Конкурс до Верховного Суду мав стати водночас і вінцем, і вітриною для суддівської реформи, ініційованої в Україні трохи більше як рік тому. Як запевняло керівництво держави, для нової інституції добиратимуть фахівців на прозорому незаангажованому конкурсі, відкритому для позасистемних кандидатів. Нарешті наприкінці минулого тижня кастинґ суддів до ВС практично завершився – Вища кваліфікаційна комісія суддів сформувала підсумковий рейтинг кандидатів із найвищими балами. Для кожної з чотирьох палат Верховного Суду – адміністративної, господарської, кримінальної, цивільної – вибрали по 30 претендентів із найліпшими показниками. Тепер цих суддів має відрекомендувати, після перевірки, Вища рада правосуддя. Пізніше має бути указ про призначення від Президента.

Вітрина майже готова. Вона не є найгарнішою і не є найчистішою. Хоча – хто би сперечався? – все одно ліпша, ніж та, що зараз.

Унікальний конкурс із тривіальним розчаруванням

Оцінки конкурсу суттєво відрізняються залежно від того, наскільки близько коментатор прив’язаний посадовими чи політичними мотузками до Печерських пагорбів.

Скажімо, Президент України Петро Порошенко зазначає, що конкурс був «унікальним», бо «вперше в історії нашої країни формування Верховного Суду відбувається шляхом відкритого, прозорого і надзвичайно змагального конкурсу». Голова держави запевнив, що, «прагнучи незалежності суддівської гілки влади», він не втручався у відбір. Президент, зокрема, згадав про роль Громадської ради доброчесності у відборі кандидатів, укомплектованої громадськими організаціями та активістами, котра мала право «ветувати» претендентів із негативною професійною репутацією.

Водночас, оцінки конкурсу членів самої Громадської ради доброчесності, навпаки, є переважно негативними.

«Враження від конкурсу можна охарактеризувати одним словом – розчарування», – каже у коментарі Z правник Центру демократії та верховенства права CEDEM, координатор Громадської ради доброчесності Галина Чижик. Вона нагадує, що четвертина переможців – це особи, котрі отримали негативний висновок від ГРД: громадськість вважала неприпустимим призначення цих суддів до найвищої інстанції, натомість Вища кваліфкомісія проявила до колег милосердя і подолала «вето» дорадчої інституції.

«Ми з колегами впродовж усього конкурсу обґрунтовували неможливість окремих кандидатів здійснювати правосуддя у Верховному Суді, контролювали роботу комісії, яка проводила цей конкурс, на кожному етапі, і все-таки в нас було сподівання на те, що у фінальному рейтингу ми не побачимо недоброчесних прізвищ», – зізнається Галина.

Вона додає, що більшість переможців – це чинні судді або судді у відставці. «Основний висновок: очищення та оновлення, яке нам обіцяв Президент, коли ініціював судову реформу, – не відбудеться, на жаль», – констатує Чижик.

Вночі на 29 липня, відразу після оприлюднення остаточного рейтингу Вищою кваліфікаційною комісією, Галина опублікувала нотатку на своїй сторінці у Facebook із характеристикою конкурсу через призму окремих персоналій:

«Зрада – це коли в Алли Лесько, завдяки якій «суддя Майдану» Віктор Кицюк залишився на посаді, за доброчесність і етику з 500 можливих балів – щонайменше 352, а суддя-викривач Сергій Бондаренко, який пішов проти системи, – вкінці рейтингового списку.

Зрада – це коли суддя В'ячеслав Наставний, який ухвалював політичне рішення у справі Луценка, в рейтингу на 2-му місці, а правозахисник Олег Левицький до прохідної частини рейтингу не потрапив.

Зрада – це коли суддя ВГСУ Лариса Рогач, яка допомагала олігархам отримувати в Києві гектари заповідних земель, тепер буде продовжувати це робити у Верховному Суді.

Зрада – це коли антирекорд б'є саме адміністративна колегія ВККС, рекомендуючи 30 кандидатів, 9 з яких не є доброчесними за висновком ГРД.

Так-так, дочекалися фінального рейтингу».

Яка борозна – такі й коні

Згідно з підрахунками Центру політико-правових реформ, 94 зі 120 кандидатів (або 78%), котрі отримали рекомендацію на призначення до Верховного Суду, – це чинні або колишні судді. При цім майже половина з них – це ті судді, котрі й нині працюють у касаційній інстанції: 6 – служать у теперішньому Верховному Суді, 49 – у вищих спеціалізованих судах (примітка Z: новостворений Верховний Суд має замінити старий Верховний Суд України, а також Вищий адміністративний суд України, Вищий господарський суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ).

