Уродини цїсаря Карла.

Львів, 16 серпня 1917
Завтра, коли се число буде в руках наших читачів, обходить цїсар Карло свої уродини — перші від хвилї вступленя на престол сеї монархії.
Чого в сей день можна — поза самозромілими, чисто людськими бажанями здоровля і віку — побажати новому держителеви престола старої держави?
Зміст бажань диктують нашому громадянинови самі відносини.
Ми глядимо на все те, що кождого дня дїєть ся в сїй державі з нашим народом на його рідній, прадїдній землї, — що дїєть ся з його мовою, з його національними правами. Глядимо на сю "нашу не-свою" землю, стежимо за плянами, які що до полїтичної й національної будучности сeї землї мріють ся в замислах історичного недруга нашого — тай із здавленим болем і негодованєм грудий видираєть ся нам могуча жадоба:
Визволити себе і свою землю! Зажити свобідним національним житєм у своїй країнї!
Коли отже цїсареви Карлови український громадянин Східної Галичини має що бажати в днї уродин, то пoчуванє се висловлюєть ся в бажаню, щоб молодий цїсар знайшов у собі міць і рішучість, аби покласти край дотеперішним відносинам у нашій країнї тай щоб від володїня цїсаря Карла датувала ся епоха Нової Австрії — держави вільних народів.
Нехай подув свободи дихне в замертвілу під польським самовладством українську Східну Галичину! Нехай український коронний край знайде місце в сїмї всїх наших національних країв коронних!
Таке найщирійше бажанє мілїонів українських горожан Австрії в днї свята цїсарських уродин.

17.08.1917

До теми