І.

 

На конференції "Сїльського Господаря" з президентом "Краєвої Централї для господарської відбудови Галичини" інж. Артуром Гербстом при співучасти шефа рільничої Секції проф. д-ра Юлїяна Новака, відбутій дня 2. с. м., представлено з української сторони на основі господарського реферату інж. Юліяна Павликовського ряд господарських домагань українського рільництва.

 

Ті самі господарські домаганя представила Президія "Сїльського Господаря" також п. намісникови ґр. Гуйнови на конференції у Львові дня 35. с. р. і одержала запевненє основного прихильного розваженя з його сторони.

 

Основні точки загальних домагань такі:

 

З огляду на розміри шкід воєнних в Галичинї і з причини розширена терену, який потребує відбудови, при освободженю Східної Галичини, є конечною річю, щоби Президія Централї відбудови поробила енерґічні стараня у Центрального Правительства на виєднанє більших фондів на господарську відбудову краю, бо до теперішний буджет Централї відбудови являєть ся недостаточним навіть на відбудову теренів, ним обнятих.

 

Президія Централї повинна поробити заходи у компетентних чинників, щоби до переведеня відбудови рільництва покликані були головні рільничі корпорацію краю, а з'окрема Краєве Товариство господарське "Сїльський Господар" у Львові.

 

Відбудова рільничої продукції є одиноко тодї можлива, коли відбудовані будуть як найскорше селянські загороди, як конечні приналежности рільної господарки. З огляду на се є конечною річю, щоби будівельна Секція Централї прихильно відносила ся до інїціятиви пошкодованого населеня при відбудові і попирала само-відбудову пошкодованих, удїляючи їй без перепон повних субвенцій до висоти дїйсно на відбудови виложених коштів і доставляла їй будівельних матеріялів в натурі, лишаючи собі технїчну поміч. Стверджуєть ся, що будівельна Секція заощадить коштів відбудови прихильним і горожанським підпиранєм самовідбудови та приспішить значно повну відбудову краю. Якщо будівельні Експозитури у власнім зарядї відбудовують селянські загороди, то повинні увзгляднювати при їх будові клїматичні, господарські условини даної околицї і в тій цїли узгляднювати бажаня місцевого населеня, оперті на многолїтній господарській практицї.

 

З огляду на освободженє Східної Галичини є можлива й для скорого загосподарованя краю конечна як найскорша доцїльна репатріяція евакуованого населеня в цїли приверненя Східній Галичинї її рільничого населеня і збереженя його перед загибелю в бараках західних країв. Тому Президія Централї відбудови повинна виєднати у компетентних чинників скорий перевіз людий до їх селитьб, зглядно до громад приналежности, щоби дати евакуованому населеню можність вcкopi занятись відбудовою господарств і постарати ся, щоби людий перевезено добре одїтих і обутих з забезпеченєм поживи як на час перевозу, так і на перший час побуту в їх громади та доставити їм конечно потрібну готівку у формі одноразової відправи при зношеню евакуаційного додатку.

 

Скорому загосподарованю краю пособить звільнюванє самостійних господарів від війскової служби, бодай тих, які не є здібні до служби на фронтї, і всїх тих, котрих господарства, знищені війною, вимагають відбудови зглядно упорядкованя господарських відносин на місци.

 

Підкріпостні терени, знищені задля стратеґічних цїлий, а також терени безпосередних операцій воєнних, повинні найти в Централї відбудови спеціяльну поміч що до господарської їх відбудови, а з'окрема що до комасації, реґуляції і самої технїчної відбудови загород.

 

Що-до відбудови рільництва поставлено такі домаганя:

 

В ціли віднови мертвого господарського інвентаря повинна Президія Централї, узгляднивши, що більша посїлість в минувших лїтах покористала ся фондом висше 10,000 000 К. на віднову рільничих машин і більших знарядів господарських, звернути теперішні фонди на сю цїль призначені в буджетї рільничої секції (4,300.000 К. і 2,800.000 К.) на віднову мертвого інвентаря селян, а також поручити будівельним Експозитурам, щоби з рубрики буджетової 5,000.000 К., призначених на обнову хатної обстанови, домашних статків і дрібного господарського знаряду прихильно трактували селян в їх змаганях до віднови мертвого інвентаря. Віднова мертвого інвентаря селянських господарств, знищених війною, має наступити по думцї ухвал плєнарного засїданя Прибічної Ради Централї відбудови вповнї безплатно.

