Bідень, 8. серпня 1917.
Відповідь, яку вислав іменований новим цїсарем директор кабінетової канцелярії д-р Польцер на телєґраму президії У. П. Р. в справі охорони української людности відбитих областий Подїля, є одною з познак, що настають нові часи також у сїй державі, а в її границях навіть для української Східної Галичини — тої найбільш упослїдженої давним режимом австрійської области. З національного українського й чисто людського становища треба привитати постанову монарха покласти край дотеперішному поведеню властий з українською людністю.
Завдяки великодушному рішеню молодого цїсаря повинен настати тепер конець сьому періодови мучеництва нашого народу. Сповістило українську суспільність про се подане нами вчора письмо директора цїсарської канцелярії кабінетової, письмо, яке перейде до історії як рідкий документ людяности в сих страшенних, нелюдських часах.
Та письмо се говорить тільки про охорону житя і здоровля людности, а мовчить про охорону добре набутих національних прав українського населеня, о яку теж звернуло ся українське заступництво з прошенєм до цїсаря. А охорони такої треба і то як найскорше. Ось що прим. пише нам очевидець, котрий мав нагоду тепер переїхати по відбитім українськім Подїлю:
"Бою ся, що до кількох днїв цвитуче Подїлє замінить ся на таку виснажену країну, як богато инших наших областий. Вже зачинають зникати всюди українські написи. Усувають вибрані за рос. часів українські ради громадські а привертають давних хрунів і жидів. Сьому можнаби зарадити лише сим способом, що до етапної служби покликано би Українцїв і до кождої дивізії придїлено-б офіцира Українця (до інтендантури), який переводив би реквізиції, не нарушуючи вимог людської і національної справедливости: се дасть ся осягнути, бо з початку війни нїмецька армія так робила і всюди були бодай наші підофіцири попридїлювані як мужі довіря чи товмачі. У нас товмачами самі жиди. Стрільцїв повинні рішучо ужити в цїли оборони населеня пред надужитями"...
Українське громаданство жде заради лихови.
