Домаганє українського духовенства.
Православний священик Українець о. Coколовський помістив у "Новій Радї" з 2. липня ось яку статю під наг. "Видатний ювилей":
В 1915 роцї Київська Духовна Академія і Братський монастир мали справляти свій трьохсотлїтний ювилей. Алеж через війну те свято відкладено до красшого часу.
Здаєть ся, що такий час тепер приспів: Україна вертає собі історичні права на свою національну волю, а тут і академії, до річи згадати, що і вона триста років назад, разом з Братським монастирем, народилась як раз для боротьби за самостійність української народности та її віри.
І після ще довго-довго доля сеї школи й Братства тїсно єднались з дїяльністю славних борцїв за вільну Україну.
Ось перед нашими очима встає гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний: зо всїм війском запорожським записуєть ся він в братчики; на папері його імя, а в Братстві його душа: він щирий титан монастира, він будує тут пeршy деревляну церкву (1620 р.). А як польський король Жигмунд III привернув у латинську віру мало не всїх наших архиєреїв, Сагайдачний благає подорожного Єрусалимського патріярха Феофана поставити православних епископів для нашого краю. І ось пізно в ночи козаки обступають Братський монастир для охорони, а патріярх тихенько ставить нам архиєреїв. Не дарма ж і прах сего великого чоловіка — гетьмама Сагайдачного і досї покоїть ся на цвинтарі Братського монастиря, а в ризницї є подарований від нього хрест із срібла з написом.
Потім славний гетьман Богдан Хмельницький, дарує Братству землї (1651 р.), "бо в сїм монастирі, щодекно за нас і за все війско запорожське віддасть ся хвала Божа".
А хтож се поставив теперішну камяну церкву й старий корпус для Академії? Та той же сїромаха, котрого імя стало страшним, кого по всїх соборах проклинали як зрадника і бунтаря, то б то гетьман Іван Мазепа (1693 р.), — "строїтель і благодїтель святої обителї сея..."
Отже, коли висша духовна школа — Академія, монастирське Братство й український нарід так звязані в своїй долї, то чогож досї "своя своїх не пізнають", чого Академія, Братство з монастирем не простягнуть руку народови для спільної роботи?
Щож вони тепер можуть зробити? А ось що:
1. Треба зєднати свято трьохсотлїття Академії і Братського монастиря з відродженєм України.
2. Вчена колєґія професорів Академії повинна взяти вирішеня питаня про автокефалію українскої церкви, про українізацію духовних шкіл і наук, орґанїзацію всеукраїнського церковного з’їзду, — словом принципіяльне кермуваннє перебудовою нашої церкви.
3. Поруч з тим треба орґанїзувати духовно студенську українську спілку, котра буде вести такі самі гуртуваня по всїх духовних школах краю.
4. Богоявленське Братство повинно відкрити по всїй Україні свої віддїли, справляти, друкувати й розсилати народні книжки і листки для полїтичної, національної й релїґійно моральної просвіти народа, учиняти збираня гроший в національний фонд, правити практичною дїяльністю духовенства.
5. Братський монастир, куди широку приходять маси прочан, мусить справляти всенародні богомоленя, хрестні ходи, церковні промови і роздачу народу книжок і листків.
6. Четверту школу прапорщиків, що тепер займає помешканя Академії, укомплєктувати самими тільки Українцями.
Священик К. Соколовський.
