Уваги з приводу утвореня мінїстерства народного здоровля.
Новоутворене мінїстерство Зайдлєра дістало порученє утворити нове самостійне мінїстерство народного здоровля. Велика світова війна виказала стільки недостач і хиб в суспільнім устрою, особливо що до справ санїтарних і гіґієнїчних, що міродатні чинники нашої держави признали конечну потребу вже тепер підчас війни поробити кроки, щоби спинити ті нещастя і руїну, спричинену війною народним масам що до їх здоровля.
В Галичинї, особливо в східній, нїколи перед війною не було ладу в справах санїтарних. А вже тепер підчас війни, коли протягом трох лїт Східну Галичину перейшли мілїонові маси війск центральних держав і війск російських так европейських як і азийських, нанесено народним масам такі величезні шкоди через пошесні недуги і лихе відживленє, що вони ще більше як економічна руїна спустошили населенє, наносячи найріжноріднїйші недуги як пошесні хороби полові і скірні, дальше пошесні хороби як тиф черевний, пятнистий, холєра, віспа, червінка і инші острі недуги кормового проводу, дальше екзотичні хороби, нанесені з півночи як напотниця (sudor-Morbus Anglicanus); вони здесяткували населенє, а деякі з них як сифілїс і трипер грозять звиродненєм здоровля народних мас на десятки лїт.
Крайна пора була утворити спеціяльний самостійний уряд народного здоровля, щоби в тім центральнім урядї всї аґенди санїтарні і гіґієнічні були сконцентровані і були полагоджувані і виконувані вишколеними фаховими лїкарями, а не як доси переважно полагоджувані правниками в ріжних мінїстерствах. Треба знати, що доси аґенди санїтарно гіґієнічні були полагоджувані мінїстерством справ заграничних а деякі аґенди санїтарні нпр. заведень лїчничих, купелевих і лїтниск в мінїстерстві працї, санїтарно промислові в мінїстерстві торговлї, а ветеринарійні в мінїстерстві рільництва. Мінїстерство народного здоровля по з'орґанїзованю повинно обнимати всї висше згадані аґенди, санїтарна служба повинна бути точно зорґанїзована на нїмецький взорець, а на службі поодиноких ресортів повинні стояти фахові науково вишколені лїкарі, котрі з полїтикою не повинні мати жадного дїла, як се було доси в практицї.
Як лїкар, що трицять лїт практикував на провінції, дуже докладно знаю всї хиби санїтарної служби по повітах і уважаю за свій обовязок подати свої уваги що-до санїтарно гіґієнїчних уладжень в Галичинї. Всї санїтарнї аґенди по повітах залагоджують ц. к. староства, котрим як самостійні референти є придїлені повітові лїкарі, які доси мали тільки право ставити внесеня в санїтарних справах, а староста часами навіть концептовий практикант або комісар над внесенями сими переходили до порядку дневного. Повітові лїкарі є доси полїтичними урядниками, котрих, як учить практика, полїтичні власти уживали дуже часто до ріжнородних цїлий найбільш не лїкарських, до робленя виборів. Повітовий лїкар переважно не має доси в старостві окремого примішеня і мусить міститити ся в одній кімнатї разом з ветеринарем і комісарем. Як може в таких відносинах сповняти лїкар свої обовязки, оглядати хорих, підозрілих о ріжні хороби, і пpиймати ріжні особи в справах урядових?
(Конець буде.)
[Дїло, 19.09.1917]
(Конець.)
Легковажне трактованє санїтарних агенд повітовими властями цїлими десятками років допровадило гиґієнїчно-санїтарні відносини в нашім краю до того, що в більшій половині східної Галичини по повітах, особливо підгірських і гірських в більшій части громад нема публичних громадських керниць, в містах і місточках нема каналїзації, а навіть публичних виходків, а людність свої конечні потреби залагоджує в наглій потребі на публичних місцях. Керниць тих, що є, нїхто й роками не чистить, є вони зле заосмотрені, так, що в разї більшого дощу з вулиці всяка нечистість до них затікає. Всяка падлина цїлими тижнями валяєть ся по вулицях, а санїтарну полїцію заступають блукаючі самопас безроги. Рови при гостинцях в місті і селї рідко коли чищені. В селах, місточках і містах повітових нема ізоляційних льокалїв на случай пошесних недуг. Се все спричинило, що в Галичинї, особливо в східній Галичинї пошесні недуги нїколи не вигасають і страшним способом десяткують людий. Як примір можу навести з власного досвіду, що при асентерунках в часї перед війною були громади в калуськім повітї, з котрих ставало до асентерунку лиш кілька хлопцїв замість 60—80, бо решта їх ровесників вигинула вже на пошесні недуги.
