— а напасти "Дзєнніка польского" і "Ґазети Народової".
Недавно писали ми, що "Боян" дуже добре представив ся в Любіни, — се сконстатував і Kurjer Lwowski, — і ми би нинї не вертали до тої справи, коли-б не Dziennik Polski та Gazeta Narodowa, котрі напали на "Бояна" і зробили єму кривду; Dziennik несовістним і ложним представленєм "Боянів" a Narodowa чим скоршим представленєм ложи. Ми надїялись і вижидали, чи купелевий заклад в Любіни не спростує в Dziennik-y ложи, а що се не наступило, то ми представимо річ по правдї, а читателї нехай судять.
Звістно нам, що властитель закладу купілевого бар. Ад. Бруницкій віднїс ся прихильно до прогульки "Бояна". Та не так прихильно повитав тоту прогульку директор закладу еміґрант п. Крулицкій. Крім розлїпленя друкованих оповіщень без дат, не зробив він для справи концерту і танцїв майже нїчого: навіть не роздав проґрами концерту між гостей купілевих. Коли Боянисти приїхали до закладу, питали за директором, не знаючи, де подїтись, а той, сидячи в реставрації при обідї, велїв им сказати: U mnie teraz obiad, niech tam zaczekają. — Така гостинність! Остаточно вказано Боянистам салю і примежні комнати, де мали поміститись.
Настав вечер. Боянисти рознесли запросини на концерт і взялись до розпродажи білєтів. В тім п. Крулицкій приступив до столика, зажадав і одержав безплатно вісїм білєтів, по чотири для себе і для лїкаря. Відбув ся концерт. По концертї оден Боянист чемно попросив, щоби гостї усунули ся до примежних комнат, аби приладити і провітрити салю для танцїв. На те треба було з пів години часу, а за той час Боянисти і гостї з околицї зacїли в реставрації до перекуски. Салю на той вечер наняли були "Буяни" за 15 зр. а місцеву капелю замовили за около 20 зр. Капеля умістила ся на ґалєрії салї і очевидно мала дожидати аранжера танцїв.
Тимчасом, як Боянисти сидять в реставрації, п. Крулицкій, без відомости их аранжера, казав грати вальса і почато танцювати. На те провідник прогульки п. Герасимович поспішив на ґалєрію до музикантів і велїв перестати грати, бо сего вечера музика має слухати аранжера Боянистів. І музика урвала. Боянисти розпочали танцї коломийкою. Двацять і кілька пар кинулось до танцю, між ними і дочки купелевих гостей. Серед того п. Крулицкій першій вицофав свої дочки і деяких купелевих гостей словами: "Chodźcie stąd! nas obrażono!" По коломийцї вицофано і тоті панни, котрі вже були заанґажовані. Коли одна з купелевих пань спитала п. Крулицкого: длячого каже паннам заходити, він заперечив тому словами: Kto? Ja? Broń Boże! Однак діпяв свого, бо більша часть купелевих гостей, не знаючи, о що йде, повиходила з салї, а остались самі Русини і тоті з Поляків, котрих п. Крулицкому не удало ся вицофати. Небавом, по виясненю справи, і часть вийшовших гостей вернулась назад до салї. І що-ж показало ся? Всї тепер довідали ся, що всего неладу і квасу наробив сам п. Крулицкій зі звістним підгаєцким п. Сиґерачем.
П. Сиґерич, комендант підгаєцкої сторожи огневої, колись Русин а тепер не знати що, перебував від довшого часу в Любіни, діставши субвенцію від підгаєцкого видїлу повітового. Тут він все аранжує: забави, танцї, прогульки вечірні, пускає дорогі штучні огнї і бомби, показує куґлярскі штучки і т. п. — і всїм тим бавить особливо женщини. Нараз якійсь "Боян" зі Львова аранжує в Любіни концерт і танцї! Боянисти, хоч співають рускі і польскі композиції, але говорить все по руски... готові ще й танцї аранжувати по руски! Отже користаючи з відсутности Боянистів, п. Крулицкій виступає на салю і заохочує пп. Саґерича і Ріґера до аранжованя танцїв словами: Panowie przecież musicie aranżować! Któż będzie? Grajcie walca! Музика заграла вальса а пп. Сиґерич і Ріґер кинулись в двійку до аранжованя і до танцїв з дочками гостей купелевих. Нараз музика перастає грати... пп. Сиґерич і Ріґер лишають ся на серед салї. П. Сиґерич приступив до п. Герасимовича і спитав єго: на що казав перестати грати. П. Герасимович відповів: "Ми нинї зааранжували вечер, салю і музику ми оплатили, то й цїле аранжованє належить нам. Отже або ви уступіть з аранжованя, або ми уступимо, але ви салю, музику і своїх гостей маєте кождого дня, а ми лиш нинї, і ми, як бачите, запросили велику публику замісцеву. Уступимо ми, то уступлять за нами і всї замісцеві гостї, а лишите ся знов з самими купелевими гостями, що их маєте щоденно". П. Сиґерич розголосив, мов-то було сказано: "або ви [купелеві гостї] уступайте, або ми уступаємо" і спільно з п. Крулицким почав вицофувати гостей і ще так поинформував кореспондентів польских ґазет, пп. Мильского і Веберсфельда, а ті Hejże na Bojanów! Хто-ж провинив? Чи до Бояністів можна віднести закид "nietaktu і braku najkardynalniejszych zasad znajomości przyzwoitego tonu"?!
