угорською мовою навчання ім. Дойко Габора

 

Очевидно, ці заяви стануть предметом розмови під час зустрічі Лілії Гриневич з її угорським колегою, главою Міністерства людських ресурсів Угорщини Золтаном Балогом, яка запланована на 19 жовтня. Інша можлива тема цієї ж зустрічі – українська мова у навчальних закладах сусідньої країни.

 

Що цікаво, за словами Лілії Гриневич, у країнах, які занепокоєні новим законом про освіту в Україні, насправді немає шкіл з вивченням всіх предметів українською мовою. І це попри чисельну українську громаду.

 

За інформацією «Німецької хвилі», найбільше закордонних українців – у Російській Федерації. За офіційною статистикою МЗС України, у Росії проживає 1,93 мільйона осіб, які ідентифікують себе як етнічні українці. Згідно з неофіційною статистикою, їх близько 10 мільйонів. Як заявив віце-прем’єр-міністр України В’ячеслав Кириленко, на сьогодні жодної школи, де всі предмети викладали б української мовою, у Росії не існує.

 

Наприклад, у сусідній Румунії, згідно з переписом населення за 2011 рік, проживає близько 51 тисячі етнічних українців, з яких майже 49 тисяч назвали українську мову рідною. Як з’ясувала «Німецька хвиля» у МЗС України, на сьогодні у Румунії відсутні початкові й восьмирічні школи, у яких викладання повністю ведеться українською мовою. Єдиним повноцінним українським навчальним закладом є Педагогічний ліцей імені Тараса Шевченка у місті Сігету Мармацієй.

 

Рівні можливості заради рівних прав

 

Якщо закордонні політики голосно критикують Київ за нібито порушення прав дітей та обмеження мови, українські експерти запевняють – нарешті всі діти матимуть рівні можливості в Україні після закінчення школи. У таких коментарях і криється основна відповідь на запитання, навіщо потрібна зміна мовної політики в українській школі.

 

За інформацією міністерства, в Україні мовами національних меншин сьогодні навчається близько 400 тисяч дітей у 735-ти навчальних закладах. Зокрема наразі тут працюють 581 російська, 75 румунських і 71 угорська школи, де викладання з першого по 11 клас ведеться мовами цих нацменшин. Українську в таких закладах вивчають лише як предмет.

 

У Міністерстві освіти кажуть, що є стійка тенденція до зниження рівня і погіршення якості шкільної освіти у дітей зі шкіл з навчанням на мовах нацменшин, це підтверджують результати зовнішнього незалежного оцінювання. До прикладу, у 2016 році ЗНО засвідчило кричущі факти – більш ніж половина, а саме 60,1% (!) школярів з румунської та угорської меншин не змогли успішно написати тестування з української мови. Цього року понад 54% дітей, що навчаються у школах з румунською мовою навчання, не пройшли ЗНО з українською мови, тобто не подолали поріг склав/не склав. Посадовці міністерства заявляють – і, очевидно, небезпідставно, – що така ситуація призводить до порушення конституційного права дітей на вступ до вищих навчальних закладів, адже такі випускники позбавлені можливості здобувати вищу освіту в Україні. Змінити ситуацію, наполягають у міністерстві, і має нова мовна норма закону.

 

«Не можна допустити, щоб через навчання в школі нацменшини звужувався доступ до наступних ланок освіти. І не можемо допустити, щоб на певних територіях компактного проживання відбувалась ситуація, коли ці діти мають тільки дві дороги – залишитись із загальною середньою освітою і не виїжджати за межі свого району через незнання державної мови; або їхати одразу в сусідню країну та вчитись тільки там. Виходить відтік наших громадян за кордон замість того, щоб вони могли реалізовувати себе тут, в Україні», – зазначила міністр.