 

Президія Централї відбудови повинна поробити заходи у компетентних чинників, щоби до лїцитацій, уряджуваних війсковими властями, на річи, які можуть мати приміненє в селянськім господарстві, допускані були виключно рільники з усуненєм спекулянтів.

 

Президія Централї повинна в дусї предложень "Сїльського Господаря" усунути нерівномірність в роздїлї континґенту штучних погноїв та забезпечити українському рільництву справедливе партиципованє в галицькім континґентї. Дотеперішне партиципованє в томасівцї у висотї 9% не стоїть в нїякім відношеню до запотребованя українського рільництва.

 

"Сїльський Господар" констатує, що заходи його в цїли позисканя придїлу насїнь наших ростин (з виїмком конюшини) і насїнь на зелені погної не увінчались успіхом; насїня сї придїлено причин рільничим корпораціям в краю і ц. і к Районовим Командам, що спричинило, що українське хлїборобство не могло в повнї з них скористати. З огляду на те, що в сегорічнім буджетї на закупно сих насїнь поставлена квота 1,000.000 К., повинна Президія Централї признати "Сїльському Господареви" відповідну квоту на закупно сих насїнь прямо, або придїлити йому відповідну скількість закуплених Централею відбудови насінь в натурі на основі порозуміня з Товариством.

 

З огляду на се, що на фабрику штучних погноїв (азотану амону) в Борах одержала Централя відбудови дальший мілїон з публичних фондів, повинна Президія Централї відбудови зберігти для української корпорації рільничої "Сїльський Господар" місце в дирекції сєї фабрики і в порозуміню з "Сїльським Господарем" усталити ключ побору, випродукованого в нїй амонового азотану для сього Товариства.

 

Дотеперішний придїл потягової худоби (коний закуплених на Угорщинї, вибракованих війскових коний зі шпиталїв і потягових волів) майже не дотикає українських рільників. Передача придїлу потягової худоби ц. і к. Районовим Командам вкорочує права рільничих корпорацій і є некорисною для селянської посїлости, так як Районові Команди займають ся в першій мірі великою власністю. Видаваний матеріял виходить нераз з війскових шпиталїв невилїчений з пошесних недуг (сверб). В цїли рівномірного роздїлу тягла – повинна Президія подбати щоби всї згадані катеґорії потягових звірят, а з окрема воли, маючі бути закуплені в Сербії, передано галицьким господарствам після ключа передвоєнного стану посїданя потягових звірят (селяни працюють виключно звірятами, більша власність переважно моторами) через зглядно при співучасти головних рільничих корпорацій.

 

В цїли запевненя достаточної скількости робочих рук конечними є обильнїйші відпустки рільників на час управних і жнивних робіт і тут являєть ся конечним розпорядок ц. к. намісництва до ц. к. староств, щоби поданя, внесені урядами громадськими о відпустки, староства трактували прихильно без проволоки.

 

Дотеперішні цїни рільних робіт по повітах є староствами довільно і дуже нерівномірно наложені. З покликом на конференції "Сїльського Господаря" з п. Намісником в дни 26. марта 1917 р. і нa ухвалу Прибічної Ради Централї відбудови "Сїльський Господар" домагаєть ся, щоби Президія Централї в цїли охорони рільничого населеня перед визиском, зарядила безпроволочно провіренє повітових цїнників на рільні роботи окремою комісією, зложеною з членів Прибічної Ради рільничої Секції Централї відбудови.

