"Паливода XVIII. століття" — жарт на 4 дії І. Тобілевича. Постанова: П. Сорока. Музичне оформлення: Л. Туркевич. Дириґент: Я. Вощак. Балетмайстер: В. Штенгель. Сценічне оформлення: М. Радиш. Мистецький керівник: В. Блавацький.
Картина з українського побуту XVIII. століття, але неповна та не вповні згармонізована. Жарт, якому повного вислову комедії може надати велика та творча праця режисера. Якщо та, одна з найслабших п'єс батька українського театру, увійшла на листу вистав Львівського Театру — то сподівались ми бачити її в новому, ефектовному виді. Однак працю режисера притьмила тут роля доїжджаючого Марка Ледачого, якій режисер П. Сорока присвятив усю свою увагу. Актори, які з усього клубовища неповно зарисованих персонажів, зуміли найти питому нитку та створити комічний тип — були найкращими виконавцями поодиноких роль. В першу чергу треба підкреслити прекрасну гру П. Сороки в ролі доїжджаючого, який теж і викликував найбільше сміху та оплесків на скромно виповненій залі. Дуже добрі були теж І. Рубчак (Кійок), Е. Левицький (Тхоржовський) і Ст. Крижанівський (селянин Петро), які й нагадували публиці, що це комедія-жарт, з чого треба сміятись. Однак жаль, що автор визначив для них у п'єсі такі малі ролі. Достроювались до них А. Антонишин і С. Степанюк (два юристи), як теж П. Расінський (Кукліновський) створюючи гротескові типи. Знаменитого актора Я. Геляса в ролі графа воліли б ми бачити більш поривним жартуком-завадіякою. та легкодушним, примхливим паничем, бо тоді більше відповідало б йому прізвище паливоди. Гарно підкреслювало б теж його примхливість кілька затійок, які міг заімпровізувати сам режисер. Теж роля маршалка Ґавенди мала багато до побажання. Щоб поминути сухість і безвиразність, її виконавець мусить і рухами, і мімікою створити тип панського підлизи, зманєрованого самолюба, чи іншого дивака. Жіночі ролі не вимагали спеціяльного комедійного відтворення Е. Дичківна в ролі Домці, дала тип наївної, закоханої дівчини з повним талантом. Л. Кривіцька в побічній ролі старостини не мала нагоди виявити все своє акторське знання, талант і рутину. Те саме можна сказати про Н. Лужницьку (І циганка), В. Копистинська (Ядвига), Л. Сердюк (Палажка) та М. Крижанівська (II циганка) без закиду. Інші виконавці мало переконливі. Не переконували теж збірні сцени, що мали пожвавлювати дію Виступи хору та балету скромні. Музичне оформлення не змогло надати жартові більшого ефекту. Декорації М. Радиша за розкішні на виставу, яка після таких постанов — як "Циганський барон", "Скупар", "Мина Мазайло" й інші, не зробила належного враження.
(от).
