Намісник ҐГ Гуйн приїхав дня 9. с. м. до Львова в товаристві адютанта ґр. Шафґотша і повітового комісаря д-ра Галушка. Відси виїзджає намісник в подорож самоходом до відбитих місцевостий. В тій подорожі супроводжати будуть намісника управитель Централї для відбудови Гербеґ і управитель будівельної секції то ж Централї радник дв. Інґарден.
Побір нафти. Управа міста подає до відома що всї лєґітимації на побір нафти, видані бюром у виїмкових случаях, треба по думцї виданого розпорядку реалїзувати в складах П. Піляцїнського при вул. Сапіги ч. 79, Сядецких ч. 9, Городецькій ч. 149 і Шептицьких ч. 25.
Огнї. Дня 25 мая с. р. повстав в Дїдушицях малих, пов. Стрий страшний огонь, який спричинили малї дїти, полишені без нїякого догляду. Жертвою його упало 48 селянських загород, з яких 38 було обезпечених в "Днїстрі", 5 в Товаристві краківськім, а прочі не були обезпечені. Задля браку людий і пожарних прирядів ратунок був неможливим, і коли би не те, що майже всї селяни були обезпечені, були би погорільцї остали круглими жебраками. Саме Товариство "Днїстер" виплатило 36 відшкодовань на 33.495 К., а тілько двом погорільцям, які не заплатили премії, виплату відшкодовань відмовило. Се ще один доказ, що Товариства обезпечень і в часї війни виплачують відшкодованя за нормальні шкоди, коли лиш обезпеченцї заплатили премію, натомість не платять і не можуть платити відшкодовань тим, що премій не хотять платити. В теперішнім часї, коли задля браку мущин цїла оставша в селї людність занята роботами на полях, треба класти велику вагу на те, щоби малї дїти не оставали без догляду, і в тім зглядї повинні наші свідомі громадяни закладати по селах захоронки, які мали би за задачу під доглядом одної або двох старших а неспосібних до тяжких робіт жінок гуртувати оставші без догляду дїти в цїли спільних розривок і забав.
За українську Холмщину. КИЇВ, 2. липня 1917 "Нова Рада" в ч. 66 подає такий комунїкат:
Ми низше підписані втїкачі Холмської ґубернїї, проживаючи в Полтаві та її найблизших селах, зібрали ся в кількости 55 чоловік, обговорили cвoє сучасне становище і справу національного cамoвизначеня в вільній демократичній Росії, і одноголосно постановили:
1) Всїма дозволеними засобами домагати ся від тимчасового російського уряду, щоби наша Холмщина, як частина колишнього Галицько-Волинського князївства, яке складало колись частину єдиної матері України, як земля з українським народом, котрий не зважаючи на те, що на протязї кількох столїть богато терпів кривд спеpшу від своїх сусїдів Поляків, а потім від цїлої системи руссифікаторських заходів представників бувшого російського уряду, всеж таки зумів зберегти своє національне українське обличє, по скінченю війни була прилучена до рідної нам по мові, звичаям, вірі Українї, щоби нї в якім разї не залишати її під чужою нам по культурі Польщею: тільки в сполученю з Україною, тільки в супроводї за Київською Центральною Радою і в межах держави Російської ми збудуємо своє майбутне житє, майбутне щастя.
2) В працї лїквідаційної комісії по справам Царства Польського повинні брати участь представники Холмщини; вибираємо для сього п. Вітошинського, який зapaз проживає в Москві в Комітетї по дїлам Холмщини.
3) До Установчих Зборів також повинні бути допущені представники від населеня холмської ґубернїї.
4) По скінченій війнї всїм холмським людям повинно дати змогу вернути ся на старі місця і відновити свої зруйновані господарства.
5) Землю в Холмщинї треба передати працючому корінному населеню без ріжницї віри на умовах, які вироблять Установчі Збори.