 

Урядові ствердженим фактом є, що комісіонери Воєнного Заведеня для обороту збіжем допускали ся надужить при доставі насїнного збіжа селянам, числячи за нього надмірно високі цїни, які перевисшали з правила цїни збіжа ориґінального. Щоби сьому запобігти, конечною річю є, уможливити головним рільничим корпораціям набутє від Воєнного Заведеня для обороту збіжем відповідну скількість насїня збіж до безпосередного роздїлу його між потребуючих селян. В сїм напрямі внесено відповідні представленя зі сторони "Сїльського Господаря" до Воєнного Заведеня для обороту збіжєм Філїї в Кракові і ц. к. Уряду господарського (реферат Вп. радника намісництва Івана Машковского). До усуненя недомагань при доставі насїня причинило би се повне заступленє приватних комісіонерів викупна збіжа рільничими корпораціями і їх підорґанїзаціями з застереженєм для кождої орґанїзації терену її дїланя.

 

[Дїло, 21.08.1917]

 

II.

 

З огляду на лихий вислїд жнив вибиранє континґенту збіжа на вивіз з Галичини являєть ся загроженєм краєвої апровізації. Пересуванє випродукованого збіжа в границях самої Галичини повинно оперти ся на одноразовій реквізиції тим більше, що на основі переведеної тепер ц. к. Урядом виживленя статистики рільничої продукції, означенє надвишок в поодиноких громадах буде можна відразу усталити. Реквізиції насїнного збіжа, заряджені тамтого року, унеможливлюють повну управу рілї, родять знеохоту до продукції і потягають щораз нові трудности апровізаційні.

 

Анальоґічно до акції піднесеня управи картофель в Галичинї, заінїціованої Централею відбудови удїленєм ц. к. Товариству рільничому в Кракові субвенції на закупно ориґінальних сорт картофель, виплеканих в заведеню Генриха Долковського і Сина в Новім селї, і на перепродаж сих картофель по знижених цїнах галицьким рільникам, "Сїльський Господар" домагаєть ся, щоби Президія Централї удїлила йому субвенції що-найменше в тій самій висотї на закупно ориґінальних насїнь жита і пшеницї у годівельників в Галичинї і в краях Судетських, в цїли дальшого веденя передвоєнної акції "Сїльського Господаря" в напрямі поширеня лїпших відмін збіж між галицьким селянством.

 

"Сїльський Господар" домагаєть ся, щоби Президія зарадила придїл субвенціонованих Централею відбудови насїнь, пашних ростин, як вики, сераделї і т. д., а також волокнистих, як конопель і лену для Товариства на рівнї з иншими корпораціями краю. В минулій кампанії не одержав "Сїльський Господар" від Централї відбудови ніякого придїлу.

 

"Сїльський Господар" стверджує, що признаних на відбудову садівництва і городництва 500.000 К. не відповідає зовсїм потребам, викликаним воєнним знищенєм, і не покриваєть ся зі сумою на цїль Прибічної Ради Централї ухваленою (500.000 К. супроти 1,500.000 К. подібно як квота 2,800.000 К. на менші рільничі машини і знаради супроти ухвали 6,000.000 К.). "Сїльський Господар" вимагає, щоби Президія Централї прискорила прихильне полагодженє предложень його, обнятих меморіялом про відбудову городництва і садівництва, внесеного до Централї в мартї сего року і зарядила виасиґнованє Товариству фондів на сю цїль потрібних.

 

Задля піднесеня управи волокнистих ростин просить "Сїльський Господар" о виділенє з фондів на сю цїль призначених квоти 100.000 К, до розпорядимости Товариства в цїли дальшого веденя пропаґанди управи волокнистих ростин, яку до тепер вело Товариство з власних фондів, і на введенє в житє спілок для управи і виправи лену, поки що такої спілки в Дрогобичи. Детайлїчну проґраму ужитя сих фондів предложить Товариство в найблизшім часї.

 

Президія Централї повинна подбати, щоби з фонду, призначеного на відбудову (закультивоване) лїсїв, закультивовані були рівнож громадські і ерекціональні лїси.