Дальше теперішний спосіб поборюваня і лїченя хорих на пошесні недуги. Подаю з практики: Перед кільканайцяти роками був я делєґований ц. к. староством в Калуши до кількох громад поборювати кишковий тиф і дифтерію. За обовязок мав я paз на 8 днїв приїхати до села оглянути хорих і виконати санїтарно-полїційні зарядженя. В жадній громадї ізоляційних льокалїв не було. За 8 днїв назбирало ся звичайно 8—10 хорих, з яких, заки я приїхав, половина вже умерла. Хорі лежали переважно на земли на соломі або сїнї, в низеньких хатах, з маленькими віконцями, котрі нїколи не відчиняли ся, бо були з заду забиті. В хатї повно диму з комина і задуха, бо попри хорих привязане теля або безрога. Яким способом лїчити тут хорих на тиф, дифтерію і прочі пошесні недуги? Розумієть ся, що в тижневих звітах, які мусїв я предкладати через староство до намісництва, був я приневолений тих, що захорували й померли між моєю одною і другою візитою, виказувати фальшиво яко таких, що захорували і ще жиють, а доперва їх в слїдуючім тижни усмерчувати і то постепенно.
Для ще кращої характеритики санїтарних відносин роскажу отсей дїйсний случай: В громадї Ясень (калуського пов.) була перед кільканайцяти роками велика епідемія дифтерії, котру дістав я порученє в як найкоротшім часї удушити. Помимо моєї великої енерґії і примінюваня теперішних санїтарних практик нїщо не помогло, дїти і молодїж в страшний спосіб гинула. (Умерло 100—130 молодїжи в протягу кількох недїль). При одній з моїх візит кажуть до мене начальник громади і "санїтарний комісар", яким був сїльський "ogladacz bydła і umarłych"; "Пощо ви, пане доктор, так трудите ся й ходите, от скажіть пану старостї, як приїдете до Калуша, щоби замість лїків прислав нам кілька фір тертиць на домовини, бо не маємо в чім і защо ховати". Се все зразило мене так, що я від того часу на жадні санїтарні комісії в цїли лїченя і запобіганя і душеня пошестних недуг більше не їздив. Так само й инші мої фахові товариші не хотїли приймати тих обовязків.
Щоби могти поборювати пошестні недуги з певним успіхом, мусять відносини санїтарні та гиґієнічні основно змінити ся. В тій цїли треба конечно, щоби цїла суспільність прийшла в поміч, а то сим способом, щоби малі дїти вже в народній школї в читанках у взірцевих оповіданях та в поученях учителя діставали науку про перші основи гиґієни. Тому для народних учителїв в семинаріях учительських, а для священиків в духовній семинарії повинні бути курси гиґієни з наукою про головні засади гиґієни, про появу і ширенє пошесних недуг і їх нищенє. Рівнож товариства просвітні по повітах повинні взяти собі за обовязок виучувати докладно народні маси в читальнях в тій самій галузи. Ново утворене мінїстерство повинно енерґічно подбати, щоби почавши від народної школи, а дальше в середних школах був постійний лїкарський надзір, щоби особливо в середних школах заведено постійних шкільних лїкарів, котрі би опікували ся молодїжю під оглядом гиґієнїчно-санїтарним, обовязково учили гиґієни і мали голос при вписах до шкіл так народних і висших, що до здоровля фізичного, а також, щоби з огляду на взір і слух і фізичне здоровлє мали голос при розмішуваню учеників в клясах.
Як уже з початку сказав я, страшна світова війна приневолила кермуючі чинники подумати вже раз направду про здоровлє народу, бож дїйсно санїтарно гиґієнічні відносини в нашім краю є такі, що грозять загибелю і фізичним звирідненєм нашого українського народа. При сїм мило вражає, що в сїй так важній справі, яка так близько обходить наш український нарід, поручено утворенє мінїстерства народного нашому великому ученому і знавцеви народного здоровля проф. Горбачевському.
[Дїло, 20.09.1917]
20.09.1917