Добре відомо, що сміх має величезний оздоровчий ефект, який (завдяки звільненню репресивних емоцій) поширюється як на фізичне тіло, так і на психіку. Не дивно, що з початком німецько-радянської війни гумор і сміх перетворилися на один із засобів виживання в екстремальних умовах. Функції сміху в той час широко використовували й українські повстанці, й радянські партизани. Гумор став міцною пропагандистською зброєю для одних й інших.
Українські повстанці, окрім збройної боротьби, влучно «воювали» проти своїх ворогів сатирою – висміюючи порядки за Гітлера та Сталіна. Свій гумор упівці активно використовували як агітаційний матеріал серед селян і городян, поширюючи його у формі плакатів і листівок, супроводжуючи карикатурами на «вождів» і їх поплічників. «Корисним способом політичної пропаганди є гумористична преса, бо батіг сатири має великий вплив, – ішлося в одній із вказівок Проводу ОУН 1944 року. – Гумористичною пропагандою висміюємо противника…». У лютому 1943 року у середовищі націоналістів бандерівського крила починає виходити гумористично-сатирична газета «На злобу дня». На її сторінках розміщували анекдоти, сатиричні коломийки, вірші та пісні-пародії, спрямовані як проти нацистських окупантів, так і проти конкурентів із ОУН (Мельника).
Вершиною повстанської сатири був випуск журналу «Український перець», який виходив раз на рік із підпільної друкарні «Смерть гітлерівсько-сталінським катам». За його випуск і наповнення відповідав художник-графік Ніл Хасевич. В архівах зберігається лише три його числа – за 1943, 1944 і 1945 роки. Малюнки та карикатури перед оприлюдненням мали затверджувати провідники.
У 1-му числі за листопад 1943-го українські повстанці чітко окреслили завдання часопису в «Деклярації «Українського Перця» – збройна боротьба за незалежну Україну. Декларація була написана у жартівливій формі «козацьких листів», складалася з преамбули та трьох артикулів, кожен із яких мав конкретного адресата. Перший був адресований українському населенню, другий – Адольфу Гітлеру, третій – Йосифу Сталіну.
Звертаючись до мирного населення, повстанці в першому артикулі зазначали: «Та хай знають усі люди на Землі, всі боги на небі, всі чорти в пеклі, усе живе й мертве, старе й мале, сильне і немічне, все те, що здихає, що на світі вічне, що Я, Перець Український, всім перцям перець й запорізького перця син, ... схожу від сьогодні між люди і, насамперед, горе велике від мене всім тюхтіям-гречкосіям буде. Усяк, хто плаче, скиглить, просить, усяк, хто злодюгам хліб свій задарма виносить, усяк, хто свою потилицю у злості великій чуха, хто брехунів і шарлатанів, розвісивши вуха, слуха, хто чекає при березі з моря погоди, хто за овечою шкурою не бачить вовчої породи..., – від мене пощади нехай не чекає... Всю силу і їдкість перчину їм куди треба впихатиму, аби сучі діти хапали сокири, рогачі, вила і рублі, дишлі, люшні, ножі і дубові палиці, що під руки попало, бо пора за дармоїдів взятися саме настала. Пожену всіх на бій за волю, землю, владу і славу, за Велику Українську Самостійну Соборну Державу».
У 1943 році німці посилили кампанію примусового вивозу українців до Німеччині. Не бажаючі їхати до Райху, люди всілякими способами намагалися уникнути цього, вигадуючи всілякі захворювання. Повстанці відреагували на це жартами у журналі:
Лікар: Здоров?
Пацієнт: Та я ж наче зі всіма здоровався?
Лікар: Дурень! Серце болить?
Пацієнт: Та зараз ні, а як згадаю, що завтра в Германію, – кров’ю захлинається, болить.
Лікар? Гм. На шлунок не хворієте?
Пацієнт: Та сьогодні ні, а от в Германії напевно хворітиму.
Лікар: Те-е-ек. На що жалієтесь?
Пацієнт: На «гер-манію».
Лікар: Пішов геть! Хворий! Запишіть – «ідіот».
«Український перець» порівнював у сатиричній формі на своїх сторінках режими Сталіна і Гітлера: «За Сталіна в Україні був чистий рай, тільки той рай був спереду. Наприклад: райпартком, райвиконком, райзаготзерно, райенкеведе. А за Гітлера був рай на Україні, тільки рай ззаду, як от: швайнерай, молькерай, фляйшерай, поліцай зіхерай та інші „раї”».
Нацистська окупаційна влада у пропаганді значний акцент робила на створенні «Нової Європи» під керівництвом арійців. Цю безглузду тезу досить влучно розкривав повстанський анекдот «Свині новоєвропейської раси»:
Міняйло: Чи немає у вас, дядьку, сала?
Дядько: Нова Європа все забрала.
Міняйло: Та, може, в когось, є ще свині?
Дядько: Та є – такі, що беруть сало з скрині.
Міняйло: Я щось не чув про таку породу. Як звуться і де ви їх набрали?
Дядько: Та звуться «німці», а брать ми їх ніде не брали, чорти самі їх сюди притаскали.
Окрім висміювання гітлерівської «нової Європи» та сталінського «колгоспного раю», «Український перець» займався і контрпропагандою. От міністр закордонних справ УРСР Дмитро Мануїльський «виголосив на з'їзді учителів промову, в котрій сказав, що Бандеру німці арештували «на власне бажання», «за згодою з ним, щоб створити довкола нього ореол мученика». В той самий тон гримить уся большевицька пропаганда. Забувають тільки часом ще додати до того, – пише «Український перець», – що на «власне бажання» замордували німці двох братів Бандери, повісили, розстріляли, замордували, спалили тисячі українських самостійників, а тисячі сидять, ще й тепер «на власне бажання» в німецьких концентраційних таборах».
Серед самих вояків УПА популярними були повстанські «Коломийки» та пісні про тоталітарних вождів, складені на мотиви різних українських пісень. Ось кілька з них, надрукованих у 1-му числі «Українського перця»:
Б’ються німці й комуністи
За вкраїнське жито.
Тікав Сталін без штанів,
А Гітлер без литок.
Українці – добрі люди,
Хочуть мир так скласти:
Собі взяти Україну,
Вождям – свині пасти.
Радянська пропаганда теж активно використовувала гумор як мобілізуючий чинник. Зокрема, в радянські партизанські з’єднання закидали гумористичний журнал «Перець». Потім партизани різні смішинки з «Перця» переробляли або в автентичному вигляді розповсюджували на окупованій території.
Ось декілька «частушок», у яких осміяно німецькі порядки: «Геть гітлерівські грами, давай Сталіна з кілограмами» або «При Сталіну ходили в кіно і получали хліба кіло, а при Гітлеру – в Божий храм, получали 300 грам», «Геть Гітлера-визволителя, хай живе Сталін-гнобитель!».