Сими днями появилось справозданє краєвої ради санітарної про відносини санітарні за 1890 р. Справозданє виготовлене протомедиком д-ром Іосифом Меруновичем на основі урядових рапортів лїкарів повітових а доповнив єго статистичними датами д-р Зд. Ляхович, старшій урядник бюра санітарного при львівскім намістництві.
В 1890 р. померло в Галичинї 208.654 людей. Дїтей неживих уродило ся 7569. Тож властива страта в людях виносить 216.223, що порівнявши з загальним числом населеня 6,607.816 представляє відношенє 33.7 на тисяч. Пересїчна смертність при звичайних условіях, с. є. в лїтах без більших пошестей, виносить у нас 31 до 36 на тисяч. В послїднім десятилїтю (1880—1890) найвисша смертність показала ся в 1882 р. 36.6, найнизша в 1889 р. 30.8 на тисяч. Сї числа стоять в тїсній звязи з урожаєм. Лїпшій урожай — менша смертність, противно: гіршій урожай, гірше відживленє мас населеня, меншій відпір в недугах і більша смертність.
Взагалї смертність в Галичинї єсть непропорціонально велика, а се найлїпше знати з порівнані з иншими краями европейскими. Нормальною стопою смертности в Европі уважає ся 22 на тисяч. Єсли отже почислимо як найуміреннїйше, то се значить, що в Галичинї умирає більше о 10 процент на тисяч як в инших краях, а знаючи що тисячна часть населеня Галичини виносить 6.608 осіб, то побачимо що в Галичинї умирає що року 60—70.000 людей більше анїж денебудь инде, більше анїж повинно умирати.
Найвисші числа смертности припадають на дїтей на недуги заразливі. Дїтей низше 5 лїт померло в 1890 р. 116.813 або 55% всїх померших осіб.
Після виказів о родах смерти померло в тім роцї: на недуги заразливі 62.585 осіб або 9.06 на тисяч населеня — з браку жизненних сил 38.271 (5.79), на запаленя проводів віддихових 24.697 (3.74), на сухоти легких 23.059 (3.46), на катар кишок 4.813 (0.75), на удар 2.476 (0.37), на рака 1.486 (0.22), на скаженину 32, на старечу неміч 14.769 (2.23), на всякі инші недуги 34.471 (5.21).
Взагалї померло природною смертію 206.659 осіб або 31.27 на тисяч, а наглою смертію 1.995 або 0.30 на тисяч.
Найгірші відносини санітарні в повітах Рудки і Городок, бо в першім з них смертність в 1890 р. виносила 45 а в другім 45.3 на тисяч. По них з числом смертности 35.5—39.5 йдуть повіти: Самбір, Яворів, Дрогобич, місто Краків, Стрий, Борщів, Мостиска, Чешанів, Чортків, повіти львівскій і Товмач. Найменша смертність в пoвiтax Тарнобжескім 26.4, грибівскім 25.7, новоторгскім 23.7 на тисяч. Як бачимо, повіти з населенєм руским стоять на першім місци що-до лихих відносин санітарних.
Число померших в Галичинї в наслїдок недуг заразливих так представляє ся :
На коклюш умерло в Галичинї в 1890 р. взагалї 18.016, на діфтерію 13.165, на червінку 8.865, на кір 7.637, на тиф 6.546, на скарлятину 6.483, на віспу 1.816, на холєрину 57 осіб.
Тиф, коклюш і діфтерія забрали в десятилїтю (1880—1890) понад 360.000 людей; на червінку умирає в самій Галичинї що року стілько людей, скілько у всїх краях коронних Австрії разом, тож в справозданю ради санітарної називаєсь єї "спеціяльною недугою" Галичини.
На инфлюенцу нездужало в 1890 р. в 457 міcцeвocтяx з населенєм 897.322 осіб 38.989, а з того померло 531 або 1.3%. Найбільше була розширена та недуга в ланьцутскім повітї.
За 1995 cлyчaїв наглої смерти в 1890 р. припадає на случайні ушкодженя 1205, на самоубійства 561, на убійства і морди 181 а в 48 случаях не можна було розслїдити причини смерти. В бійках погибло 140 осіб: 117 мужчин і 23 женщин. Самоубійники переважно топлять ся або вішають ся. Именно утопило ся 179 мужчин, 62 женщин, повісило ся 161 мужчин і 28 женщин. У Львові лучило ся в 1890 р. 42 самовбійств а з того 27 через застріленє; в Кракові 19 самовбійств а через застріленє 11.
Повисші числа доказують наглядно, що Галичина під взглядом санітарним стоїть як найгірше та що много а много треба робити на тім поли. Длятого цїлком справедливо надходяча пошесть холєри могла викликати у центрального правительства сильне занепокоєнє, а в наслїдок того і відповідні розпорядженя, котрі на першій погляд могли видаватись притиком для галицких властей правительственних і автономічних.
