Якось, коли рейс easyJet до Лондона затримав снігопад, я скористався — хоч ненадовго — можливістю пройти повз інших нетерплячих пасажирів та всівся, щоб зануритися у читання нещодавно виданої книжки американського філософа Майкла Сендела "Що не можна купити за гроші". Я заплатив easyJet €12 за привілей прискореної посадки у літак.
Сендел ставить під сумнів законність таких транзакцій. Чи у ринковій економіці повинні бути речі, яких просто не можна купити за гроші? Чи можуть існувати ринки сперми, сурогатного материнства або ж органів для трансплантації? Чи можна дозволяти лобістам платити людям за тримання місця у черзі, щоб вони змогли потрапити на популярні слухання у Конгресі? Чи повинні ми забороняти проституцію? Чи нормально вимагати від студентів відвідувати лекції в актовому залі, названому на честь Аль Капоне, якщо той заплатив велику суму грошей за право назвати його своїм ім’ям? Чи можна дозволяти цим студентам мати на чолі витатуйований напис "Відвідайте Нову Зеландію!", якщо за це їм частково покриватимуть плату за навчання?
Навіть найвідданіший прихильник вільного ринку вкрай неохоче погоджується з твердженням, що договори рабства повинні мати юридичну силу. Але придбання людської нирки в бідного донора є, ймовірно, вигідним для обох сторін і не має шкоди для інших. Де і чому зазнає невдачі теза, що добровільні транзакції є взаємовигідними?
Сендел пропонує відповідь. "Коли ми вирішуємо, що деякі блага можна купити та продати, ми робимо висновок, принаймні несвідомий, що їх доцільно трактувати як товари, як засоби, якими можна користуватися та які можуть дати прибуток. Але не всі блага можна належним чином оцінити у такий спосіб".
Хоча більшість людей погодиться з цією точкою зору, вона не дає нам ніякої переваги. Які критерії визначають, які блага можна належним чином оцінити у такий спосіб, а які ні? Сендел пропонує цікавий перелік багатьох видів транзакцій, які більшість людей вважає огидними, але не принципове пояснення, яке дало б змогу перевірити нашу інтуїцію. Чи слід easyJet пропонувати мені прискорену посадку, і чи слід мені користатися цією послугою?
Причини відрази, як видається, поділяються на кілька широких категорій. Ймовірно, ми не вважаємо договір рабства дійсно добровільним. Майбутній раб приголомшений, поспішає або перебуває у стані розпачу. Але подібні аргументи допомогли б визнати недійсними чимало транзакцій. Ніхто б з тих людей, що розуміються на поширених фінансових продуктах, не купував би їх. І як часто ви читаєте ліцензійні договори на нове програмне забезпечення?
Договір рабства є неприйнятним з фундаментальнішої причини — він ображає людську гідність. Так само й продаж органів для трансплантації та татуювання на чолі. Ці транзакції порушують максиму Іммануїла Канта про те, що ми повинні ставитися до людей як до цілей, а не інструментів. Але є й очевидні сірі зони. Як щодо людей, котрі продають місце у черзі? І чому ми думаємо, що спекуляція квитками є огиднішою, коли ці квитки безкоштовні та гарантують вільний вхід на службу за участю Папи, ніж коли вони гарантують вхід на закритий концерт Брюса Спрінґстіна?
Інші транзакції загрожують соціальній солідарності. Популярність британської Національної служби охорони здоров’я, як видається, спирається на розуміння того, що під час хвороби "ми усі рівні". Тож краще нам не бачити, як пацієнтів, що доплачують за своє лікування, першими везуть в операційну з їхніх приватних палат.
Інші транзакції є з естетичної точки зору неприємними. Ми ще могли б перетравити актовий зал, названий на честь Аль Капоне, але не допустили б розміщення великої статуї Аль Капоне з підсвіткою у фойє. Нам не сподобалося б, якби пожежу в нас вдома загасила машина пожежників, у якої написано на боці Kentucky Fried Chicken, навіть якби за допомогою її помпи вдалося побороти вогонь. З тих самих міркувань ми не хочемо бачити білбордів на узбіччях сільських доріг або жити на вулиці, перейменованій на бульвар Coca-Cola.
На жаль, моя транзакція з easyJet не відповідає навіть критерію незаподіювання шкоди іншим людям. Я пройшов повз не одну занепокоєну сім’ю з дітьми дошкільного віку, яким через мою інвестицію у € 12 довелося повільніше проходити посадку. Але насправді їхній сімейний вікенд у Ніцці не зміг викликати в мене до них сильного співчуття. Я втішав себе спостереженням одного з батьків-засновників США, ерудита Бенджаміна Франкліна: "Людині дуже зручно бути розумною істотою, оскільки завдяки цьому вона може знайти або вигадати причину для усього, що вона робить зі своїм розумом".
Автор: Джон Кей [John Kay]
Назва оригіналу: The limits of what money can buy
Джерело: The Financial Times, 23.01.2013
Зреферував Омелян Радимський