Після занятя Городенки австро-угорськими і нїмецькими війсками пос. Окуневський, який перебував там під ту пору, приїхав до Відня. Про свій побут в Росії оповідав пос. Окуневський ось що: Коли Росіяни заняли Городенку, я оставав через якийсь час в спокою на місци. Що йно кілька тижнїв пізнїйше, коли я станув в оборонї одного з горожан, якого жовнїри били кольбами, мене поставлено під полїтичний дозір, а oпісля як заложника вивезено до Залїщик, відти до Чорткова. Тут мене на інтервенцію одного із знакомих офіцирів увільнено під тою умовою, що я виїду до Львова, чому я повинував ся. Та зі Львова неможливо було менї дістати ся до Відня і тому я виїхав до Київа, відки сподївав ся скорше вернути домів. Однак замість дозволу на виїзд за границю я одержав приказ виїхати у волжську область. Завдяки зичливости моїх приятелїв менї удалось заховати ся в Київі. Щоби заробити на удержанє своє і родини я працював спершу як книговодчик. Побираючи місячно 85 рублїв платнї а опісля, скінчивши молочарський курс, став працювати в робітнї масла за 150 рублів місячно. Після революції в Київі місто стало українїзувати ся з кождим днем що раз більше. Спершу на українських вічах важко приходило ся бесїдникам говорити по українськи, опісля вже і в трамваях прислуга стала говорити виключно по українськи. На Українї повстали два напрями: один репрезентований проф. Грушевським, який заявляєть ся за федерацією і злукою України з Росією, а другий з Антоновичем на чолї, який є за самостійністю України. Після вибуху революції я покористував ся першою нагодою, щоби вернути до Городенки, що менї повело ся. Тут урядував повітовий комісар Українець; в урядї і в школї панувала українська мова. Підчас російського відвороту я схоронив ся до церкви; коли вернув до своєї хати не застав там нїчого крім хатної обстанови. Маю тільки те, що на собі; та тїшу ся, що вкінци я між своїми другами і здоров.
10.08.1917