В попереднім числї "Вістника" подали ми інформації про заходи до обєднання у Київі російських орґанїзацій з українськими. Ся справа перед приїздом до Київа мінїстрів Терещенка, Керенського й Церетелї йшла туго. Як вона тепер, по угодї, стоїть, не маємо ще певних відомостей. Але для історії сеї дуже важної справи подаємо тут ряд цїкавих голосів.
На засїданню Центральної Української Ради з дня 10 липня обговорювало ся питаннє про комісію для порозуміння української демократії з иншими демократіями, в звязку з запросинами прислати своїх представників від Центральної Ради. Ц. Р. по короткій дискусії ухвалила таку резолюцію, запропоновану І. Пугачом: "Вислухавши запрошення київських (російських) виконуючих комітетів у справі орґанїзації комісії для порозуміння з національними меншостями та признаючи таке порозуміннє дуже бажаним в найблизшім часї, Центральна Рада доручує ту справу ґенеральному секретареви в міжнаціональних справах".
"Рѣчь" з дня 15/VII доносить за "Р. С.", що заходи Центральної Української Ради прийти до згоди з представниками демократій инших націй для утворення спільного краєвого орґану скінчили ся невдачею длятого, що Рада хоче цїлком підчинити собі загально-російські орґанїзації. Не-Українцям може бути дана в сїм орґанї лише 1/4 мандатів. Представники неукраїнської демократії настоюють на тім, щоб будучий краєвий орґан функціонував як орґан тимчасового правительства.
Ся відомість відносить ся до часу кілька днїв назад від дня 15/VII.
Про плян порозуміння знаходимо цїкаві інформації в "Новій Радї" з дня 14/VII, себто в часї побуту у Київі мінїстрів. Читаємо тут:
"Потребу порозуміння розуміють обидві сторони, прагнуть його й, хоч може поволї, йдуть до нього. Останнїми днями висунуто вже конкретні пляни такого порозуміння.
"Саме було два пляни. Один, що висувають заступники неукраїнських орґанїзацій, зводить ся до того, щоб створити новий краєвий орґан, у якому знайшли-б заступництво усї місцеві орґанїзації з відповідною участю від Центральної Ради. Другий, що виходить з українських кругів, полягає в тім, щоб нового орґану не творити, а реформувати Ц. Р., давши в нїй відповідне заступництво неукраїнським орґанїзаціям. Рівняючи сї два проєкти, не можемо не дати переваги останньому з мотивів чисто обєктивної природи.
"Дїло в тім, що Центральна Рада здобула вже собі серед мас на Українї широку популярність і має певний авторитет серед більшости місцевої людности, себто серед Українцїв. Хочби як був зручно й добре складений новий орґан, йому довело ся-б ще завойовувати собі популярність і довірє, і хто знає, чи се йому пощастило-б, і не відомо, чи хутко. А тимчасом ми живемо під таку гарячу пору, коли треба працювати над орґанїзацією краю зараз, не відкладаючи може нї на один день. До тогож, хочби й був утворений новий орґан, Центральна Рада не може бути просто розпущена, бо складав її цїлий ряд національних зїздів, як перший національний, селянський та військовий, і щоб розпустити її, треба-б постанови таких само авторитетних зібрань, як ті зїзди. Отже Центральна Рада все одно істнувала-б, і знов було-б два паралельних краєвих орґани, себто те саме роздвоюваннє, що даєть ся в знаки й тепер. А се кінець кінцем звело-б нїнащо й саме порозуміннє.
"Отже Центральна Рада мусить лишити ся. Але вона має поповнити свій склад новими елєментами, себто заступниками від тих національних меншостей та орґанїзацій, які досї стояли осторонь від українського життя. Се справа вже чисто технїчного порозуміння, але все-таки на практицї вона стрічає чималї трудности, які треба полагодити. Насамперед щодо числа нових членів, то тут маємо з одного боку проєкт Ц. Р., що дає їм 30 проц. місць, а з другого — домаганнє неукраїнських орґанїзацій, що се число побільшують до 50 проц. Не торкаючись основ такого збільшення, можемо зауважити, що воно могло-б причинитися до зменшення авторитету самої Центральної Ради серед селянської людности. Се в меншій мірі значило-б те саме, що й утвореннє нового орґану. Не визначаючи певного числа нових мандатів, скажемо тільки, що реформу треба провести по змозї так, щоб вона не дуже все-таки міняла первісний склад і через те не втратила своєї авторитетности.
"В усякім разї знов кажемо, се вже справа технїчна й на нїй сяк чи так обидві сторони певне погодять ся. А надто що в розмовах про се беруть участь такі популярні й поважні люде, як мінїстри-соцїялїсти Церетелї та Керенський. Треба сподївати ся, що сим разом порозуміннє дійде вже до щасливого кінця".