Купелеві гостї що, опустили салю, довідавши ся аж на другій день, що Боянисти винаймили салю за гроші і музику замовили тай оплатили, дуже відказували на виновників розладу, пп. Крулицкого і єго аранжерів, та щиро жалували, що дали ся збаламутити і не взяли участи в забаві, на котру так нетерпеливо ждали. Всї признають, що п. Крулицкій і єго аранжери не повинні були мішатись не в своє дїло.
"Бояни" приїхали до Любіня одного дня, а за ними другого дня п. Мильскій, сотрудник Dziennik-а і редактор. В часї концерту і танцїв cидїв він в реставрації, отже нїчого не видїв і не чув, а опісля відгрожував ся: "Dam ja tym Воjanom lekcyą, aby, idąc za zarobkiem [!] uczyli się w domu przyzwoitego tonu. Ja im napiszę, że im to poszkodzi i w Krynicy, i w Szczawnicy i w drugich miejscach kąpielowych!... От o що єму ходило! вшкварив допись до Dziennik-а, котру зараз повторила Gazeta Narodowa. Другі дневники польскі тої напасти не повторили, знаючи, що се мусить бути лож. [В кількa днїв те саме пописав і п. Веберсфельд до Kurjer-a Polsk-ого]. Число Dziennik-a з дописею [так само як і Kurjer-a Polsk-oгo] сховано перед публикою в читальни і доперва з Gazet-и Narodow-ої гостї довідали ся про брехнї і напасти в Dziennik-y. Чи не лучше був би зробив п. Крулицкій, коли би був, замість ховати ґазети перед публикою, післав до них спростованє? Чи такі кореспонденти з Любіня, протеґовані дирекцією, може причинять ся до більшої фреквенції гостей? та й чи дивно відтак, що мешканя в закладї стоять пусткою? Ми би радили п. директорови закладу заняти ся поперед всего добром заведеня а именно: щоби гостї мали в час теплу воду для купелї та щоби в самім закладї були або підвисшені твердї стежки або які хідники, котрими в слотні днї можна би дістатись з мешкань до лазень. Инакше-ж хорі, бродячи по кістки в болотї і водї, не вилїчать ся з недуги а радше набавлять ся нових хороб. Директора в Любіни і кореспондентів повинна чей же більше обходити фреквенції і вигоди гостей купелевих, нїж аранжованє танцїв. А яку правду пишуть тутешні кореспонденти до деяких ґазет польских, можна бачити з их донесень, що мов-то в закладї в Любіни гостить около 1.000 осіб, а ми читаючи такі "бляґи" на місци, лиш ycмixaємо ся... Правда кореспонденти мають від дирекції закладу всякі кречности, але чи самому закладови така "правда" приносить якій реальний хосен? Нам здаєсь, що і афера з "Бояном" до репутації закладу не причинить ся.
Вся тутешна поважнїйша публика польска висказувала при кождій стрічи своє обуренє на обмазанє "Бояна" в Dziennik-y, в Narodow-ій і в Kurjer-і Роlsk-ім. Старенькій настоятель оо. Доминикан в Чорткові кс. Скалуба сказав: "Bojan wywiązał się bardzo ładnie z koncartu i zabawy, trzeba było djabła, który by popsuł tę piękną zgodę i zabawę..." А д-р Ган з Сокаля, довідавшись про напасть на "Бояна", потїшував Русинів: "Пождїть, нехай "Боян" приїде до Сокаля, им там винадгородить ся неприятности з Любіня..." Вся поважна опінія по сторонї "Бояна".
Очевидець.
Прим. Ред. До сеї дописи мусимо ще додати, що начальство всхідної прогульки "Бояна" вислало було до Dziennik-a Polsk-oгo спростованє дописи, однакож редація Dziennik-a дописи не помістила і тим дала доказ, що нею не руководить правда, але злобний нaмip шкодити рускій співацкій прогульцї. Спростованє "Бояна" було зовсїм предметове. Простовано там, що неправда, мов би лиш самі аранжери вечерка удали ся були по скінченім концертї на вечерю, бо до реставрації вийшла була також більша часть гостей. Панам, котрі дали знак музицї грати вальса, не випадало иґнорувати в десятеро більшу часть гостей і в три пари розпочинати танцї, а дальше повинні були взяти на увагу, що вечерок устроювало руске товариство і яко таке мало повне право забаву розпочати своїм народним танцем — коломийкою. Неправда й те, що мов-то діріґент хору влетїв на салю як бомба і крикнув: "Ja nie kazałem grać, ja zakazuję tańczyć!" Бо коли три пари розпочали танцї, провідник прогульки [не діріґент], заинтерпельований від кільканацятьох осіб, длячого танцї починають ся вальсом а не коломийкою, хоч переважна часть публики руска, побачивши на сали 10 осіб а лише три пари гуляючі, казав музицї перестати грати. Відтак представив згаданим особам, длячого се вчинив, зовсім лагідно, не уживаючи при тім инсинуованих слів: "Albo my ustępujemy, albo wy ustępujcie!" Наконець неправда, мов-би всї панї вийшли з салї, бо вийшло всего 8 осіб, мимо аґітації згаданих панів; прочі-ж гостї узнали, що справедливість по сторонї "Бояна", лишились на сали і бавилась охочо до рана. Впрочім осуд сеї справи полишає "Боян" загалови купелевих гостей, а що-до квестії, чи "Боянови" була на руку присутність польских пань, то відповість на ню загал Поляків, котрі в поважнім числї гостять на концертах "Бояна" і у котрих "Боян" зєднав собі як найбольшу сампатію.
Oтce зміст спростованя висланого до Dziennik-a. Не могло бути вже обєктивнїйшим, а мимо того редакція не помістила єго.