Зі судової салі.
Прокуратор окружного суду в Золочеві притягнув до відповідальности 14о-х селян із Дмитрова, рaдехівського повіту за те, що: а) 17. лютого ц. р. підчас ліцитації дерева з еквівалєнтового ліса у Дмитрові війтом Бахманом і солтисом Д.Костюком кричали „мазури, марш з ліса", чим допустилися проступку зі ст. 128 кк. (неприлична поведінка підчас урядування); б) в тім самім часі і місці випихали силою кількох кольоністів і грозили їм безправно побиттям, чим змусили їх занехати брати участь у прилюдній ліцитації дерева і в той спосіб допустилися проступку зі ст. 251 к. к. (вимушення).
У цій справі відбулася розправа перед городським судом у Радехові в днях 31. березня, 15. квітня і 6. травня 1938. р. Підсудні боронилися і вияснювали, що в критичному часі відбувалася ліцитація дерева з еквівалєнтового ліса. Згідно з відвічним звичаєм дотепер, і також дня 16. лютого ц. р. в таких ліцитаціях брали участь лише управлені на основі сервітутового декрету і ніхто більше. Кольоністи ніколи досі участи не брали, а навіть окремо заключеною при нагоді громадських виборів угодою, зобовязалися ніколи не намагатися брати участь у ліцитації. Коли критичного дня один із кольоністів узяв участь у ліцитації, підступивши ціну, зчинився між зібраними в числі 400—500 ліцитантами галас і схвилювання, підчас якого чути було оклики: „Ви не маєте права брати участи" і т. п., яких не можна було зрозуміти. Окликів „мазури, марш з ліса" ніхто з підсудних не чув. Вкінці обурена юрба витиснула кольоністіїв з місця ліцітаціі. Самі підсудні нічого не кричали, ні кольоністів не витискали.
Суд переслухав 25 свідків, між ними 9 свідків з акту обвинувачення: війта, солтиса і кольоністів. На загал свідки обвинувачення зізнавали згідно з тезою прокуратора. М[іж] і[ншим] запевнили, що коли згаданий кольоніст підбив ціну словами: "я дає 10 гр. вєнцей", підс. Ст. Бойко крикнув: „тут нема дзесєнць, тільки десять", після чого почалося загальне схвилювання. Дехто з тих свідків обтяжував підсудних, хоч не вмів сказати, чим і як витискали вони колоністів. Загальний сміх викликало на салі запевнення одного з них, що підсудні чи пак юрба між іншим кричали „мазури за Збруч". Переслухані свідки оборони, між якими були також поляки, і навіть мати одного з коронних свідків акту обвинувачення, виказали своїми зізнаннями, що фактичний стан був дещо інший, ніж виходить з акту обвинувачення.
Врешті на розправі дня 6. травня 1938. р. по промові обор. м-ра М.Богуна, який на підставі доказового матеріялу виказав, що тло події було чисто економічне у звязку з анальоґічним до голоду землі голодом ліса, дальше виказав невинність підсудних, підкреслюючи їх переконання, що боронять свого слушного права і вказуючи на поважне нарушення їх психічного стану (психольоґія юрби), суддя видав присуд, яким 11-ох підсудних увільнив від вини і кари, одного засудив на 7 місяців, другого на 2 місяці та ще одного з підсудних на 6 місяців вязниці без припинення кари.
Засуджені зголосили апеляцію.
Слід згадати, що між підсудними були громадські радні, поважні віком люди, які самі були в ліцитаційній комісії. Пятьох підсудних відсиділи в арешті по 3 тижні.