 

З огляду на се, що домашні звірята становили головний добуток селянських господарств в Галичинї, а з'окрема українського селянства Східної Галичини і з огляду на се, що західне галицьке селянство є вже в посїданю рогатої худоби в численнім станї, рівним станови з перед війни, а селянство Східної Галичини поносить до тепер головні шкоди в годівельнім господарстві, слушною річю є, щоби фонди, призначені на репекорацію краю, звернені були головно і в першій мірі на відбудову селянського годівельного господарства в східній Галичинї. "Сїльський Господар", ведучи дотепер з припорученя Центрального Правительства акцію підготовну до годівлї (ветеринарійні курси, популярні видавництва з области годівлї худоби, досвідові поля з управою пашних ростин, популярні виклади, основуванє і фаховий провід годівельних спілок рогатої худоби, спілок для контролї молочности, стацій бугаїв і кнурів, зародових хлївень з власних фондів і будову взірцевих стаєн під своїм технїчним проводом і матеріяльній помочи) готове є при помочи своїх фахових секцій і цїлої орґанїзації взяти участь в акції відбудови годівлї худоби, веденої Центра лею відбудови.

 

Що-до проєктованого Централею відбудови імпорту голяндських коров, то з огляду на трудности аклїматизації сеї раси в Галичинї заявляє "Сїльський Господар", що акції сеї не можна уважати за акцію віднови годївлї рогатої худоби в краю, а з'окрема селянської годівлї, а, о скільки вона мала би бути ведена, вносить, щоби ведено єї з фондів окремих, евентуально при помочи кредитів Галицького Воєнного Заведеня кредитового, а не з фондів Централї відбудови в буджетї на ту цїль признаних.

 

В цїли введеня акції годівлї рогатої худоби в Галичинї на раціональний шлях, являєть ся конечною фахова ревізія дотеперішної годівельної проґрами, принятої Краєвим Видїлом що до рогатої худоби з рівночасним обезпеченєм участи в годівельній акції у східній Галичинї для краєвого Товариства господарського "Сїльський Господар" у Львові на рівні з. ц. к. Гал. Товариством господарським.

 

Участь українського хлїборобства в станї посїданя головних домашних звірят, котра то участь повинна бути основою участи українського хлїборобства у фондах на репекорацію призначених, а Товариства "Сїльський Господар", як головної корпорації українського рільництва, в акціях, які Централя відбудови на основі сих фондів буде вести, представляєть ся ось як на основі статистики з р. 1910:

 

A) Рогатої худоби мали українські хлїбороби у східній Галичинї 82.5 проц., польське селянство около 5 проц., а більша власність 12.5 проц. отже українське селянство східної Галичини мало майже в пятеро тільки рогатої худоби, як більша власність разом з польською селянською меншістю і посїдачами инших народностий.

 

Б) Що до коний, то процентовий удїл великої власности в загальнім станї коний східної Галичини виносив округло 146 проценту, удїл дрібної посїлости 85.4 проц., иншими словами східно галицьке селянство плекало окого 6/7, більша власність 1/7 зі загального числа коний східної Галичини.

 

B) Безрог плекала більша власність 5.14 проц., або 1/20 часть скількости безрог годованих у східній Галичинї, так що на селянську посїлїсть припадало 94.86 проц., або 19/30. З сего треба відчислити около 10 проц. як власність малої селянської польської посїлости.

 

Г) У східній Галичинї посїдала більша власність 2.77 проц. овець або кругло 1/36 часть, так що 35/36 плекало східно-галицьке селянство і то головно українське населенє східно-галицьких гірських повітів.

 

Д) Східно-галицька більша посїлість посїдала 5.12 проц. кіз плеканих у східній Галичинї або звиж 1/20 часть. Решту кіз плекали переважно робітничі і міщанські господарства і селянство.

 

Е) Що-до домашної птицї, то і ся була плекана головно з українських повітах східної Галичини при малій участи великої посїлости.

 

До 300.000 штук дробу плекають повіти Рогатин і Бучач, звиж 250.000 штук Тернопіль і Товмач, а звиш 300.000 штук повіти Коломия, Станиславів, Львів, Бережани, Підгайцї, Борщів, Голоденка і Снятин.

 

У західній Галичинї лиш один повіт Ряшів має більше як 200.000 штук дробу.

 

Є) З кінцем 1910 р. посїдала східна Галичина 7 разів більше пнїв нїж західна.