 

 

Схожі і навіть ще страшніші факти наводять експерти. Особливо гостро проблему з мовою сьогодні обговорюють у контексті Закарпатської області, де компактно живуть угорські та румунські національні меншини. За словами представника ГМ ОПОРА Святослава Бабілі, який вже багато років моніторить ЗНО та вступну кампанію в Україні, сьогодні більшість українських угорців майже не має шансів стати студентами українських вишів на загальних засадах. Ба більше – їхні знання зазвичай різко відрізняються від рівня знань випускників україномовних шкіл не на користь перших.

 

Аби довести своє твердження, експерт порівняв результати ЗНО 2017 року трьох районів Закарпатської області: Берегівського, Ужгородського, як найбільш однорідного (відсутні міста, велика угорська громада), та Міжгірського – як приклад україномовного району з сільським населенням (також для нього характерний низький рівень розвитку промисловості).

 

У результаті експерт отримав таку картину: відсоток абітурієнтів з Берегівщини, які набирають бали, достатні для конкуренції при вступі до ВНЗ, зазвичай нижчий, ніж в інших районах області. Так, майже 75% абітурієнтів цього району, які обрали математику, не подолали поріг ЗНО, тобто набрали 120 балів і менше. До прикладу, в Ужгородському районі таких близько 63%, а в Міжгірському – менш ніж 30%. Лише 4,67% абітурієнтів набрали 160 балів і вище проти 7,92% абітурієнтів Ужгородщини чи понад 30% з Міжгірщини. ЗНО з англійської мови не склали (або набрали 120 балів і менше) 71% абітурієнтів Берегівського району, 66% випускників шкіл Ужгородського району та 34% абітурієнтів Міжгірщини. Натомість 160 балів і вище набрали 7,8% абітурієнтів Берегівського, 8,9% Ужгородського, та 31% Міжгірського районів.

 

«Якщо накласти цю картину на систему вступу до ВНЗ в Україні, то, враховуючи ще більшу різницю в результатах ЗНО з української мови та літератури, ми розуміємо, що більшість українських угорців майже не має шансів стати студентами українських вишів на загальних засадах. Маємо ситуацію, коли деякі випускники угорськомовних шкіл на момент закінчення навчання зовсім не знають української мови. Ми маємо факти, які підтверджують цю тенденцію з року в рік», – переконаний експерт.

 

За його словами, сьогодні випускники угорських шкіл, до прикладу, не можуть продовжити освіту в медичних ВНЗ країни, оскільки біологію й анатомію вони вчили угорською. Схожа ситуація з фізикою, хімією та іншими науками.

 

«Звичайно, можна відкривати чергові факультети з угорською мовою навчання, але наскільки це ефективно? В Ужгородському національному університеті є факультет, де навчаються угорською мовою. Але основне питання тоді: для чого ми готуємо цих випускників? Працювати в Україні їм не вдасться, бо вони не знають термінології та української мови. В Україні є 150 тисяч угорців. Часто вони навіть не можуть порозумітись зі своїми співвітчизниками. За них спілкуються голови організацій, уряди інших держав тощо. Переконаний, що українці мали би самі між собою розумітись. У мене питання: чому український угорець не може стати Президентом України? Зараз у дітей забирають таку можливість», – переконаний Святослав Бабіля.

 

А поки політики й експерти сперечаються мовою емоцій і цифр, у Міністерстві освіти, на якого і сиплються здебільшого всі докори, вирішують, як забезпечити максимально м’який формат переходу від одного освітнього підходу до іншого.

 

«Ми готові створити механізм підтримки для тих, кому важко дається вивчення української мови (носії мов неслов’янської групи), ми обговорювали додаткові оплати за кошти бюджету індивідуальних консультацій для того, щоб дітей більше підтягувати щодо української мови, щоб вони були готові вчити інші предмети українською», – пояснила Лілія Гриневич, цитує міністра видання «Український інтерес».

 

Лілія Гриневич зауважила, що Україна готова також підготувати певне число предметів, де буде проводитися двомовне навчання і будуть надані термінологічні словники мови нацменшини. За словами міністра, це допоможе не позбавляти дітей права в майбутньому обрати ВНЗ все ж таки країни їхнього походження.

 

28.09.2017