Лише 17 кандидатів (14%) дібрано з числа науковців-правників і 9 кандидатів (8%) – з адвокатів.

«На мій погляд, ситуація дещо краща в порівнянні з тим, що ми маємо зараз, і з тими вищими судами і Верховним Судом, які мають бути ліквідовані з початком діяльності нового Верховного Суду, але далека від бажаного результату, – каже в коментарі Z Роман Куйбіда,заступник голови правління ЦППР, член Громадської ради доброчесності. – На жаль, оновлення Верховного Суду відбудеться лише наполовину, бо половина переможців – судді з тих судів, котрі ліквідовуються: верховного та трьох вищих».

До речі, у Вищій кваліфікаційній комісії лічать зовсім інакше: журі стверджує, що суд оновиться аж на 96%, бо теперішній Верховний Суд буде репрезентований лише 6 суддями…

Натомість, на думку пана Романа, успіх суддів, котрі працюють у нижчих інстанціях, більше відповідає замислу конкурсу. «Щодо суддів місцевих судів і апеляційних, то вони роблять кар’єру, вони просуваються по службі. Вони вперше отримали можливість довести, що вони є кращими, ніж інші, на такому конкурсі. Тому я вважаю, що якщо судді місцевого чи апеляційного суду змогли довести, що вони є кращими, професійнішими, більш доброчесними, то це все-таки оновлення найвищої інстанції», – зазначає Куйбіда.

Пан Роман також розчарований рішенням Вищої кваліфкомісії щодо недоброчесних кандидатур. «Для мене як для члена ГРД це неприйнятно. Я знаю висновки [ради], я знаю, що стало підставою для цих висновків. Як на мене, вища кваліфкомісія поставила планку доброчесності досить низько», – обурюється експерт.

«Танці» з балом

Згідно з остаточним рейтинґом ВККС, найбільше балів серед усіх переможців набрав професор кафедри земельного та аграрного права Юридичної академії ім. Ярослава Мудрого Віталій Уркевич – 840,83 бала. Він провадить у рейтингу кандидатів до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Серед претендентів на посаду у кримінальному суді провадить суддя Івано-Франківського міського суду Лев Кишакевич – 831,5 бала. На змаганні до цивільної палати найвправнішим був адвокат, доцент кафедри теорії та філософії права юридичного факультету Львівського університету ім. Івана Франка Дмитро Гудима – 831,25 бала.

Найвищий бал у конкурсі до Касаційного адміністративного суду у складі ВС отримала суддя Вищого адміністративного суду України Лариса Мороз – 820,5 бала. Кандидатура пані Мороз якраз належить до чверті тих, котрі отримали неґативний висновок від Громадської ради доброчесності. Основні причини «жовтої картки» – ухвалення рішень, що сприяють укріпленню суддівської поруки (виправдання судді, котрий брав участь у переслідуванні «майданівців»), внесення недостовірних відомостей до майнових декларацій.

Найвищий прохідний бал судді мусіли набрати при відборі до кримінальної палати (на 30-ій позиції – кандидат із 740 балами). Найнижчий бар'єр був при відборі до адміністративного суду (667,25 бала).

Вражає те, що Вища кваліфікаційна комісія, незважаючи на завершення укладення рейтингу, досі не оприлюднила повних результатів конкурсу з балами для кандидатів на кожному окремому етапі. Наразі громадськість має доступ лише до результатів іспиту (анонімне письмове тестування та практичне завдання), решту балів комісія тримає у сукні.

«Ми досі не бачимо "розбивки" за балами. Нам показали лише фінальну оцінку, – констатує Галина Чижик. – Я хочу нагадати, з 1000 балів, які міг набрати кожен кандидат за свої знання (тестування і практичне завдання), – вони могли набрати щонайбільше 210 балів. Інші 790 балів – це переважно дискреція ВККС. Не було чіткої методології, яким чином ставити ці 790 балів. Зокрема, 250 балів – доброчесність, ще 250 – професійна етика. Члени ВККС могли поставити і 100 балів, і 0 балів, і 250 балів – фактично, штрикнувши пальцем у небо».

