Справа тучапска живо заинтересувала весь загал, хоч, на жаль, доси ще не пояснена всесторонно, хотяй послїдними днями кинено на цїлу справу більше світла оголошенєм в ґазетах заявлень від поодиноких осіб, интересованих в тій справі. До публичної дискусії в ґазетах дав почин о. Барнович, оголосивши в "Галицкій Руси" стан цїлої справи; до того першого заявленя долучилось письмо тучапских селян Андрія Дуди і Томи Янкевича поміщене в Gaz. Narodow-ій — а тепер відозвав ся вже і сам дїдич Тучап, п. Едвард Мицевскій, надіславши до Czas-y таке письмо:
"З немалим зачудуванєм вичитав я в Czas-ї з 10 с. м. зміст статьї о. Барновича з "Галицкої Руси", де обговорює ся так прикру справу спору обрядового, якій лучив ся в громадї тучапскій. О. Барнович висказує ся в тій статьї, що головним виновником тутешної подїї мене уважає.
"Помимо відрази до полєміки мушу відперти неслушне посудженє. Не до мене належить мішати ся в подібні справи церковні, тож стою на боцї, а в доказ сего розкажу що слїдує:
"Перед кількома тижднями приїхали до Тучап отцї крилошане греко кат. капітули з Перемишля, Литиньскій і Войтович; зволили також мене відвідати. Я дізнав ся, що цїлею их прогульки було розглянутись з близька справі виступленя членів тутешної громади з греко кат. обряду і яка властива причина сего незвичайного кроку. Заявили бажанє зійти ся з тутешними господарями, щоби розмовити ся; очевидно бажали дуже прикру справу полагодити в гідний спосіб, до чого мали порученє від Преосв. епископа Пелеша. Я спросив без проволоки селян, найзнатнїйших господарів. Було их з трицять. Отцї крилошане вийшли до них, я усунув ся. Конференція тревала досить довго. З одної сторони висказувано щиро свої жалї; отцї крилошане промавляли до их сердець, відтак вернули до мeнe і я почув, висказую щиро з великою приємностію, що відпоручники Преосв. епископа пересвідчили ся, що не було з якої небудь сторони нїяких намов, аґітацій, чужих впливів, щоби ввести стан річи, якій витворив ся, і лиш брак такту та невідповідне поведенє пароха суть причиною розстрою в громадї.
"Отцї крилошане порішили зложити найточнїйше справозданє Преосв. епископови, о се навіть я просив, бо не хотїв, щоби на нім небудь тяжіли якісь здогади. Я вдячний о. Барновичеви, що в згаданій статьї висказуєсь про мене додатно в иншім напрямі. Однак мушу заперечити, мов би тутешна церков здвигнулась лиш моїми средствами. Противно, цїла громада обох обрядів найревнїйше причиняла ся як фондами так і роботою, словом, сполученими силами нашої родини і громади тучапскої, а також Найяснїйшій монарх в своїй безграничній щедротї зволив причинити ся до коштів; тож відклонюю заслугу до котрої я не почуваю ся, а підношу згоду обох обрядів при бажаню, щоби церков збудувати. і се уважаю найлїпшим доказом згоди двох братних народностей, котрої навіть так прикрі подїї, як тутешні, не зможуть заколотити.
Ед. Мицевскій."