 

Велика посїлість східної Галичини посїдала 5.24 проц. або около 1/19 загального числа пнїв східної Галичини, а галицьке селянство 13/19.

 

Що до годівлї коний Галичина оставши з 905.000 штук наслїдком воєнних реквізицій при 185.000 штук найгіршого матеріялу, не має нїякого селєкційного матеріялу для годівлї. "Сїльський Господар" констатує, що придїл жеребних клячий війскових на приховок лошат є для укpaїнськoго хлїборобства мінїмальний. Лошата зі збірних кінських cтаниць закуповують західно-австрійські краї. Централя відбудови повинна поробити заходи у компетентних чинників, щоби у всякім придїлї війскових коний партиципувала Галичина, а з окрема українське селянство, в процентовім відношеню до числа коний відданих до війскового ужитку, а при демобілїзації у відношеню до страт в станї коний, які понесла Галичина, а з окрема українське селянство в наслїдок воєнних шкід.

 

В цїли попираня істнуючих селянських годівельних спілок, стацій бугаїв і кнурів і зapoдових хлївень "Сїльський Господар" домагаєть ся, щоби Президія Централї з квоти 1.000.000 кор., призначеної на закупно ядерних паш для розплодових звірят видїлити на таку цїль половину сеї квоти і обернути її на сю цїль при участи Сїльського Господаря.

 

В справі худоби евакуованих:

 

а) З огляду на увільненє східної Галичини належить надїяти ся, що в найкоротшім часї наступить повна репатріяція евакуованого населеня. Сїльський Господар просить, щоби рівночасно з репатріяцією населеня був переведений також перевіз худоби евакуованої, як остаючий в посїданю самої людности, так і остаючий в перехованю з рамени правительства.

 

б) Ся часть евакуованого селянства, яка в наслїдок евакуації з яких небудь, від неї независимих, причин худобу стратила, повинна одержати худобу in nаturа в місце худоби пропавшої (як худоби "нїчиєї" зареквірованої війском, згинувшої в часї транспорту) так щоби евакуоване населенє могло вернути на свої господарства з худобою, бо обнова рільного господарства без живого, потягового і доходовoгo інвентаря є немислима.

 

в) Згідно з заапробованим мінїстерством буджетом Централї відбудови Централя повинна перевезти як найскорше для властителїв виплати за передержанє худоби на евакуації (повні кошти зимівлї худоби і кошти найму пасовиска), так як з сього буджету заплатила вже висші наведені кошти Централя відбудови сим господарям, які передержували чужу худобу.

 

Сїльський Господар домагаєть ся, щоби репараційні варстати для машин і знарядів рільничих були закладені також в східній Галичинї і то при вихіснюваню місцевих ремісничих сил, які повинні бути на взір машинїстів павшально звільнені від війскової служби на час конечних репаратур.

 

Сїльський Господар домагаєть ся, щоби з фонду, призначеного на відбудову горалень, видїлити відповідно високу квоту на зорґанїзованє селянського рільничого промислу, спертого на перерібцї землеплодів, бо односторонне попиранє горальняного промислу не лежить в інтересї розвою прочих галузий рільничих промислів. Ужитє сеї вилученої квоти зволить Централя перевести при участи Сїльського Господаря.

 

Сїльський Господар констатує, що квота, признана на віднову молочарень, не стоїть в нїякім відношеню до зниженя молочарського промислу в краю і просить, щоби Президія Централї виєднала більші фонди, особливо на відбудову селянських молочарських спілок, які з окрема у східній части краю улягли великому знищеню. Поки що Сїльський Господар домагаєть ся видїленя з признаної вже квоти відповідних фондів на відбудову українських селянських спілок молочарських, обєднаних в краєвім Союзї господарсько-молочарських Спілок в Стрию після внесень сегож Союза.

 

Сїльський Господар піддержує в цїлій основі внесеня Краєвого Союза господарсько-торговельних Спілок, предложені Централї відбудови що до попираня орґанїзацій господарсько-торговельних і щодо будови маґазинів для сих орґанїзацій відповідно до рубрих буджетових §3, буква г і ґ.

 

[Дїло, 22.08.1917]

22.08.1917