Нагадаємо, що громадськість уже фіксувала докази зовнішнього втручання у конкурс. Як розповідав у інтерв’ю Z головний експерт групи «Судова реформа» Реанімаційного пакету реформ Михайло Жернаков, статистичний аналіз результатів оцінювання знань кандидатів показав відхилення від «нормального розподілу»: оцінки одних претендентів мусили бути завищені, а інших – занижені. Понад те, активісти встановили, що на конкурсі чинний голова Верховного Суду Ярослав Романюк та голова Ради суддів Валентина Сімоненко отримали тестове завдання, котре траплялося їм у суддівській практиці. Романюк під тиском громадськості (або й із інших мотивів) знявся з конкурсу, натомість Сімоненко фінішувала на прохідній 19-тій позиції при відборі до цивільної палати.

Співбесіда із Валентиною Сімоненко

«Дуже важливо добитися, аби ВККС оприлюднила рішення індивідуально щодо кожного кандидата, – заявляє Галина Чижик. – Ми мусимо побачити, скільки балів кожен кандидат отримав за кожним критерієм. Найбільше можливостей для маніпуляцій, для протягування потрібних кандидатів було якраз на цьому етапі».

Відповідаючи на питання Z, чи чинився на членів Вищої кваліфікаційної комісії політичний тиск при відборі кандидатів, експерти відповідають: так, є певні ознаки, котрі свідчать про «витягування» зручних істеблішментові кандидатур. Щоправда, спіймати когось «за руку», встановити основного визискувача – непросто.

«Ми (Громадська рада доброчесності, – Z) чимало висновків ґрунтували на тому, що судді приймали політично вмотивовані рішення: у тій же справі Луценка і Тимошенко, про заборону мирних зібрань. Також ми ґрунтували деякі свої висновки на зв’язках із політичними силами. І, на жаль, те, що стосується незалежності, наш аргумент для ВККС не спрацьовував. Тому я не відкидаю, що ці політичні впливи все-таки були», – каже Роман Куйбіда.

Галина Чижик додає, що на підсумки конкурсу могла вплинути і кругова порука суддів. Серед 15 чинних членів ВККС одразу десятеро – судді. «Якщо більшість [у ВККС] делегована туди старою системою, то очікувати від неї справедливих рішень, спрямованих на оновлення, не слід. І це пояснює, чому, власне, 80% серед рекомендованих кандидатів – це представники старої системи», – зазначає Чижик.

«Праймеріз» тривають

Згідно з процедурою, тепер пакет кандидатур на посади у Верховному Суді має розглянути Вища рада правосуддя, котра, згідно з законодавством, і вносить Президентові подання на призначення суддів. Зокрема, вона і сформує остаточний список, перш ніж переадресувати його голові держави.

Петро Порошенко заявив у своєму свіжому зверненні, що перевірка кандидатур у Раді правосуддя триватиме протягом місяця. «На основі її рішення та подання буде підготовлено і відповідний президентський указ», – сказав Порошенко.

Громадська рада доброчесності. Галина Чижик – в центрі.

Галина Чижик прогнозує, що ВРП таки відкине кілька кандидатур, але це робитиметься для того, щоб підсолодити для громадськості «сіренькі» підсумки конкурсу. «Найочікуваніший, але не оптимістичний варіант – на етапі затвердження кандидатів Вища рада правосуддя показово відсіє кілька кандидатів, і це буде аргументом для суспільства про те, що конкурс був сумлінним, недоброчесних кандидатів відсіяно», – зазначає Чижик.

Наразі члени Громадської ради доброчесності закликають Вищу раду правосуддя прислухатися до висновків, котрі ГРД дала окремим кандидатам.

«Вища рада правосуддя має інструменти врахування громадської думки. Вона має можливість відхилити кандидатуру, якщо вважає, що є обставини, які негативно вплинуть на довіру громадян до суду. Але чи вона скористається цим інструментом… Поживемо – побачимо», – каже Роман Куйбіда.

«У законі про судоустрій і статус суддів є норма, згідно з котрою Вища рада правосуддя відмовляє у призначенні судді, якщо є обґрунтовані сумніви про його відповідність критеріям доброчесності і професійної етики, а також якщо призначення такого кандидата негативно вплине на суспільну довіру до судової влади», – погоджується Галина Чижик.

У вівторок члени Громадської ради доброчесності провели прес-конференцію, на котрій запропонували Президентові Петрові Порошенку зустрітися, аби обговорити підсумки конкурсу. «Ми готові розповісти, чому цей конкурс, на жаль, не зразковий... Саме Президент нестиме відповідальність, якщо в новому Верховному Суді виявляться непорядні судді», – заявила член ГРД Наталя Соколенко.